Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт-калейдоскоп · “Важливо пізнавати своє, рідне. Нам є що подивитися у Дніпрі, Харкові, Києві, Львові, Одесі, Чернівцях”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Пленер об’єднав усю Україну

Слово Просвіти, №44 за 2021 рік

– Для художника пленер – це, насамперед, обмін досвідом, – переконаний директор Музеюмайстерні Івана Кавалерідзе, заслужений діяч мистецтв України Олександр Юнін. – Важливо відчувати лікоть колеги. Серед учасників пленеру були як зовсім молоді митці, що нині навчаються у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури України, так і заслужені та народні художники, серед яких Валерій Франчук, Анатолій Буртовий, Андрій Кулагін, Тетяна Діденко, Олеся Тищенко та багато інших. Також у пленері взяв участь художник з Азербайджану Аскер Джавадов. Митець завжди вчиться, незалежно від звання, віку, статусу. А якщо художник вчиться, то він росте. На виставці представлені прекрасні роботи. Не буде перебільшенням назвати деякі зних геніальними. Ви лише подивіться на полотна народної художниці з Одеси Галини Кравченко. А Валерій Франчук фактично повернувся до тієї техніки, в якій він свого часу відбувся. На відкритті виставки було багато гостей, серед них – відомі мистецтвознавці, митці. Це все велика творча родина. А відбулися пленер і виставка завдяки керівнику Gallery Underground Валерію Махіну та арт-куратору проєкту, заслуженому журналісту України Сергію Комісарову. Пан Сергій готував пле- – Українська класична драматургія – це той пласт культури, який досі світом не досліджений, – розповідає режисер-постановник Віталій Кіно. – Навіть в Україні стереотипне сприйняття того, що нам давали за шкільною програмою, щоправда, за винятком деяких блискучих вистав, які йдуть в українських театрах. Я навчаю майбутніх режисерів і кажу їм: “Друзі, в майбутньому ви маєте стати тими, хто відкриє світові українську класичну драматургію, про яку мало відомо”. Лише у Карпенка-Карого понад 20 п’єс, багато їх у Михайла Старицького, Марка Кропивницького, я вже не кажу про Лесю Українку та Івана Франка. Ми так мало знаємо… П’єса “Олеся” має невелику сценічну історію. На сьогодні не знаю жодного театру, де б вона йшла. У 90-ті роки була цікава вистава в Київському театрі драми та комедії на лівому березі Дніпра, яку поставив Дмитро Лазорко (нині покійний). Інших постановок за останні тридцять років не пригадую. Та навіть сам Кропивницький ставився до цієї п’єси скоріше, як до спроби пошуку рис нової драми. Він мало вірив у сценічність цього матеріалу. А мені ця п’єса здалася напрочуд сучасною. Вона була створена, коли ще не написали своїх драматичних творів Чехов та Ібсен. У ній багато мотивів, які були викладені в новітній драмі, що з’явилася пізніше. Після прем’єри ми раптом зробили для себе відкриття! “Олеся” була написана у 1891 році, через 30 років після скасування кріпацтва в тодішній Російській імперії. За цей час виросло абсолютно нове покоління людей, яке не знало рабства. А поставили ми її в 2021 році, тобто через 30 років після того, як зникла країна під назвою Радянський Союз. І виросло нове покоління вільних людей. Думаю, такий збіг не випадковий. нер, запрошував до участі художників, активно висвітлював цю подію в соціальних мережах. Під час відкриття виставки Валерієм Махіним був оголошений конкурс для молодих митців, який триватиме до травня наступного року. Авторитетне журі відбиратиме найкращі роботи, переможці отримають премії, а потім у музеї відбудеться виставка їхніх робіт. Не може не радувати широка географія учасників пленеру: митці з Києва, Одеси, Львова, Миколаєва, Дніпра та інших міст. Такими заходами ми не на словах, а справою утверджуємо гасло: “Схід і захід разом!”. Відбувається процес культурної дипломатії між різними регіонами, думками, роботами. Прекрасні художні пленери відбувалися в Очакові і раніше. А новий проєкт став нашою спільною роботою з уже згаданою одеською галереєю Underground. Пленер продовжився в Одесі. Це для нас теж дуже цінно, адже музей носить ім’я Івана Кавалерідзе. Його життя і творчість були пов’язані з Одесою, на Одеській кіностудії він зняв кілька своїх стрічок. Плануємо, яким буде пленер наступного року. На відкритті виставки вже рекомендували трьох художників для участі в ньому. Наш музей не вперше бере участь в організації та проведенні пленерів. До 130-річчя від дня народження Івана Кавалерідзе проводили пленер у місцях, де він знімав фільм “Пісня про Довбуша”. Завдяки нам і нашим колегам з Музею Гуцульщини та отцю Івану з церкви у Криворівні цей пленер перетворився на науково-дослідницький проєкт. Ми віднайшли хату, де Іван Петрович зберігав свої кіношні речі. Нам показали місце однієї зі знімальних локацій. Дуже шкода, що ця стрічка роботи Кавалерідзе так і не дійшла до глядача. У планах – відкрити виставку, присвячену 85-літтю від дня народження великої мисткині, талановитої викладачки, народної Музей-майстерня Івана Кавалерідзе (м. Київ) представляє колективну виставку за підсумками Міжнародного пленеру-симпозіуму “Очаків – 2021”, яка є творчим звітом 30 талановитих митців із Азербайджану та України.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин