Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №45 за 1998 рік

Слово Просвіти, №45 за 1998 рік

А-РОЕ Іітаде То РОЕ Оето. Ригспазе НИ нн вони в ронооменни ви омни ом Ре ном ідомо давно: у геніїв немає дати смерті. Їхні думки, їхні справи безсмертні, вони допо- магають наступним поколінням долати час, жити правдою и істиною І пам'ятати про - своє покликання на землі. Геній Шевченка особливий: кріпак із загубленого в степах українського села, він піднявся до енциклопедистів, до Монтеск'є, до проводиря цілого народу. Тарас Шевченко є, як сказав Євген Маланюк, «вершиною нашого всенаціонального творчого духу, | є він вершиною нашої національної культури». Його буремний дух витав над українськими степами в усі часи нашої многотрудної історії. Вінє й однюю з найбільших вершин духу свпового, ії одним з найбільших мислителів світу, й водночас нашою українською совістю, нашим порадником, нашою найбільшою правдою | ХОЧ скільки намагалися деякі вузьколобі землячки убгати його інтелект у баранячу шапку, він у пи же таки шапц, поставав у конктексті передової світової мислі й передової, найдосконалішої поезії, | Хоч СКІЛЬКИ СсИилкувалася вся радянська ідеологія поставити Шевченка в класові, позанаціональні лави, він ставав у лави національні, попереду, поруч із Наливайком, Остряницею, Гонтою. Нащадок уярмлених козаків, він оспівав козацьку волю, вольний козацьким дух, високу мораль, кликав поневолених, уярмлених українців пригадати, як батьки боронили волю, допомагав українцеві збагнути самого себе, уяснити свою суверенну національну особливість, яку ми й сьогодні не уясняємо. Чи почули ми, коли це вже можна сказати безборонно, чи почули з високих державних вуст, хто ми є й чиїх батьків діти, за що нас розпинали віки? Чи зробили хоч щось, щоб українці відчу и себе народом, нацією, а не двоязичним населенням? Це ж перше, що мали зробити, чому ж дивуватися що й нині дехто з нас не знає, хто він такий: «руський» або й «хахол» Француз знає, хто він, хоч у нього це й не записано в пашпорті, і наші пашпорти вже вичистили «під французів», і ЧИСТЯТЬ душі, і німець знає, і литовець, а ми -- ні Нам однаково Шевченкові ж було неоднаково. Спитаю я самого себе і вас: чому ми й далі кличемо цю велику постать, яка так настраждалася в своєму часі в боротьбі та злиднях, чому кличемо на наші тяжкі пере: хрестя, чого шукаємо і просимо в нього? Може, и справді, намозоливши душі нашими щоден: ними негараздамргчашим безголів'ям, зібравшись докупи, відпочиньмоО біля його ліричної Музи, втішмося рахман і і; ін, ГБ з г ра ЧО Ж РА ї Р Дяк їй ї. У - т о чу КР РИ ВО Й ОГП 1 обла Ї "ЕНЕР сто У . б і и ра "боб чу і ер пе ь РР щі 77 "ФГ Ф чі я тп -і Р з т 7 - ера пот, Р) й ії ге ри їі АР 7 ум т Рая хо дж о ; | Ро я. че ай ; - а и ' -е й яР, Р ії - чай З 1 Ра РАМ о 1 і. "м гії ним словом, де | «пречистая дума», і «садок вишневий коло хати», і «дівчина у білій свитині вийшла з біленької хати»... Алені.. І вся його лірика бунтівлива, горюча, цетакою ж мірою згусток любові, Як І згусток гніву, емоцій, перелитих у пружні рядки, болей за людину, її долю, вона закликає до героїчного чину Він сам не пробачив би нам цього Він бо ж звертався до нас, «синів сердешної! України», ще ненароджених ТОДІ, Які стануть живими, не підозрюючи, що серед нас половина мертвих, щоб ми схаменулися, були людьми, не дурили "ЦІЄЙ своїх, полюбили свій край щирим серцем, що не дурили самі себе, читали нашу славу Отак / ви прочитайте, Щоб не сонним снились Ва неправди... лоб. ви розпитали Уучеників: кого, коли, за що розпинали У генія твори народжені, так би мовити, злобою дня, доростають до світових істин, вростають у загальнолюдські моральні категорії Світосприймання Шевченка адекватне світосприйманню свого народу, але піднесене на вищий ступінь. Боюся, що сучасна «ширпотребна» цивілізація являти таких людей вже не може -- людей натуральних, безпосередніх, з вільним, нічим не скованим мисленням, не скоригованою тисячею умовностей натурою | думкою, вони виростали з епохи, як папн із землі, Такими були Мікеланджело, Сервантес, Шекспір.. | | Шевченко один був спроможний обміряти своїм генієм усе українське життя, всю нашу історію. | вже тоді щоб обнялися, браталися.. на. Отакої любові до рідної землі він учив нас Свою Україну любіть, Любть 1//.. Во врем'я люте, В останню тяжкую минуту за не/ Господа моліть. Так, ми кличемо його знову й знову, особливо в «тяжкую минуту», хоч він по вінця зробив своє. Й не раз. І " А ІЙ А Він жив у болотно-скрижанілу, закуту в кайдани рабства німу добу, й сам, один розколотив її до дна, розпанахав цевед своїми сучасниками чорну завісу неправди, розбурхав змертвілу думку, підірвав малороаіиство, породив почуття української гордості, засвітив свічу, яку вже ніхто не міг