Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 44 (1185), 8—14 грудня 2022 Стежками Нашого Сковороди ВАСИЛЬ МАРОЧКО
Слово Просвіти, №44 за 2022 рік
Георгій ФІЛІПЧУК, академік НАПН України
Які б нові пізнання не приходили вжиття, а давня мудрість залишатиметься непорушною. Так колись говорили про Конфуція, і нині це універсальне правило суголосне нашому національному Філософу й Добротворцю – Григорію Сковороді. Знаний український письменник і журналіст, один із фундаторів “Української хати” А. Товкачевський якось зазначив, що природа створила Сковороду тільки заради того, щоб пересвідчитись у здатності народжувати не лишень нікчемних фіглярів, а й богів. Ці відчуття та думки окутували багатьох учасників Міжнародної конференції “Філософія Григорія Сковороди і ми – українці”, яка відбувалася в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди 30 листопада – 2 грудня. Як добре, що не було якогось зовнішнього пафосного декору, міфілогізованої риторики, спроб формувати “бронзовіння” цієї знакової для української історії постаті. Очевидно, Сковорода не потребує ні запопадливої ласки, ні напівправди, продовжуючи, за висловом Олександра Хиждеу (1835 р.), гідно стояти як “самотня гора в степу”. Невловимий, непізнанний, духовно близький своєму народу, пройнятий невимовною любов’ю до рідної землі. Але особливо сильні враження залишилися поза кадром цих урочистостей, формальних дійств, професійних виступів та академічних розмислів. Бо найбільш ранимі емоції, які нічим було вгамовувати, нуртували в інших місцях, вкритих шрамами війни, руїнами, попелищами, що продовжували виробляти енергію сковородинського “серця”, самооберігаючись і вірячи в ту щасливу годину, коли великий Любомудр знову повернеться у свої родинні пристанища – до рідного Університету, в нагріті людським теплом ошатні світлиці зруйнованої будівлі Національного літературно-меморіального музею в Сковородинівці, де на його могилі символічно розгалужуються на засохлому дереві молоді пагони – продовжувачі життя. Сковородинська “невидима” живильна енергія, яка для кожного сущого стає “видимою”, якщо ти людина. Вона тут була відчутною скрізь, а особливо в кожному слові, погляді славної жінки-берегині музею – Ганни Ярміш, яка вже понад чотири десятиліття сторожить для України цей незборимий знак Народу. Стоячи в самому епіцентрі, де знаходився постамент Сковороди і куди чітко влучив смертоносний “калібр” кремлівських орків, ця до неймовірності “внутрішньо охайна” жінка, відправивши сина на фронт, як тичинівська “Скорбна Мати”, скаже на згарищі вщент зруйнованої музейної будівлі майже пророчі слова: “Нехай ніхто не каже, що знищено Музей Сковороди. Бо Дух Сковороди незнищенний. Він серед нас. А все решта відновиться”. Було дуже холодно, а світлі очі цієї музейної хранительки, матері, української жінки випромінювали стільки тепла, віри, впевненості та щедрості, яких би вистачило, мабуть, на всіх зіщулених, розгублених, зневіриних долею. Не перебільшую, але завдяки таким людям тримається, животворить, перемагає Україна. А ці звірині напади рашистських зайд на українськість, національну пам’ять, гідність і свободу лише гартуватимуть ненависть (тепер уже вічну) Українців не тільки до нацистсько-сталінської, путінської клоаки, але й до цього здичавілого від кровожерності “глубінного народа”. І нехай кожен педагог (а їх напередодні “24 лютого” було близько 696 тисяч), урядник, громадянин прийме власне етичне рішення, зміниться сутнісно, світоглядно, усвідомивши, що слід не удовільнятися тільки межею гасла М. Хвильового “Геть від москви”, а культивувати скрізь і повсюди – “Геть москву”. Мітлою правди, помсти і ненависті слід вимітати та позбавлятись від варварської московщини в усіх без винятку життєсферах Нації і Держави, не даючи ні часу, ні шансів на “переодягання” та “перевзування”. Макрони нехай і надалі намагаються зберігати “обличчя ірода” та відшукувати (як сокиру під лавкою) “гарантії безпеки” для терориста, а нам своє чинити, зробивши бездиханними московських вошей та доморощених гнид. Незалежно від статусів та місця перебування цього “зла” має здійснитися праведна кара. Для всіх – депутатів і московських попів, гендлярів і прокремлівських газетярів, “харошіх рускіх” з “дождів” і совкових “професорів”. Завдання влади, інтелігенції, свідомої громадськості — якісно змінити, опираючись на україноцентричний принцип і українознавчу методологію, концептуальні засади інформаційної, мовної, конфесійної політики, історичної, літературної, культурно-мистецької, педагогічної освіти. Лише такий швидкий і конструктивний підхід, спрямований на зміцнення державотворчих процесів, уможливить творити і писати історію сучасної і майбутньої України “душею власного Народу”, а не імперським баченням чужого москвина; жити сковородинським вільнодумством свободи, пізнаючи “свій народ й себе в ньому”. Український простір має бути позбавлений брехливих ідеологем комуно-соціалістів, опезежистів, олігархістів укупі з “руськомірцями”, наскрізь промоклих українофобією. Її нічим прикрити. Навіть радянська “українізація” сто років тому не зуміла стриножити сковородинську правду, коли думалось і провокувалось, що шлях України “від Сковороди – до маркса”. Цей світоглядний експеримент став згубним і трагічним для українського народу, “подарувавши” йому голодомори-геноциди, репресії, знекорінення національної ідентичності. Здавалося, що в цьому “плавильному казані” московському молоху вдасться перемелювати все – людей, культуру, традицію, ресурси, державницькі устремління народу та його національну свідомість.
Закінчення на стор. 2
Учасники Міжнародної конференції: ректор Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди Юрій Бойчук і академік НАПН України Георгій Філіпчук
ЛЕСЯ СТЕПОВИЧКА
ОЛЬГА СЛОНЬОВСЬКА
ПЕРЕДПЛАТА—2023 Тижневик “Слово Просвіти” (індекс 30617) можна передплатити у відділеннях “Укрпошти” за допомогою Інформаційного листа № 1 (вкладка № 1) додатку до “Каталогу видань України “Преса поштою” на 2023 рік (I півріччя)” з доставкою: 1 міс. – 28,39 грн. 3 міс. – 80,17 грн. 6 міс. – 154,34 грн. Також можна передплатити нашу газету на сайтах “Укрпошти” https://pered- plata.ukrposhta.ua/ та ДП “Преса” http://presa.ua/
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
