Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Ідею перейменування скверу – ще рік тому · – ініціювала потужна команда столичних · інтелектуалів, літераторів, учених, митців”. Столиця · с. 10сторінка оригіналу ↗

Як Письменницький сквер став

Слово Просвіти, №44 за 2021 рік

Галина ПЛАЧИНДА, журналістка Гадаємо, нема вже тих, хто не знає про багаторічну боротьбу місцевих мешканців проти забудови Чкаловського. Роками забудовник не полишає надії збудувати практично у сквері так звану “капсульну” висотку. Роками Київрада підіграє забудовнику. Роками тягнуться судові засідання. Роками люд, котрий живе довкола, організовує все нові й нові акції на захист цієї чи не єдиної у середмісті зеленої зони, аби резонанс довкола забудовницького безчинства не спадав. Ось в такому контексті з’явилася ідея написати лист – і не до столичного начальства, яке лояльно ставиться до беззаконня, яке творять забудовники, а до перших осіб держави. Так і з’явився лист на ім’я прем’єр-міністра України, про який ми вже писали рік тому. Нагадаємо коротко його зміст. “Звернутися до Вас, – написали видатні діячі української культури до прем’єра – змусила загроза знищення скверу імені Валерія Чкалова в історичному центрі столиці (кияни його давно прозвали “письменницьким”), який громада боронить від ненаситних забудовників уже багато років. Протистояння почалося іще в 2016 році, коли жменька місцевих мешканців повалила паркан будмайданчика, що несподівано виріс практично на території скверу. Лише розголос, рішучий спротив та налаштованість громадян стояти до останнього на захисті своєї крихітної зеленої зони відпочинку – єдиної, що залишилася на багато довколишніх кварталів, завадили протягом усіх цих років звести тут новомодну нині “капсульну” висотку… Допустити цього категорично не можна. І не лише тому, що сквер ім. Чкалова – епіцентр літературно-культурного життя України протягом багатьох десятиліть. Адже довкола розташовані так звані “письменницькі” будинки, серед яких відомий усій країні РОЛІТ, де мешкали В. Сосюра, П. Тичина, М. Стельмах, О. Гончар, А. Малишко, М. Рильський, М. Бажан, Ю. Збанацький, М. Руденко – відомий у всьому світі правозахисник, дисидент, Герой України. Словом, цвіт українського красного письменства. У будинку, що виходить вікнами у сквер, проживає знаменита Ліна Костенко. Тому ці лавочки, ці старезні дерева, які – поки що! – ростуть у сквері, пам’ятають класиків, бо під їхніми розлогими кронами у прямому сенсі творилася українська література. Сквер необхідно зберегти не лише тому, що в 2025 році він святкуватиме своє століття. Офіційно сучасний Чкаловський сквер існує з 1925 року, коли його було прикрашено фонтаном Термена, яких по всьому місту сьогодні лишилося всього три. Хоча насправді сквер з’явився набагато раніше – його було запроєктовано як єдиний ансамбль разом із Київськими вищими жіночими курсами, збудованими поряд на-торів, відомий театральний діяч. прикінці ХІХ століття. Дослідники київської історії стверджують: у сквері не росло навіть двох однакових дерев. Вважаємо, доцільно було би в рамках відзначення ювілею одного із найстаріших скверів столиці подумати про створення тут потужного культурно-мистецького простору, а сквер перейменувати на “Письменницький”. Та передусім сквер необхідно вберегти від знищення, бо, наголосимо ще раз, – це чи не єдиний зелений клаптик серед кам’яних джунглів, на які – за сприяння нинішнього мера й забудовників на кшталт Дениса Москаля – перетворився сьогодні історичний центр Києва. Такі одіозні персони своїм незаконним будівництвом (те, що вже велося й має ось-ось відновитися на місці Чкаловського скверу, порушує всі державні містобудівні норми – тільки сухий перелік порушень зайняв би окрему сторінку) перетворюють столицю європейської держави на маргінальне, провінційне, безперспективне, нецікаве ані для інвесторів, ані для туристів захолустя… Нагадаємо й імена підписантів: Іван Дзюба, літературознавець, дисидент радянських часів, Герой України, академік НАН України Дмитро Павличко, поет, Герой України Ада Роговцева, акторка театру та кіно, народна артистка УРСР, народна артистка СРСР, Герой України Євген Станкович, композитор, народний артист УРСР, Герой України Микола Жулинський, літературознавець, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, академік НАН України Олександра Коваль, організаторка Національного книжкового “Форуму видавців у Львові”, директорка Українського інституту книги Іван Малкович, поет, директор видавництва “А-БА-БА-ГА- ЛА-МА-ГА”, лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Богдан Бенюк, актор театру і кіно, народний артист України, лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Богдан Горинь, політичний та громадський діяч, дисидент радянських часів Юрій Щербак, письменник, дипломат, професор, лавреат Літературної премії ім. Юрія Яновського Марина Зерова, доктор біологічних наук, заслужений діяч науки і техніки України, племінниця Миколи Зерова Марія Матіос, письменниця, політична діячка, лавреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка Роман Балаян, кінорежисер, сценарист, лавреат Державної СРСР, народний артист України, дійсний член Національної академії мистецтв України Павло Мовчан, поет, голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Любов Голота, поетеса, лавреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимир Яворівський, письменник, громадсько-політичний діяч, лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, член Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України Василь Шкляр, письменник, лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Юлія Литвинець, генеральна директорка Національного художнього музею України Неля Куковальська, генеральна директорка Національного заповідника “Софія Київська”, заслужений працівник культури України Михайло Слабошпицький, письменник, видавець, лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Олена Олійник, віце-президентка Національної спілки архітекторів України Валентина Гончар, дружина письменника, Героя України Олеся Гончара Раїса Руденко, дружина письменника, Героя України Миколи Руденка Та ще близько сотні прізвищ видатних діячів української культури… 16 вересня 2020 року, понад рік тому, лист було зареєстровано в Секретаріаті Кабінету Міністрів України та – з резолюцією прем’єр-міністра Д. Шмигаля – надіслано в КМДА, Міністерству культури та інформаційної політики, Міністерству довкілля та природних ресурсів України. Згодом, за підписом заступника голови КМДА Вячеслава Непопа, з’явилася й відповідь на “лист інтелігенції”. У ній, зокрема, зазначалося: “Станом на сьогоднішній день здійснюється актуалізація та приведення проєкту Генерального пану Києва у відповідність до вихідних даних, актуальних на 01.01.2019 року та змін законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних та інших державних норм, стандартів і планів. Відповідно до статті 21 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проєкти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Порядок проведення громадських слухань, врахування громадських інтересів під час розроблення містобудівної документації на місцевому рівні затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 555 від 25.05.2011. Згідно із законодавством, у друкованих засобах масової інформації (не менш як у двох) та на офіційному сайті Департаменту містобудування та архітектури КМДА будуть опубліковані повідомлення про оприлюднення проєкту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку і повідомлення про початок процедур розгляду та врахування пропозицій громадськості. У повідомленнях буде зазначена інформація про дату початку та строки здійснення процедури громадських обговорень, дату, час і місце проведення громадських слухань…” Про ідею перейменування скверу в Письменницький – ні слова. Втім, за рік, що минув, і про громадські слухання щодо розробки та впровадження генерального плану Києва від столичної влади – нічичирк. Відомо лише, що Кличко звільнив керівника КО “Інститут Генплану м. Києва” Сергія Броневицького за зрив роботи по розробці цього основоположного для міста документа… І ось – ніби грім серед ясного неба – Комісія з питань найменувань приймає рішення про перейменування скверу. Робиться це блискавично. За кілька тижнів. Без жодного обговорення. Без залучення громадськості. І головне – ігноруючи той факт, що інтелігенція столиці давно і однозначно озвучила свою точку зору на те, як має називатися цей знаковий для киян сквер. У соцмережах піднялося прогнозоване обурення. Ще до появи цього скандального рішення Комісії КМДА, письменниця Марина Гримич писала на свій сторінці у Фейсбуці: “Чкаловський сквер – це НЕВІД’ЄМНА ЧАСТИНА так званого “письменницького села”, розташованого в центрі Києва, який МАЄ СТАТИ заповідною історико-культурною зоною. Шостого жовтня Комісія з питань найменувань КМДА на своєму засіданні прийняла рішення про перейменування Скверу Чкалова, котрий знаходиться в самісінькому центрі Києва, на Сквер Богдана Ступки. Як зазначається у протоколі засідання Комісії, рішення таке прийнято, “враховуючи звернення БО “Благодійний фонд “Богдана Ступки” про перейменування Скверу Чкалова на Сквер Богдана Ступки”. Рішення було прийнято практично миттєво. Все було би нічого, адже Богдан Ступка – один з найяскравіших українських ак­ Та справа в тому, що ідею перейменування скверу – ще рік тому – ініціювала потужна команда столичних інтелектуалів, літераторів, учених, митців. Варіант перейменування ні у кого не викликав сумнівів. Сквер має називатися “Письменницький”. Власне, ця неформальна назва скверу прижилася серед киян вже віддавна.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин