Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Ексклюзив · “Повстанський рух живився потужною підтримкою місцевого населення. І саме цю живильну силу влада намагалася будь+що зламати”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

Як проросійська влада в Україні системно дискредитувала ОУН(УПА Правду шукаємо в архівах

Слово Просвіти, №44 за 2022 рік

Микола ТИМОШИК, доктор філологічних наук, професор, журналіст Політика “жорсткого батога” На пору осені 1944 року радянські війська вже визволили значну частину України. Однак сотні тисяч українських повстанців, які у волинських лісах 1942 року склали основу УПА, добровільно зброї не склали і не збиралися цього робити в подальшому. Повстанський рух живився потужною підтримкою місцевого населення. І саме цю живильну силу влада намагалася будь-що зламати. На початку вона застосувала жорстоку “політику батога”. Негласно, поза засобами масової й інформації, більшовицька влада відразу після звільнення територій від німців, вчиняла масові репресії в тих населених пунктах, які підпадали під найменшу підозру у співпраці з ОУН-УПА. Дані про масштаби цих репресій (а це сотні тисяч розстріляних, висланих у сибірські табори сталінського ГУЛАГу учасників воістину народного спротиву та членів їхніх сімей) тривалий час були засекреченими. Натепер оприлюднено кілька фундаментальних досліджень з цієї теми. По Буковині це передусім неповторний кількатомний проєкт палкого дослідника боротьби ОУН-УПА з окупантами і репресіями в 1940–1952 роках на Буковині, колишнього зв’язкового ОУН-УПА на псевдо “Бук-Смерека” М. Джуряка. За життя цей подвижник справи своїх побратимів і свого батька (енкаведисти убили його на очах сина) встиг видати перші чотири із задуманих десяти томів мартирологу “ОУН і УПА на Буковині. Спогади, свідчення і матеріали про визвольну боротьбу”. На жаль, передчасна смерть завадила втілити йому цей проєкт усього життя. Особливість цих видань у тому, що вперше оприлюднюється заборонена раніше цінна для історії документалістика за двома обсяговими розділами. У перших подаються записані автором-упорядником спогади і свідчення про учасників визвольної боротьби у розрізі кожного села того чи того району, складені реєстри всіх учасників та свідків, інші статистичні дані. У других розділах вміщені документи і матеріали на цю тему, віднайдені в різних архівах, в тім числі, звіти про діяльність ОУН і УПА, які перехоплені НКВС-МВС та НКДБ-МДБ-КДБ у період 1945-1951 років. Також дотичні до кожного району документи, вибрані з багатотомного видання “Літопису Української Повстанської Армії”, що здійснюється упродовж багатьох років силами західної української діаспори. В додачу до такої структури окремим розділом у третьому томі подані отримані з Галузевого державного архіву СБУ фотодокументи. Політика “помилувального пряника” Незважаючи на особливу жорстокість цих репресій (вивозили в Сибір цілими селами, переважній більшості членів родин або симпатиків повстанців присуджували довічні або чвертьстолітні терміни ув’язнення), масштаби і сила спротиву не зменшувалася. За цих обставин влада змушена була вдатися також до вже випробуваної “політики пряника”. Цим пояснюється поява 27 листопада 1944 р. “Звернення до населення західних областей України”. І призначалося воно, як зазначено в підзаголовку, “дорогим братам українцям і всім громадянам, що живуть на землях західних областей нашої рідної України”. Звернення підписали три перші офіційні особи радянської України: голова президії Верховної Ради України М. Гречуха, голова Ради Народних Комісарів М. Хрущов та секретар ЦК КП(б)У Д. Коротченко. Це була вимушена реакція офіційного Києва, продиктована постійним нагадуванням Москви якнайшвидше покінчити з націоналістичним рухом в Україні. Із цього приводу ЦК ВКП(б) видав 27 вересня 1944 року спеціальну постанову, сам заголовок якої вказує на розгромний характер оцінки боротьби Києва із цим явищем: “Про недоліки в політичній роботі серед населення західних областей України”. Про масштабні заходи київської влади у зв’язку з виходом цієї постанови дещо пізніше. А тепер варто привернути увагу до самого “Звернення”, як першого кроку тих заходів, які від 1944 року активно розроблялися в Києві і на поточний момент, іна перспективу. Про те, наскільки важливим для влади був цей документ, засвідчують віднайдені в архіві дані про його тиражування у різних формах і масове поширення в одній окремо взятій області – Чернівецькій. Отож, маємо аж п’ять способів оприлюднення: - в обласній газеті “Радянська Буковина” (наклад газети 10000 прим.) та 3000 прим. – в молдавськомовному дубляжі 3 грудня 1941 р.; - одночасно у трьох районних газетах – хотинській, сторожинецькій та сокирянській – накладом 2400 прим.; пізніше його передрукували інші районні газети, які відкривалися в області; - окремою брошурою в обласному видавництві накладом 5000 прим.; - листівкою-плакатом (формат 60-70 см) – 3000 прим.; - листівкою-метеликом – 11000 прим. Таким чином, загальний наклад цього документа у п’яти його різних формах становив 34500 примірників. Змістові акценти урядового документа з Києва Що ж особливого в цьому Зверненні? Чому влада надавала йому такого архіважливого значення, прагнучи поширити різними засобами? Про структурні та змістові домінанти документів обсягом три повні шпальти найбільшого формату (А-2) можуть сказати самі підзаголовки розділів: Вступ (про перемогу Червоної Армії та роль товариша Сталіна, партії більшовиків та революції 1917 р.). Як жили селяни до Великої жовтневої соціалістичної революції 1917 р. Чому так тяжко жилося селянинові за поміщицько-буржуазної влади? Становище інтелігенції до перемоги Жовтня. Жовтнева революція здійснила споконвічну мрію людства про свободу. Чому українсько-німецькі націоналісти хочуть цього розриву. Варто звернути увагу на тональність тексту, рівень його аргументованості. Тут багато часто повторюваних у численних пропагандистських статтях фраз про “світло Жовтня, яке випромінюється з Москви”, “непорушну братерську дружбу радянських народів-братів”, “непереможну червону армію”, “найсправедливіше у світі комуністичне суспільство”, “мерзенних зрадників України – українсько-німецьких націоналістів”. Ось окремі промовисті витинки. Обіцянки заможного життя і незалеж1 ної України: Червона армія визволила вас. Ви маєте тепер усе для того, щоб іти вперед – до щастя, до культури, до великого і прекрасного майбутнього. Українсько-німецькі націоналісти багато базікають вам про так звану “незалежну Україну”. Яка ж це може бути незалежна Україна, коли в же тепер Україна – вільна, радянська, де українці є господарями свого становища. Обіцянки повстанцям: Кидайте свою протинародну справу та віддавайте себе до рук радянської влади. Уряд подає амністію і верховодам націоналістичних банд, якщо вони чесно покаються перед народом. Ім’ям уряду УРСР ми гарантуємо всім тим, хто покине націоналістичні банди і повернеться до мирної праві – цілковите пробачення їхньої тяжкої помилки, їхніх колишніх злочинів перед Батьківщиною. Прохання1погрози до родичів повстанців: Ми звертаємося до батьків, матерів, дружин, до всіх близьких людей учасників націоналістичних банд: допоможіть їм вийти з лісів і покинути їх бандитські справи… Бо інакше їх чекає ганебна смерть, а вас – вічна ганьба, як співучасників протинародної справи. Фальш про колгоспи: Вороги народу – ОУНівці, УПА УГВР, бандерівці та інші кажуть, що вас заженуть до колгоспів. Не вірте їм! Ніколи радянська влада не допускала і не допустить, щоб кого-небудь силоміць заганяли до колгоспів. Селянство пішло до колгоспів добровільно, переконавшись у перевазі колгоспного господарства. Як його поширювали (окрім передплатників і покупців обласних та районних газет?) Весь наклад брошур роздавали різним верствам населення через райкоми та міськком партії, також на обласній нараді селян, які в грудні проходила в Чернівцях. Плакат-листівку здебільше розклеювали в містах і селах на людних місцях. Листівки метелики: через райкоми партії роздано 3000 штук, через органи. 7000 примірників листівок розкидали зі спеціальних літаків на ліси, які прилягають до сіл імовірного перебування вояків ОУН-УПА Акція з “промивання мізків” Після публікації Звернення в газеті “Радянська Буковина” почалася нечувана доти за масштабами та кількістю охоплення населення кампанія з “промивання мізків” сотням тисяч буковинців. Офіційно це називалося загальнообласне обговорення важливого ідеологічного документа. Як це відбувалося? Йдеться про багатоходову пропагандистську акцію, мета якої – охопити якомога більшу кількість людей та вплинути на їхнє сприйняття явища антирадянського опору. Складалася ця акція з кількох етапів. Оглянемо їх. Перший етап: загальні збори громадян. Обласне партійне керівництво дало вказів1 ку Чернівецькому міськкому і всім райко1 мам партії терміново провести наради пар1 тійно-комсомольсько-радянського і профспілкового активу. На них мали ство1 рити групи доповідачів та керівників агіт1 колективів та розподілити за кожним на1 Колишній вояк ОУН+УПА чернівчанин Микола Джуряк зі своїми першими томами історії ОУН+УПА селеним пунктом. Таких нарад упродовж тижня після виходу Звернення відбулося 18, в них взяли участь до пів тисячі номен1 клатурних працівників. Їхніми силами у селах було організовано 436 зборів, на них були присутні 90072 осіб. На кожних збо1 рах ретельно велися протоколи. На зборах виступили близько 900 чоловік. Інформа1 ція про хід обговорення звернення Україн1 ського Радянського Уряду та ЦК КП(б)У до населення західних областей України. Висвітленню ходу проведення зборів присвячено в цій записці кілька сторінок. Загальна оцінка їх є такою: “В своїх виступах селяни висловлювали ненависть, називаючи бандерівські банди бандою убивць, грабіжників, закликаючи всіх селян провести рішучу боротьбу з українсько-німецькими націоналістами — прислужниками Гітлера”. Далі в записці подаються протокольні записи виступів. Виступаючих зазвичай готували прислані наперед із районів штатні ідеологи, які відповідали за проведення таких зборів в тому чи тому селі. Хтось говорив від себе, будучи переконаним, що каже правду. Хтось – із наперед заготовленого папірця за підказкою того ж інструктора. Тут варто подати дві показові витинки: Селянин із села Клевадіно (сучасний Клі1 водин) Савчук, 72 роки, батько трьох синів1 фронтовиків: “Ми повинні всі допомогти радянській владі проти цих негідників-лю1 дожерів, щоб їх всіх стерти в порох. Ой! Не попадись під руку мою – роздавлю, як жа1 бу, тебе, бандіте, дарма що мені 72 роки, але я ненавиджу, презираю тебе, наймите гітлерівський!” Селянин с. Опришани Глибоцького району Димко Поповіль: “Досить їх агітувати, як їм радянська влада уже вдосталь роз’яснила, а коли і після цього звернення вони не по1 вернуться, їх треба знищувати, як посібни1 ків Гітлера, а також треба подумати про їх1 ні родини, які її підтримують”. В останній цитаті, вкладеній у вуста напівграмотного селянина, явно прочитується текст із присланої центром методички про те, як слід вчиняти не лише щодо безпосередніх учасників ОУН-УПА, а й членів їхніх родин. Другий: семінари з підготовки агітко1 лективів. Таких семінарів провели 209, на них “підготували” 5206 агітаторів. Їхнє завдання – організувати колективне чи1 тання і обговорення Звернення за кожним із закріплених, згідно зі списком сільради, кутів села (з тими, хто з різних причин не міг прийти, агітатори мали провести інди1 відуальні бесіди). У довідці зазначено, що в такий спосіб агітаційно-масової роботи охоплено ще 58765 чоловік. Третій: збори жінок у всіх районах. Постійний автор нашого часопису й член редколегії професор Микола Тимошик нині працює над черговою своєю книжковою новинкою, яка матиме назву “Змосковлення Буковини”. Добуті цього літа й проаналізовані ним, фактично невідомі загалу, документи Державного архіву Чернівецької області дають можливість зробити своєрідний анатомічний зріз систематично випробуваних московськими пропагандистами у 1920–30-х роках на окупованій більшовиками Україні форм і методів імперської пропаганди із зомбування свідомості та залякування широких верств західноукраїнського населення засобами місцевої преси. З огляду на 80-ліття від часу постання УПА та новочасну російсько-українську війну ця тема набуває особливої актуальності й гостроти.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин