Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Пікассо був великим завдяки своїй особистій простоті”. Д. Фрелат · с. 15сторінка оригіналу ↗

АВТОР «ГОЛУБКИ МИРУ» І МІНОТАВРА

Слово Просвіти, №44 за 2007 рік

Валентина ДАВИДЕНКО Пензель він витирав об газету, вкриту кольоровими плямами і мазками. Якщо ж йому був потрібний чистий колір, вичавлював фарбу з тюбика теж на газету. Біля мольберта стояли банки різного розміру, переважно з-під помідорів — з сірими, нейтральними та іншими змішаними фарбами. Ось так, за спогадами Франсуази Жило, творив Пабло Пікассо. У книжці “Моє життя з Пікассо” вона також розповідає про один із перших візитів до його майстерні, коли художник показав гравюри, які зробив для свого імпресаріо Амбруаза Волара. Цього колекціонера малювали і гравірували частіше, аніж будь-яку красуню, — Сезанн, Ренуар, Боннар, Форен — ледь не всі французькі художники. Пікассо припускав, що робили це з почуття суперництва, кожен прагнув зобразити його привабливішим, аніж інші. “Однак мій кубістський портрет Волара кращий за всіх”, — хвалився художник Франсуазі. Саме Волар у червні 1901 року організував першу виставку Пікассо. Три гравіровані головні портрети торгівця картинами, два з них із аквантиною, які Франсуаза бачила тоді в майстерні й пише про це в книжці, нині представлені разом з усією серією гравюр “Сюїта Волара” у Національному художньому музеї України. Виставку організувало Посольство Королівства Іспанії в Україні за підтримки Національного музею. Цей проект, над яким художник працював досить довго, уперше покаже українському глядачеві майстерність Пікассо-графіка. Він місяцями наполегливо вивчав техніки гравірування у студії або в Лідія ВІЦЕНЯ “За що? Чому? Я не хочу цього чути! Ні…” Десятикласниця Полтавського міського ліцею №1 імені І. П. Котляревського Оксана Сердюк розповіла про свій емоційний стан, коли разом із друзями-старшокласниками, виконуючи творче завдання педагога, члена НСХУ Миколи Грибана, вивчала матеріали про Голодомор 1932—1933 років. Душа протестувала — пекельний біль від усвідомлення того, що пережили наші діди й прадіди, не вміщався у ній. Те саме переживали й Оксанині друзі, але вони мусили знати: їм показували документальні фільми про голод в Україні, вони читали “Жовтого князя” Василя Барки і дивилися кінострічку, зняту за романом, вивчали історичні матеріали і шукали живих свідків тих подій, записували їхні спогади. Більшість старшокласників уперше відкривала для себе страшні конкретні цифри і факти про Голодомор. Біль і розпач терзали юні душі. “Я думала — не витримаю. Сльози смутку й скорботи не покидали мене. Я плакала…” — розповідала Оксана. Її слова звучали у залі Українського фонду культури і доповнювали сказане дорослими, які щойно переглянули виставку юних полтавських художників “Пам’ятай свій рід. Пам’яті жертв голодомору в Україні”. — Це біль поза межами болю, бо ці діти не жили в той час і не могли його відчувати. Але відчули, — сказав, відкриваючи виставку, голова Українського фонду культури видатний український поет і громадський діяч Борис Олійник. — Я доземно вклоняюся всім вам, дорогі земляки, за те, що ви долучили дітей до цієї трагічної сторінки в житті нашого незнищенного народу. Приклади таких ударів долі, які випали йому, чи й знайдете ще в історії… Хотілося б закрити їх від цього болю, але історія така, яка вона є. І ви, юні громадяни, повинні її знати. Ваші роботи просто дивовижні, вони вражають до глибини серця… друкарні. Пікассо сам був творцем різноманітних стилів, дослідником нових експресивних технік. Твір Suite Vollard займає центральне місце не лише серед гравюр, а й у всій його творчості. Сто пластин, які зробив майстер, виражають центральні мотиви його мистецтва, серед яких найважливіші теми — міф про Мінотавра, людину-бика (з Дівчинка веде сліпого Мінотавра вночі ним був схильний ототожнювати себе і художник, згідно з власним розумінням творчості) і міф про Пігмаліона. У своїй книжці Франсуаза Жило розповідає, як коментував їй Пабло Пікассо цю серію. Усе зображуване відбувалося, за його задумом, на острові в Середземному морі, схожому на Крит. Його населяють Мінотаври, які поводяться так, як багаті в усьому світі, “чиї будинки заповнені творами наймодніших художників та скульпторів, але від них несе декадентством. Вони приводять скульпторів і натурниць на свої вечірки з музикою й танцями. Щонеділі з материка прибуває юний аттичний грек і вбиває Мінотавра”. Ця колекція, за висловом Марії Хесус Саес Лопес, яка представляла Фундацію ICO — власника творів, — містить глибокі метафізичні роздуми про суть мистецтва, про умови, потрібні для виникнення творчого імпульсу і про напругу, яка виникає між художником, його моделлю та твором. Це трактування слід враховувати, оглядаючи експозицію, яка для невтаємничених може видатися зануреною в дух буденності. На прес-конференції з нагоди відкриття виставки директор Національного художнього музею Анатолій Мельник пообіцяв, що під час екскурсій кожен із відвідувачів почує повну інформацію про цей творчий період у житті Пабло Пікассо і про серію, яку багато мистецтвознавців визнали найкращою серією гравюр ХХ сторіччя. Як цілісну експозицію її вже бачили в країнах Південної Америки та Європи. Українському глядачеві пощастило завдяки фінансовій підтримці спонсорів проекту, і, як повідомив директор музею, такі виставки відбуватимуться й надалі, адже наші підприємці дедалі охочіше зголошуються фінансувати акції, де гучні імена. Втішає, що й українських художників починає відкривати Європа: недавно з великим успіхом пройшла виставка з українських музейних колекцій в Амстердамі.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин