Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Подія року · “Якби у молоді не було запиту на українську мову, то жодні меценати й жодне міністерство не заохотили б школярів і студентів до цього”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

СТАРТУЄ МОВНИЙ МАРАФОН.

Слово Просвіти, №44 за 2011 рік

9 листопада, у День української писемності та мови на Закарпатті розпочинається ХІІ Міжнародний конкурс з української мови імені П. Яцика. Із цього приводу на запитання нашого кореспондента відповідає виконавчий директор Ліги українських меценатів, голова координаційної ради конкурсу Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ. Петра Яцика та групи меценатів, які профінансували всі можливі витрати заходу включно з преміями переможців і призерів різних етапів турніру. Досить сказати, що преміальний фонд був еквівалентним 127 тис. доларів. — Гроші для школярів — такого ще не було. Як у нас зустріли таку новину? — Дехто кинувся на нас в атаку: “Гроші розбещують дітей!”, “Це аморальна американізація благородної справи!”, “Українські діти повинні бути патріотами від самісінького народження і їх нічого заохочувати грошима до вивчення рідної мови” — таких пристрасних філіпік ми тоді наслухалися немало. Однак Яцик був непохитний: грошові премії мають потвердити, що це дуже важлива перемога в турнірі знавців державної мови, нічого поганого у винагородженні немає. А потім усі звикли до такої форми винагородження. Жодного опонента тут ми не маємо. Замовкли й ті, хто вважав, що конкурс — це нерозумне марнотратство: мовляв, краще ці гроші віддати на інші українські проекти. Меценати твердо стояли на своєму: гроші — наші, тож дозвольте нам вирішувати, на що їх давати, це наша особиста справа і наше право. — Добре пам’ятаю закриття першого конкурсу в столичній філармонії. На урочистості несподівано з’явився в супроводі високих державних посадовців президент Леонід Кучма. Разом із Петром Яциком він нагороджував переможців і призерів. Це була своєрідна сенсація… — Коли мені за день до події стало відомо, що на ній буде Леонід Кучма, я сказав про це своєму приятелеві. Він з великою іронією поставився до такої звістки: мовляв, Президентові нічого робити, то він ходитиме по таких заходах. Один із колег мені після тієї події пояснював: Кучмі для іміджу потрібна була участь у закритті конкурсу, а ти торжествуєш!.. Може, й так. Але, дивлячись зі свого боку, не можу не відзначити, що для нашої справи це була дуже відчутна підтримка. Збоку влади суспільству було послано сигнал, який легітимізував на всіх рівнях нашу ідею, що обернулася такою популярною і престижною щорічною подією в Україні й діаспорі. Після цього нам стало значно легше в організаційних клопотах і помітно знизився опір конкурсові на місцях. — Чи була якась реакція на конкурс політичних сил і партій? — Була. Коли турнір розгорнувся на повну силу й у ньому почали брати участь мільйони школярів, студентів та учнів профтехосвіти, нам активно пропонували премії різні партії. Але ми рішуче відмовилися й далі відмовляємося від цього. Будь-який громадянин України має право запропонувати від себе пожертву на конкурс і заслуговує на те, щоб його ім’я фігурувало в реєстрі благодійників проекту, оприлюдненому в пресі. Однак із партіями дискусії бути не може. Наша освіта має лишатися департизована й деполітизована. Тому на жодному нашому дипломі, який одержують переможці та призери конкурсу, ніколи не буде написано, що це відзнака, встановлена якоюсь із партій. — Я свідок того, як конкурс ставав масовим. Пам’ятаю, у першому турнірі взяли участь понад двісті тисяч школярів, а в наступні роки лік пішов на мільйони. Регулярно стали проводити мовний марафон і Збройні сили України, надзвичайно активізувалася українська діаспора. Чим пояснюєте такий успіх конкурсу? — Якби у молоді не було запиту на українську мову, якби це не було такою насущною потребою — знати державну мову в своїй державі, — то жодні меценати й ників конкурсу АТ “Оболонь” на чолі з його президентом Олександром Слободяном. АКБ “Експрес-банк” (голова правління Юрій Джус), АТ “Ексімед” (голова Олександр Огороднійчук), Фундація імені Івана Багряного із США (президент Галина Воскобійник, фінансовий референт Олексій Коновал), Союз українок Австралії (голова Галина Касіян, секретар Валентина Домазар). Є люди, які фінансували всі одинадцять конкурсів. Скажімо, мій добрий приятель Леонід Ліщина з Торонто. Він має лауреатів своєї премії по всій Україні. В попередніх турнірах Ліщина виплачував по п’ять-десять премій. Нині вже маємо від нього кошти на премії в дванадцятому марафоні. Ці премії носять імена світлої пам’яті батьків Леоніда Ліщини. То прекрасна благодійна традиція, що живе в діаспорі: в пам’ять про своїх рідних робити ось такі добрі справи. Мовби замість квітів на їхні могили. Щороку ми виплачуємо школярам і студентам премії, що носять ім’я незабутнього Дмитра Нитченка. (Не плутати їх із премією його ж імені, що її присуджує Ліга меценатів письменникам, журналістам, артистам, видавцям і меценатам за оборону українського друкованого слова). Кошти для відзначення призерів конкурсу надає донька письменника — письменниця Леся Богуславець (Леся Ткач). Це справді віддана донька свого батька. І то так характерно для неї, що відразу ж по смерті Дмитра Нитченка пані Леся пристала на мою пропозицію заснувати премію його імені, якою нагороджуватимемо саме за україноцентричність життя й діяння наших інтелігентів. Кошти на неї надає родина Нитченка й Ліга українських меценатів. Прикметно й те, що пані Леся відразу ж зреагувала й на конкурс з української мови, фондуючи “омолоджений” варіант нашої премії. Зрештою, чи не кожна грошова премія — цікавий і гарний сюжет. Скажімо, ми виплачували премії імені Тетяни Симиренко. Це група її приятельок із Канади після смерті Тетяни Володимирівни (знову-таки — замість квітів на її могилу) збирали поміж себе гроші й фінансували відзнаку, що носить славетне прізвище Симиренків. Школярі й студенти одержували премії імені Олександра Олеся й Олега Ольжича. Це син

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин