Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Щедра наша глибинка творчістю, теплом небайдужих душ”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

НАБЕРУ ЛЮБИСТКУ, ЧЕБРЕЦЮ І М’ЯТИ

Слово Просвіти, №44 за 2007 рік

Інша причепилась і трима. Не кляла оту терпку неволю, А терпіла катування ці: Руки передряпала до болю — Кілька ягід маю у руці… Причепилась до куща шипшини Вщедрена нещастями душа, Слово, подароване Всевишнім, День і ніч мене не полиша. Кущ колючий з квітами і плодом — Те, що лиш в житті у мене є. Серцю передряпаному “Годі!” Вимовити сили не стає. * * * Наберу любистку, чебрецю і м’яти Та нарву рум’янцю в маминім саду... Буду вас, хлоп’ята, з зорями купати, Щоб зростали дужі лиху на біду. Щоб були щасливі і були веселі, Щоби вас любили і любили ви, Хай життя вам щастя у цім світі стелить, день за днем зростає, щедрий і новий. Наберу любистку, чебрецю і м’яти, Саме з них Бог-сонце світові встає… І мене в цих травах теж купала мати, І просила долі у життя моє. А вона втікала все кудись над літом, По осіннім листі і пухких снігах… Залишились в долі запечаллям діти, — Я для них хотіла б неба прихилити В любисткових мріях, в чебрецевих снах. * * * Я мовчання наше не порушу. Друзі? Ні. Знайомі, та й усе… Ти підніс над світом мою душу Так високо, до самих небес. Як давно я так була щаслива! Спогади про щастя час замів. У твоєї долі не посміла Й промінця забрати я собі. У твоїм мовчанні — слів багато, Наче неба у серпневім дні. Але слів отих розпочинати Не спіши, коханий мій, мені. Відчуваю їх я за журбою, Що така пекуча і гірка… І коли стрічаємось з тобою, То тремтить весь світ в твоїх руках. І дзвенять щасливі передзвони, Затихають в серця далині… Хай від горя Бог тебе боронить, Щастя, що судилося мені. Я мовчання наше не порушу. Розтаю, повітря шелестить… Вірю, що твою загадку-душу Піднесла я в небо хоч на мить. * * * Зайди у теплу річку в десять літ: Що є прекрасніш на оцій землі?! Зайди у двадцять — річка з прохолод П’янких чекань, любові дивних вод… Зайди у сорок: “Ну і глибина! Всього сягну! Таки дістану дна”. А в шістдесят — все ніби й не нове: Кудись ця річка, як життя, пливе…

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин