Голодомор · “Український народ, незважаючи на всі потрясіння й випробування, вистояв і сам визначає своє майбутнє”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Ми пам’ятаємо
Слово Просвіти, №44 за 2022 рік
Ярослава РІЗНИКОВА, заступниця директора Департаменту – начальниця управління культури, національностей та релігій Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації
В Одеській області відбулась низка заходів, присвячених пам’яті жертв Голодомору. Так, в Одеському музеї західного та східного мистецтва відкрито виставку робіт народного художника України, лавреата Шевченківської премії Валерія Франчука “Дзвони неспокою”, присвячену Голодомору. Цикл, який художник створив під впливом розповідей своєї мами, в умовах широкомасштабної російсько-української війни, набув неабиякої актуальності. В Одеській національній науковій бібліотеці відбулась Всеукраїнська науково-практична конференція “Голодомор-геноцид як чинник руйнації традиційної культури українців”, що зібрала науковців як з України, так і з-за її меж. Серед учасників конференції – український дослідник, доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник відділу історії України 20- 30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України НАНУ Станіслав Кульчицький та італійський професор, дослідник голодомору Андреа Граціозі, інші фахові історики, музейники, представники Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті та педагоги Одеської області. Під час конференції була доступна і виставка наукових робіт, збірок документів з тематики Голодомору 1932–1933 рр., створена за підтримки Одеського історико-краєзнавчого музею. Одеський обласний центр української культури провів просвітницькі заходи під загальною темою “Жнива скорботи”. А викладачі й учні Одеського вищого професійного училища морського туристичного сервісу реалізували проєкт “Незламні Голодомором”. За результатами вивчення матеріалів Державного архіву Одеської області, документів державних органів, записаних спогадів свідків чи їхніх нащадків, було зроблено фотореконструкції “страв”, що їх їли жителі Одеської області у 1932–1933 роках. Протягом тижня презентовано сім спогадів про Голодомор. Зокрема, історію Надії Бенди із села Гуляївка, яка розповідала, що люди від голоду варили шкіряні ремені: “Народилася в 1924 році. Пам’ятаю, що люди пухли від голоду. Помирали й незахоронені лежали на вулицях, бо не було сил ховати їх. Вижили завдяки тому, що варили ґав. Їли макуху, варили шкіряне реміння”. Окрім цих заходів, в Одеському художньому музеї відкрилась виставка “Голодомор очима українських художників” з приватної колекції голови Американсько-української ділової ради Моргана Вільямса. Виставка, сформована з картин, зібраних з 1988 року, дає можливість простежити процес опрацювання цієї складної і трагічної теми художниками з різних регіонів нашої країни. На виставці представлено понад 50 робіт українських художників Миколи Бондаренка, Віри Баринової-Кулеби, Нестора Кизенка, Ніни Марченко, Миколи Шевцова, Володимира Куткіна, Івана Новобранця, Ілька Мироненка та інших. Директорка зі зв’язків з громадськістю Американсько-української ділової ради (USUBC), голова правління Міжнародного благодійного фонду “Україна 3000” Марина Антонова розповіла: “Морган Вільямс дізнався від Джеймса Мейса про Голодомор в Україні – житниці Європи. Під враженням від почутого він почав збирати колекцію творів, присвячену цій трагедії. Для нього принциповим було те, що всі роботи в колекції – українських художників. Загалом це зібрання налічує близько 450 робіт різного жанру – картини, плакати, гравюри, малюнки, графічні роботи. Всі вони виконані після 1988 року, тому що до 1988 року не можна було навіть і згадувати про Голодомор. Виставка вже демонструвалась в Австралії, у парламенті Великої Британії, в Канаді, у Чикаго та Вашингтоні (США)”. Марина Антонова також повідомила, що одночасно з одеською виставкою, яка триватиме до кінця 2022 року, відкрилась виставка з колекції картин Моргана Вільямса в Ризі. Присутні мали змогу прослухати записи спогадів людей, які пережили Голодомор. Ці емоційно насичені матеріали були зібрані в книзі “Їдло-33. Словник Голодомору”, виданій у 2003 році шістдесятником, письменником Олексою Різниковим, їх озвучили журналісти каналу “Суспільне UA: Одеса”. Джеймс Мейс, аналізуючи наслідки Голодомору для України, вважав, що наше суспільство є “постгеноцидним” і що сталінська політика “до певної міри знищила Україну як таку, в сенсі, що вона зробила кардинальний розрив у процесі нормального розвитку українського народу”. Однак існування незалежної України, наша героїчна боротьба проти путінської росії доводить, що український народ, незважаючи на всі потрясіння й випробування, вистояв і сам визначає своє майбутнє. Ми підтвердили своє право називатися нацією. І ми пам’ятаємо...
Цьогоріч виповнюється 90 років одній із найжахливіших трагедій українського народу – Голодомору 1932–1933 років. Більшовицько-комуністична репресивна система працювала на те, щоб витравити у народу його історичну пам’ять. Інформація про масштабне вимирання селян вперто замовчувалась як під час самої трагедії, так і згодом. Сама лише згадка про голод кваліфікувалася як контрреволюційна діяльність, потім – як антирадянська агітація і пропаганда. Але активна робота української діаспори, розвал Радянського Союзу, унезалежнення України прорвали завісу мовчання, і світ вголос заговорив про цей страшний злочин.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
