“Пікассо був великим завдяки своїй особистій простоті”. Д. Фрелат · с. 15сторінка оригіналу ↗
БІЛЬ ПОЗА МЕЖАМИ… БОЛЮ
Слово Просвіти, №44 за 2007 рік
Нічого випадкового не буває у нашому житті: виставка робіт юних полтавців експонується в тому залі Фонду, де свого часу виникла ідея спорудити Курган скорботи на Полтавщині, що увічнює пам’ять жертв Голодомору, і то була ініціатива ще одного нашого видатного земляка, драматурга Олекси Коломійця. А “влітку 1988- го на 19-й партійній конференції уперше устами українського поета Бориса Олійника пролунала вимога “назвати причини та організаторів голоду на Україні у 1933 році...”, котрий першим насмілився порушити та оприлюднити заборонену довгий час тему”, — пише літературознавець Михайло Кудрявцев у “Роздумах над поезією Бориса Олійника”. Виставка — лише частина проекту “Пам’ятай свій рід”, який реалізується на Полтавщині за підтримки обласної держадміністрації та її голови Валерія Асадчева задля виховання патріотизму та любові до рідного краю, вивчення історії, культури, звичаїв і традицій українського народу, формування загальнолюдських моральних цінностей. У його рамках уже відбулися акції “Славетні імена Полтавщини”, “Нащадки пам’ять бережуть”, “Моя мала батьківщина”, “Знайди свою вершину”, “Діти — дітям”. Акція “Пам’ятай свій рід. Пам’яті жертв Голодомору в Україні” стартувала торік і проводиться за трьома напрямами, які також презентували в залі Українського фонду культури. Організатор виставки — обласна бібліотека для дітей імені Панаса Мирного (за участю всіх бібліотек області), її директор Леонід Чобітько також розповів присутнім про вивчення юними трагічних сторінок історії. А допомагав організаторам і високо оцінив роботи ліцеїстів та учнів НВО №14 Полтави народний художник України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, директор видавництва “Криниця”, наш земляк Леонід Андрієвський
— він підготував книжкові подарунки для них. Полтавців вітало багато гостей, серед яких були поети Ігор Павлюк, Віктор Баранов, Віктор Женченко, представник Міжнародного благодійного фонду “Україна 3000” Леся Гасиджак, заступник голови Голосіївської райдержадміністрації у місті Києві Павло Жук, народна артистка України, професор, керівник проекту “Нові імена України” Світлана Глух. На виставці було презентовано і каталог робіт, підготовлений полтавським видавництвом “Дивосвіт”, а також дослідницькі та поетичні роботи учасників проекту із Чутівського, Глобинського, Лубенського, Хорольського районів. А сам каталог видано за підтримки справжніх друзів полтавської бібліотеки для дітей імені Панаса Мирного. Це — Віра Боднарук (товариство української мови ім. Т. Шевченка з міста Чикаґо, США), Володимир Король (товариство гуманітарної допомоги Україні, США), Марія Фішер-Слиж (м. Торонто, Канада), а також заступник голови облдержадміністрації Сергій Ясинський. “Здригнулося серце”; “Втрачений рай”… Це назви художніх робіт. І далі: “Було б краще не народитись?”; “Душі померлих стукають в наші серця”; “Туга”; “У смерті обличчя безлике”; “Посивіла від горя земля”; “Очі голоду”; “Дай мені, Бозю, хоч соломинку”; “Жалі болючі і печальні”; “До сонму знищених надій”; “Несамовитий біль”; “Пам’ятай!”… Що ж вони пережили в душах своїх, ці діти!
Хтось сказав, що страждання очищає. Поет Ігор Павлюк застеріг: — Голод фізичний починається з голоду духовного. Нині подорожчали хліб і м’ясо, але духовний голод нам загрожує більше… Тому він потрібен сьогодні усім нам, цей біль поза межами болю. І тому потрібні ось такі проекти, такі акції. Вони очищають, застерігають. Керівник проекту “Пам’ятай свій рід” Валентина Асадчева та його координатор, провідний редактор бібліотеки для дітей імені Панаса Мирного Наталія Граїцька, готуючи разом із художником, дизайнером Миколою Грибаном каталог виставки, вирішили: нехай у ньому будуть портрети всіх юних художників. І неодмінно — з усміхненими обличчями. Життя триває. Маргарита Лишко з НВО №14 м. Полтави читала свій вірш, який закінчується так само оптимістично: З неба падали зорі — одна за одною. Ясні зорі котились, мов сльози з небес. Україну мою сам на сам із бідою На Голгофу звели. Та народ наш — воскрес! У залі того дня звучало багато спогадів і віршів, а логічним завершенням дійства, яке емоційно провела заступник директора міського ліцею № 1 імені І. П. Котляревського Лариса Тютюнник, можуть стати рядки Бориса Олійника з його нової книги “У замкненому колі”: Покваптесь, діти! Тільки ви ще й годні Нас зупинити на краю безодні! Після презентації в Українському фонді культури діти побували на екскурсії, помилувалися столицею. І були вдячні Олександрові Янку, керівникові туристичної агенції “Чарівні мандри”, яка надала автобуси для мандрівки до Києва. Попереду — нові зустрічі, бо виставка полтавських школярів і справді має “стати на колеса”. Про це піклуються її організатори.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