погасити. Сам! Один! Дехто аж сахнувся: «Мене обдало страхом, -- писав у спогадах Костомаров, -- я побачив, що Шевченкова муза роздирає завісу народного життя... Сильний зір, міцні нерви треба мати, щоб не осліпнути або не знепритомніти від раптового світла істини.» «Горе відчаидушному поетові, він забуває, що він людина» Одначе істина вже була знайдена | саме людиною Істина національно-визвольно: боротьби: «Кайдани порвіте» Знайдіть себе, підніміть до рівня вільних людей Виоріть | засійте власне поле Не гнітеся, прозрійте імперія ця ница, ії правителі жорстокі й несправедливі, пани -- вони лукаві и недобрі Й люди прозрівали. Він виховав покоління людей, у яких любов до України викільчувалася як любов до держави, його вплив на формування свідомості, світогляду нації неоціненний, неперебутній. У тих страшних умовах він був вільний душею | вчив цього інших Ми всі виховувані Шевченком. От чи всі виховані Але спершу поет прозрівав сам -- самотужки; висохли сльози, Які лилися за Катрусею за Оксаною, тепер він гоїть серце отрутою, аби вицідити з людського серця гнилу кров та налити чистої, живої Зденаціоналізована українська шляхта не могла зробити цього, як і вВбите в чорнозем селянство, це міг прозріти сильний інтелектом ЧОЛОВІК, МИСЛИТель-бунтар,інтелігент патріот, який знай, 2 г «Пс Лис - що без граничного напруження, боротьби не станеться України Дотого ж його, кремінної твердості Чоловіка, вела непогасна віра в те, що «розпадеться світ неволі, СВІТ СОНЦЯ засвітить». Такої віри до нього, та й після нього, не мав ніхто. Навіть повертаючись із заслання, катованимй, фізично розбитий, він скаже: «Мені здається, о я достеменно такий, як був і десять років назад одна рисочка в моєму внутрішньому образі не помінялася». Нам би такої віри . Але Шевченко не тільки пробудив сучасників. Це за иого Трясилом, Залізняком, Гамалією пішли в СІмнадцятому "двадцятому роках свідомі українці й ги- нули за Вітчизну. Зчогочерпав розуміння и сили? Адже не було на той час ні якихось соціальних вчень, ні якихось народних рухів, ні програм, легко йти в шикованих монархічних чи соціал-демократичних лавах, а він піІШОВ сам, проти системи в мільйон армії Вінчерпав із себе, його емоційні прозріння були прозріннями "Пророка | Ось сьогодні ми знову звертаємо погляди до Нього Мусимо звертати. Бо ще до кого? Він -- наш суддя, наш порадник, наша совість Нині дехто каже: у нас немає української ідеї. Неправда. Є Ось тут вона вся Ось вона, тут! У «Кобзарі»! Читаймо й робімо, як тут написано, и збудуємо Україну . Звичайно, самого слова «ідея» в Шевченка немає, є и сутність, яка формується з принципів справедливості, сумління, добра, які поет утілював усе життя Шевченко не бачив українську ідею як пріоритет економічних інтересів, як бачать її деякі прагматики, він бачив її як державотворчу волю до національної | політично! свободи, як самоусвідомлення і самоствердження народу -будівничого, як спільноту -- пролеглу через віКИ - через живих, і мертвих, ! ненароджених, як диктування загальнонародних інтересів. | Прочитаймо цю ідею од слів «В своїй хаті своя правда, і сила, і ВОЛЯ». | мОбілізуймо її на виконання вах, у тому числі и економічних завдань Поет був особистістю не тільки культурнопросвітницькою, а и національно-державною. В пітьмі бездержавності поет бачив державу и показував донеї! і А О і шлях. Так, розвіялася ніч бездержавності, и ми мали б уповні зрозуміти | реалізувати в себе ва заповіти ! передбачення Шевченка | Ми зробили перші кроки. Україна увійшла в нову незалежницьку еру, ми вітаємо ва заходи щодо утвер: дження нашої державності, працю всіх, ВІД президента до депутата райради, на її розбудову, а це -- й утвердження громадянських свобод, гласності, власної! символіки, Конституціі, утвердження в міжнародній спільноті. Мали б закріпитися на цій території, в свои хаті, В СВОЇЙ правді Але ж ні, дехто знову шукає гу правду в чужіи хаті, по сусідах на чу жому ПОЛІ А ТІ, З чужого поля, кажуть, бачиш, що все то те таки и було наше, що вони тільки наймали татарам на пашу та полякам. і оддаємо, і здаємо - на пашу на пото и , гнемося перед тими, перед кими гнулися и раніше А що нам скажуть нащадки"? і Якби наші зверхники читали Шевченка до титла, до коми, якби мучилися разом з ним, не полишили 0 народ на поталу. Відсутність ідей Шевченка в державницьких колах непростима. Якби ишли за Шевченком, уникнули б багатьох хиб і помилок А ми один раз на рік послухаємо мого поезії, розійдемося СО0бІ СПОКІЙНО -, ось звідси и творимо далі сво! неспасенні справи цем день повинен бути вищим звітом-сповіДдДЮ кожного українця, від президента до орача, днем вищої! совіст що ти зробив для України, чи так живеш! Мт Продовження на 5 стор.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин