Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Завжди можна підтвердити свою правоту, продемонструвавши прискіпливому “грамотєю” копію цього листа”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

«БЕРЕЖІТЬ ЇЇ, А ВОНА ЗБЕРЕЖЕ ВАС...»

Слово Просвіти, №44 за 2009 рік

Федір ШЕВЧУК, журналіст Із цим приємним у спілкуванні й ерудованим чоловіком я познайомився кілька років тому на завершальному етапі загальнонаціонального конкурсу “Українська мова — мова єднання”, що його проводить Одеська обласна організація НСЖУ. Семен Володимирович — людина небагатослівна, а те, що він говорить, завжди продумане й виважене. Пригадую, наскільки аргументовано й точно він відповідав на всі наші запитання. І хоч більшість із нас невипадково потрапила у число переможців, ми не соромилися звертатись до Тупайла, бо він — один із тих, хто знає мову досконало. А в розумної людини не гріх повчитись. На конкурсі Семен Володимирович представляв миколаївську обласну газету “Рідне Прибужжя”, де він був літературним редактором і вів рубрику “А мова — як море”. Знаний у Миколаєві й не тільки журналіст неодноразово ставав переможцем і призером тематичних конкурсів. Він — лауреат премій імені М. Аркаса та імені В. Чорновола за най- Юрій ШЕЛЯЖЕНКО, редактор газети “Правдошукач” На цей лист я очікував довго. Надійшов на Покрова Пресвятої Богородиці, особливе свято для нащадків запорозького козацтва. Скільки емоційних дискусій вели з приводу того, як треба писати російською мовою: “в Украине” чи “на Украине”! Скільки мільйонів слів сказали деякі шовіністи, намагаючись довести, що єдино правильний варіант — “на Украине”! І ось нарешті перед нами документ, де розставлено всі крапки над “і”. Це офіційне визнання Інституту російської мови імені В. Виноградова Російської академії наук: тепер, виявляється, можна вживати вираз “в Украине”. Казати “в Украине” російською мовою — грамотно. Це відповідає сучасним нормам російського правопису. Інститут російської мови визнає, що норми “в Украине” и “на Украине” “в современном русском языке сосуществуют”. Хоч і підкреслює, що норму “в Украине” узаконено на вимогу Уряду України, “из соображений политкорректности, исключительно по политическим соображениям”. Редактору газеты “Правдоискатель” Ю. В. Шеляженко Уважаемый господин Шеляженко! На Ваш запрос от 12.01.2009 (исх №408) относительно правильности употребления предлогов “в” и “на” со словом “Украина” сообщаем следующее. С названиями административных единиц — государств, областей, районов, штатов, городов, сел и т. п. в конструкциях со значением места в современном русском языке употребляется предлог “в”: в Чехословакии, в Московской области, в Дмитровском районе, в Иллинойсе, в Торжке. Предлог “на” встречается в относительно немногочисленных сочетаниях: на Орловщине, на Брянщине, на Украине. Именно форма на Украине являлась единственной нормативной до 1992 г. Но в 1993 г. Правительство Украины потребовало признать нормативными для русского языка варианты в Украину (соответственно из Украины). Это, по мнению Правительства Украины, позволило бы разорвать неприемлемую для независимого государства этимологическую связь конструкций “на Украине” и “на окраине”, отражающую, с точки зрения патриотически настроенных лингвистов, великодержавное пренебрежение со стороны России и русских. Украина таким образом получила бы лингвистическое подтверждение своего статуса независимого государства, а не подчиненного региона (по аналогии с другими наименованиями независимых государств — в Германии, в Швеции, в Японии). Однако путь вводимого исключительно по политическим соображениям в речевую Семен Тупайло кращий публіцистичний матеріал, премії “Золоте перо” та інших відзнак. …Мала батьківщина Семена Тупайла — містечко Баранівка на Житомирщині. Життя складалося так, що дитиною довелося побувати в евакуації в Сибіру, пережити й голодний 1947-й. Та завжди в нього не згасало прагнення якомога більше знати, доходити до суті речей. Тож п’ятдесят років тому закінчив з відзнакою Миколаївський педінститут імені В. Бєлінського. Потім були робота в сільській школі, армія і ще один вищий навчальний заклад — Одеський університет, де вивчав українську і російську філологію. Деякий час працював викладачем у профтехучилищі. І для багатьох було незрозуміло, коли перейшов на роботу в культосвітнє училище, де зарплата утричі менша. Та для Семена Володимировича матеріальне ніколи не було на першому плані. Тим більше, що саме в культосвітньому училищі він зумів себе реалізувати максимально. Він викладав тут українську мову й літературу, географію, естетику, був класним керівником. У цьому закладі протягом 28 років провів 50 тисяч уроків! Багато з них були відкритими. Чим не рекорд! Педагог — автор кількох посібників для технікумів, зокрема, й рідкісного “Параллельное изучение украинского и русского языков в средних и высших учебных заведениях”. До речі, цей посібник визнано найкращим в Україні. Протягом багатьох років Семен Тупайло публікував матеріали в пресі. Тож цілком закономірно, що наступним етапом його творчої біографії стала робота в газеті. Був кореспондентом, оглядачем, літредактором. Саме завдяки йому рубрики “Плекаймо рідну мову”, “А мова — як море” стали популярними у переважно російськомовному місті. Він постійно переймається проблемами освіти, культури, національного відродження. Це також помітно в публікаціях мого небайдужого колеги. Торік у центральній миколаївській бібліотеці для дітей у дні, коли Семен Володимирович відзначав 70-річчя, відбулася творча зустріч педагога і журналіста з читачами у рамках циклу “Особливо важлива персона”. Згодом автор цього циклу Галина Гречко так написала в міській газеті: “Ми, учні педагога Семена Тупайла, глибоко шануємо свого мудрого наставника. Він навчає нас міцно стояти на рідній землі, утверджувати віру в справедливість, правду, чесність і щирість за будь-яких умов. І під час зустрічі, затамувавши подих, ми слухали і сприймали кожне слово Учителя. Година зустрічі пролетіла непомітно, і присутнім зовсім не хотілося розходитись”. Семен Тупайло — автор цікавих книжок “Немає мови — немає народу” та “Лист нащадкам”. Не соромиться того, що доводиться вдаватися до репетиторства, але скільки молодих людей щиро вдячні досвідченому словолюбу за мудру науку життя. А він невгамовний, бореться за чистоту мови завжди і скрізь. Живе Семен Тупайло, керуючись правилами доброти і творчості, любові до людей і до рідного слова. “Українська мова тим і сильна, що вона гарна, милозвучна, — каже Семен Володимирович. — І це ми повинні підтверджувати постійно, всім своїм життям”. Його життєвий девіз: “Бережіть рідну мову, і вона збереже вас!”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин