“Щедра наша глибинка творчістю, теплом небайдужих душ”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
ГОЛОСИ ТЕПЛОГО КРАЮ
Слово Просвіти, №44 за 2007 рік
Тетяна ПРИЙМАСЮК, бібліограф-краєзнавець, керівник районного літературного об’єднання “Дивослово”, член НСПУ, м. Теплик Вінницької обл.
На Вінниччині Теплицький район дехто називає краєм світу. А все тому, що він розташований за 120 км від обласного центру. Здивовані колеги-поети з різних куточків України: “Що то за Теплик? Де він?” І тільки тоді в їхніх очах загоряються іскорки зацікавлення, коли починаю розповідь про село Марківку, де поховано вбитого енкаведистом Грищенком Миколу Леонтовича — пісенну душу України. Хутір Олександрія — біля села Соболівки. Саме тут розпочала свою життєву стежку Галина Журба (Домбровська-Невінська), щоб закінчити її в далекій Філадельфії з болем у душі за долю українського народу. Трудовий шлях патріарха української байки Микити Годованця розпочинався вчителем церковно-приходської школи в селі Орлівці. І тут засвітилася зіронька таланту відомої української письменниці Галини Тарасюк… А ще наші земляки — поетеса Тетяна Яковенко, Микола Бучко… Усіх не перелічити. Та не тільки літературними іменами уславлена Тепличчина. Відома рідна сторона трудовими здобутками й культурними традиціями. У Соболівці діють народні колективи — камерний хор, театр, жіночий ансамбль “Яворина”, зразковий дитячий фольклорний колектив “Цвіт папороті”, неодноразовий лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Щиро дарують своє мистецтво землякам народні колективи районного Будинку культури: духовий, зразковий дитячий хореографічний “Фантазія”. Але особливої уваги заслуговує академічний хор “Відродження”, керівник його — визнаний майстер хорового співу Микола Сокотнюк. У репертуарі хору — твори Д. Бортнянського, М. Леонтовича, О. Кошиця, українські народні пісні. З ініціативи молодого завідувача Віктора Прокопенка проводяться різноманітні мистецькі акції, конкурси. Особливої уваги приділяють у районі відродженню народних традицій, звичаїв, обрядів. Кожен клубний заклад має свій фольклорний колектив. Пишаюся тим, що вже стало традиційним започатковане мною районне фоль-
Тетяна ПРИЙМАСЮК
КОЛОСКИ 91Eго РОКУ Шептали в жовтні колоски на ниві, Такі зчорніло-сірі, некрасиві: — Як жаль, як жаль, що відлетіло літо, Нема кому зібрати нас, зігріти… Я їх зривала, пестячи руками, Встеляла між голодними роками. Якби оце, таке жадане жито Зірвати в тридцять третім сумовитім, Пучками з колосків зерно зібрати — Було б у мене роду пребагато! Побільшав би на півсела, на диво Трудящий рід мій, сильний, чорнобривий, — Дядьки, тітки, їх незаквітлі діти… Була б земля доглянута й зігріта. І не чорніло б поле колосками, Незібраними їхніми руками.
МОЯ ПОЕЗІЯ Я колись заплуталась в шипшині, Ще дівчатком в платтячку рябім: Ягоди привабили осінні На кущі колючому отім. Відірватись вже не мала сили Від куща колючого сама: Від одної гілки відчепилась —
Фольклористка Євгенія Тондій клорне свято “Життя без пісні, що безкрила птиця”, присвячене фольклористці Євгенії Давидівні Тондій, яка понад сорок років життя віддала жіночому фольклорному ансамблю “Українка” села Соболівки. Лауреатами цього свята впродовж шести років були фольклорні колективи сіл Розкошівки, Бджільної, Орлівки, Пологів, Великої Мочулки, а цього року — фольклорний колектив “Василиха” із Залужжя. Середній вік учасниць пісенного гурту — 70 років. Хвилююче звучить народна пісня у виконанні лауреата I Всеукраїнського конкурсу автентичної пісні ім. Гната Танцюри Таїсії Прокопенко з Бджільної, юної Мар’яни Танасієнко з Соболівки… На особливу увагу заслуговує робота фольклорного колективу бібліотекарів району “Вишня”, який займається пошуком пісень неспіваних, напівзабутих. Цього року такою піснею стала “Вишивала мати сиву зозулечку”, записана бібліотекарем Людмилою Лукавою в селі Велика Мочулка. У багатьох клубних закладах району — Метанівці, Соболівці, Великій Мочулці — створено музейні кімнати народного побуту. Тягнуться сюди школярі, бо ж небаченої краси рушники, глиняні миски і глечики, інше хатнє начиння зберігає тепло наших предків, розповідає про їхнє життя, духовну красу. Років шість тому районний будинок культури внаслідок підмивання ґрунтів водою став аварійним. Центральна бібліотека працювала тут на другому поверсі. Тимчасово її розмістили у правому крилі дитячої бібліотеки, де був відділ комплектування. Але недарма кажуть, що нема нічого постійнішого, як тимчасове. Районний будинок культури завдяки ентузіазму молодого керівництва району відремонтовано. А бібліотека, на жаль, залишалася тут же. Пропонують різні варіанти переселення, але не з кращих. Та книгозбірня працює, обслуговує читачів (не люблю слова користувачі), проводить змістовні масові заходи, займається науковою, дослідницькою роботою. Тридцять дві бібліотеки пропонують сільським трударям району свої книги. І люди читають! Хоч умови у районі для роботи хотілося б нам мати кращі — працювати в просторих і теплих приміщеннях. Торік районна бібліотека придбала 3152 примірники книжок на суму 45,5 тис. грн. За I півріччя нинішнього року — 885 примірників на суму 16800 грн. Навесні відкрився книжковий магазин у Теплику. Сподіваємося, ми почнемо знову цінувати книгу, нести її як подарунок на день народження, інші свята. Якщо районна бібліотека здебільшого ще може задовольнити запити читачів новими виданнями, періодикою, то в сільських справи набагато гірші. А все тому, що сільські голови не скрізь пройняті бібліотечними проблемами. Але, мабуть, варто було б фахівцям зі столиці побачити, з яким науковим підходом, любов’ю трудиться в найвіддаленішому селі Завадівці сільський бібліотекар Людмила Захарчук, у селі Веселівці — Катерина Неживляк. Непросто господарювати сільським інтелігентам — учителям, бібліотекарям, культпрацівникам — тримають вони в господарстві корів, обробляють городи. Потрібно жити на невеличку зарплатню, дітей виводити в люди. З натрудженими руками, але сучасними зачісками, акуратно одягнені, приїжджають вони на наради, семінари. Отримують добрі настанови, діляться досвідом, а також отримують пакунки нових книг. І знову додому, в село творити вічне — духовність, яка розпочинається насамперед з книг. Успішно діє акція “Подаруй бібліотеці книгу”. Та школи все-таки порожніють. За статистичними показниками, рівень смертності перевищує у районі рівень народжуваності. У багатьох селах за рік-два вересень буде без першокласників. Хіба не причина для тривоги? Треба державним мужам зробити все, щоб люди на селі мали всі умови для навчання і праці, щоб молоді спеціалісти охоче залишалися на батьківській землі. Літературно-творче об’єднання “Дивослово” діє на Тепличчині уже десятий рік. Понад тридцять прозаїків, поетів-початківців об’єднує воно. Збираємося щомісяця кожної першої п’ятниці. Набуток наш — дванадцять збірок віршів, виданих у Вінниці й Києві. Ім’я Оксани Скакодуб засвітилось на поетичному небосхилі, коли вона була ще старшокласницею у Соболівці. До закінчення школи
У с. Марківці Теплицького району працює музей Миколи Леонтовича. На світлинах — зали музею
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
