Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Андріївка... Прекрасне село на Київщині — з мальовничими краєвидами та небайдужими людьми”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

ААННДДРРІІЇЇВВССЬЬККІІ ККЛЛААССИИ

Слово Просвіти, №44 за 2010 рік

Юлія ЛИСЕНКО, вчитель початкових класів Андріївського НВО Макарівського району Київської області Сьогодення… Воно підім’яло під себе розмірений і спокійний спосіб життя багатьох українців. Воно топче брудним черевиком рожеві мрії молоді й остаточно розвіює сподівання пенсіонерів. Але чи не найважчого удару ця “пора прогресу й інновацій” завдає дітям. Надзвичайна перенасиченість телебачення розважальними шоу сумнівного змісту, зарубіжними мультиками найнижчого ґатунку, широка розповсюдженість різноманітних мультимедійних “розваг” — усе це залишає слід у ще несформованій дитячій свідомості. Діти в наш час — немов пташенята, які лише тільки почали визирати з-під батьківського теплого крила, як їх захопила круговерть яскраво-крикливої сучасності. Так вони і знайомляться зі світом, ледь вбившись у пух. У такий час дуже важливо зазирнути в минуле, пригадати традиції виховання, відомі в Україні здавна, які не втрачають актуальності й дотепер. Засоби народного мистецтва, національні звичаї, особиста моральна чистота батьків і вихователів — усе це у вдалому поєднанні допомагає малюкам якомога легше адаптуватися у світі, навчитися адекватно реагувати на іноді абсурдні прояви сучасності. Головну роль у цьому процесі відіграє школа. Найсприятливіші умови для зустрічі дітей із народним склалися у селах України. Там ще зберігся дивний дух українського народознавства у піснях і приказках, спогадах бабусь, у рушниках над образами в кожній оселі. Андріївка… Прекрасне село на Київщині з мальовничими краєвидами та небайдужими людьми. Життя тут вирує щодня. І центром такого виру, звичайно, є школа. Тут навчаються і працюють люди, які постійно прагнуть рухатись уперед, досягати успіхів, долати нові сходинки та вершини у своїй діяльності. У цій школі кожен почувається, наче вдома. Адже тут панує атмосфера тепла та затишку, настояна на традиціях і звичаях наших предків, зіткана зі стародавніх легенд та пісень, прислів’їв і казок. Педагоги прагнуть виховувати в учнів любов до своєї мови, гордість за свій рід, почуття гідності. З цією метою у школі систематично проводять свята, різноманітні акції, до яких залучаються не лише учні, а й мешканці громади. Осередком такої діяльності є початкова школа. Хоча приміщення початкової школи старе, стіни вже валяться, вчителі роблять усе для того, щоб створити у школі затишок. Щодня відкрита “Українська хата”, яку започаткувала у своєму класі Ольга Іщенко. В кутку класної кімнати створено макет невеличкої хатини, з лелекою на стрісі. У неї можна зазирнути, побачити маленьку колисочку, портрет Кобзаря та ікони під рушниками. Біля хатинки — тин із перелазом, криниця з журавлем. Діти щодня йдуть на уроки, немов у казку. І нікому з них навіть на думку не спадає псувати ці речі. Чекає на гостей “Світлиця”, створена кілька років тому вчителькою Оленою Гордон. Тут зібрано чимало рушників і предметів старовини, посеред кімнати гойдається справжня колиска, у кутку на стіні, як і в кожній українській хаті, — образи. Є у світлиці і скрині, і піч, і старі ночви, навіть ткацький верстат. Ця кімната приваблює дивною атмосферою дитинства, яку створюють старовинні речі. У ній теж вчаться діти, які дбають про зібрані скарби. Ще один клас початкової школи дивує своєю яскравістю. Тут теж є рушники та ікони, портрет Шевченка. Та найбільше вражають малюнки на стінах: двометрові соняхи, корівонька з блакитними сумними очима, пташка, що розпростерла свої крила над книжками. У класі є древо роду андріївського. На ньому знаки-обереги, які символізують кожен рід села. Усе це створили й зібрали учні початкової школи під керівництвом своїх педагогів. Діти з радістю і захопленням ставляться до пошукової діяльності, їм подобається дізнаватися нові факти з історії України, рідного села, своїх родин безпосередньо. А вчителі намагаються відшукувати нові цікавинки української обрядовості, примножувати зібрану в школі колекцію давніх вишивок і речей народного побуту, активно залучати дітей до дослідження і відродження традицій свого народу. Часто школярі самі прагнуть щось відшукати, відкрити нове не лише для себе, а й для однокласників, здивувати учителя. Результатом таких акцій стають грандіозні свята з піснями й інсценізаціями, народними жартами, приповідками, виставками дитячих малюнків. Усе це залишає відбиток у дитячих душах. Звичайно, в Андріївці теж є вихід до Інтернету, і телебачення теж функціонує справно. Але діти розуміють, які цінності справді неминущі, вони мають змогу щодня до них доторкнутися, вкласти часточку свого серця. Хотілося б зазначити, що в Андріївці живуть, навчаються і працюють люди з неспокійними серцями, здатні мислити й діяти, йти в ногу з часом, несучи найцінніші здобутки української історії та культури. Людмила ГРЕКУЛ, голова “Молодої Просвіти” На святкуванні Дня міста Рівне місцева “Просвіта” під керівництвом Катерини Сичик провела акцію “День Просвіти”. Парк “Просвіта”, де відбулися урочистості, закладено ще 2000 року. Відтоді за сприяння міської влади, просвітян, управління освіти, учнів, педагогів там висаджено

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин