Шевченкіана · “Усе, що споглядає, над чим роздумує та що оповідає автор, пропущене через душу”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
КОБЗАР НА ТЕРЕНАХ ВОЛИНІ: ШЛЯХ ЗАВДОВЖКИ У 165 РОКІВ
Слово Просвіти, №44 за 2011 рік
Виповнюється 165 літ відтоді, як у жовтні 1846 року геній українського народу Та% рас Шевченко побував на Великій Волині. Тут молодий художник та етнограф за зав% данням Київської археографічної комісії робив замальовки культурно%історичних пам’яток краю, записував народні пісні. Саме тому дедалі більше населених пунктів офіційно заявляють, що Шевченко бував саме на їхніх теренах. Така позиція цілком зрозуміла — усі хочуть наблизити Кобзаря до своїх сердець. Але яким насправді був шлях Тараса Шевченка волинським краєм і наскільки правдива прив’язка імені Кобза% ря до десятків населених пунктів нашого краю?
Євген ЦИМБАЛЮК, Рівненська обл.
На жаль, архівних свідчень цієї подорожі залишилося небагато, оскільки звіт Шевченка про перебування на Волині, який він мав передати у Київську археографічну комісію, знищили. Не збереглося жодних поезій і листів. Імовірно, виконуючи завдання комісії, він не мав часу на поетичну творчість. А щодо листів і деяких інших матеріалів волинської подорожі, які могли опинитися у друзів Кобзаря, їх, як “компрометуючі матеріали”, швидше за все, знищили. Адже після цієї подорожі, 6 квітня 1847 року, Шевченка заарештували, і багато хто не хотів ризикувати, зберігаючи в себе подібний “компромат”. Загалом матеріали, які дають уявлення про волинську подорож Кобзаря, на думку письменника й науковця, проректора Національного університету “Острозька академія” Петра Кралюка, можна поділити на кілька груп. По-перше, це офіційне розпорядження генерал-губернатора Бібікова, що зобов’язувало Шевченка збирати матеріали етнографічного й історичного характеру на Київщині, Поділлі та Волині. До цієї групи варто зарахувати листи Бібікова до губернаторів Подільської та Волинської губерній, де вказувалося на необхідність посприяти Шевченку у зборі відповідних матеріалів. Друга група матеріалів — зроблені Тарасом Григоровичем під час цієї подорожі малюнки (найвідоміші з них акварелі із зображенням Почаївської лаври), а також народні пісні, які він тоді записав. Відтак достеменно відомо, що Кобзар восени 1846 року побував у Почаєві. Третя група — згадки про Волинь у творах Кобзаря, що з’явилися після цієї подорожі, — повісті “Варнак” та “Прогулянка із задоволенням і не без моралі”. Ще одна група матеріалів — спогади, свідчення людей про перебування Тараса Григоровича на Волині. Найцінніший спогад Федора Миколайовича Кружилки, який ніби спілкувався з Кобзарем під час його перебування у Вишнівці. Щодо “Варнака”, то доречно процитувати рядки з повісті, де розповідається, як герой мандрує з Кременця до Новограда-Волинського: “Из Кременца пошёл я через село Вербы в Дубно, а из Дубно на Острог, Корец и на Новгород-Волынский, на берега моей родной, моей прекрасной Случи”. Без сумніву, при написанні повісті “Варнак” Шевченко використав свої волинські враження. Але, по-перше, ця повість не належить до автобіографічних; по-друге, головного героя повісті аж ніяк не можна ототожнювати з автором. Урешті, немає серйозних підстав сумніватися, що Кобзар, їдучи з Кременця до Житомира, відвідав саме ці населені пункти. Інше питання, наскільки він там затримувався і яке враження вони справили на нього. Напевно, Шевченко недовго перебував у Вербі. У цьому селі (чи то невеликому містечку) не було чогось такого, що могло б його серйозно зацікавити. Дещо цікавіше з Дубном, одним із найбільших повітових міст Волинської губернії. Тут — багато старовинних архітектурних споруд. Серед них замок, що згадується у знаменитій повісті Миколи Гоголя “Тарас Бульба”. Цей твір Кобзар читав і, здавалося б, Дубенський замок мав би його заінтригувати. Проте, коли в повісті “Прогулянка із задоволенням і не без моралі” Шевченко пише про волинські замки, зокрема Острог і Корець. Дубно ж випадає з його поля зору. Взагалі про це місто письменник ніде не згадує, окрім повісті “Варнак”. Але чому? Можливо, тому, що Шевченко в Дубні був лише проїздом. Цілком імовірним видається перебування Кобзаря в Острозі. Тут свого часу побував Костомаров, їдучи працювати викладачем у
Пам’ятник Тарасові Шевченку в місті Дубні, який символізує волинський шлях Кобзаря
Рівненську гімназію. Він міг розповідати про острозькі пам’ятки старовини Шевченку. Острог згадується у повісті “Варнак” і в “Прогулянці із задоволенням і не без моралі”. Причому у другому випадку згадка має конкретніший характер. Там ідеться про магнатський замок у цьому місті. Схоже, Шевченко його оглядав. Не викликає сумнівів факт перебування Шевченка в Корці. У цьому старовинному місті зупинявся Костомаров, який, цілком очевидно, порекомендував Тарасові Григоровичу оглянути місцеві пам’ятки. Кобзар згадує про Корець у “Варнаку” і в “Прогулянці…” До того ж у “Прогулянці…” згадується не просто Корецький замок, а й церква, де зберігалися забальзамовані останки графів Корецьких. За словами Шевченка, вона перетворилася на руїну, а написати таке могла людина, яка це бачила. Перебуваючи у Почаєві та Кременці, поет, звісно ж, знав, що неподалік — поле Берестецької битви. Шевченко згадував Берестечко у містерії “Великий льох”, воно для нього було символом козацької звитяги за Богдана Хмельницького. На цей час духовного пам’ятника “Козацькі могили” ще не існувало, утім, наскільки реально, що Кобзар не проминув і цього історичного місця?.. Варто зазначити, що до Берестечка з Кременця спеціально виїздив Костомаров. Ці відвідини він детально описує в “Автобіографії”. Вірогідно, від свого друга Костомарова, а ще від кобзарів Тарас Григорович почув про славну місцину. І захотів тут побувати. Про ймовірне перебування Кобзаря на полі Берестецької битви свідчить його поезія “Ой чого ти почорніло…” У ній зустрічаємо деякий фактаж (чотири милі “Круг містечка Берестечка”), психологічні образи (контраст чорного й зеленого полів) тощо. Це дає підстави вважати, що поет самостійно оглянув це місце. Чим закінчилася волинська подорож Шевченка? Звітом про проведену роботу. А це низка малюнків і зібраних народних пісень. Цікаво також, що в робочому альбомі Шевченка низка записів пісень, зокрема й сороміцьких, які не мають конкретної дати й місця фіксації. Про волинську подорож Шевченко неодноразово згадував у творах “післяволинського” періоду. А ми щиро пишаємося тим, що доля Кобзаря пов’язана також і з нашим краєм, незважаючи на те, яким шляхом, якою стежкою, яким містом чи селом він насправді проходив!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
