Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №45 за 1998 рік

Слово Просвіти, №45 за 1998 рік

хо Продовження. Поч. на 1 стор. національна ідея, як на сьогодні її називаємо, була джерелом Шевченкового натхнення, його безмірна любов, помножена на талант генія, показувала правдиві шляхи до мети Роботящим умам, роботящим рукам Перелоги орать, Думать, сять, ме ждать / подаяне жать Роботящі руки в нас без роботи, роботящі уми втікають за кордон, івже не розорюємо перелоги, а наші ниви стають перелогами. Ми закономірно, за Шевченковими заповітами, взялися будувати державу, покликані її збудувати, бо якщо не зуміємо, вкриємо себе ганьбою на вікивічні. Ї ні для чого нам тоді жити на світі "льки здоровий розвиток чаці в самостиніи державі є передумовою 1 благополуччя, и ВІЛЬНОГО жИТтЯ Шевченко не славив ні багатства, ні бідності, а достаток «хату г кімнату», «садочок», кликав не зазіхати на добро ближнього, поділитися з братом, а не дерти шкуру з «братівгречкодаїв». «Людина трудолюбива, -- пише він у щоденнику, -- по-моєму, найщасливіша людина в світі. Заздрю 1 завжди буду заздрити тобі, щасливий бБлагородний трудівниче» Прихиляючи ту думку до себе, маємо сказати: тільки спільно поділена біда може нас вивести в пюдИ Чую не раз: «Вижили б 1 на картоплі, якби ва, якби гуртом». Але коли один в хаті на картоплі, а іншИиЙ в палаці на заласа, якого, либонь, і Енгельгардт не знав провідники своє! долі з долею народу Як далеко на ділі ми відійшли від Шев- ченкового деалу. Хто сьогодні позаздрить тому трудівнику, який часто не має на хліб, | смертність його збільшилася вдвічі, а по валовому продукту ми наздогнали Папуа--Нову наздогнали Америку, навіть перегнали - по злочинності, по корумпованості у вищих ешелонах, | ка-злодія, ЯКІ б напоказ юродивий. Судять тракториста, клинати Цього до ваємося? «незалежність» будьте люди, бо лихо вам буде» Це - прямо до нас Нелегко нині в нас знайти чесного чоловіка, щоб був щасливий Кримінальна олігархія, бандитська еліта батьківщині ніколи не служать, вона ім недорога, вони борються між собою за релятивізм і споживацтво Захопити якомога більше Як у владу, їхня ідеологя -- евченковому Саулі Бере / город, / аул, Бере дівча, бере ягниЦцЮ, Будує кедрові світлиці тому Неначе написано про наш час Готичеський з часами дом, Село обідране кругом | доводить країну до того, що Плугом, ралом не розорем пузОЖЛНТУ ниву проросте олючим терном. Горе! Горе! Дрібніють люди на землі Світ ясний, прекрасний, але и жорсто- кий -- стверджував поет То ми робимо иого жорстоким -- на- шо захланністю, жадобою, черствістю.. ацональний поступ немалою мірою залежить від поступу соціального и -- Від правильно-строгого його дотримання У свою чергу, економічно-концепції нацонального розвитку забезпечення у істинно національними кадрами Патріотизм, морально-патріотичні принципи відіграють тут першорядну роль Ддле де вони в «дядьків отечества чужого», якізнову жтаки воліють пІТИ В ПІДНІЖКИ до суадів, не уяснивши навіть того, куди поділися їхні попередники. Брюховецьамоийлович, вони кінчали в Си ру. своє зробили ий ставали так аж до Щербицького; коли його карикатурні портрети студенти понесли на щитах, жодна так звана центральна газета навіть слова не мовила на економічного, а останні го державного курсу І соціальний прогресзалежить в 4191 Ще, кий, Многогрішний, непотрібними иого захист, раби плачуть за хазягнами. Як ото в Гого- «Не встанемо, матушко!. » ля «Встаньте!» - Не розділили наші вінею Щоправда здійснили давню мрію наших попередніх вождів, жодного, повторюю жодного високопоставленого чиновнипереганяють за кордон народні мільярди, не було засуджено хоча А скільки було обіцянок! Навіть ляпаса ніхто недав, яктои шевченківський який приніс із колгоспу півмішка виавок, щоб нагодувати голодних дтеий Це не художній домисел, це з одного з листів, написаних до Спілки письменників Й що дивуватися, коли той дядько в розпачі починає про; и - И де наша шевченківська спочутливість до меншого брата, де наша жалість, денаше милосердя? «Схаменіться, бо ж уже непотрібний. Нині «Будьте люди», -- гукає поет до нас, -- згадайте, що ви ж таки «козацькі діти», «обнімітесь, брати мог, молю вас, благаю», обнімітесь і наведіть лад -- на землі, де ще не всі позапродувані козацькі могили, щоб звести на них багатоповерхові вілли. Де там. Иде безкінечна війна у верхах, яка доруийновує Україну, та и національні сили знехтували великими заповітами Кобзаря. Серед стонадцяти партій не змогли об'єднатися й створити могутній пласт, авторитетну в народі силу, а відтак учинити тиск на уряд, зажадати від нього не війни між собою, а конструк- ТИВНИХ ДІЙ | Здавалося 6, із проголошенням незалежності оте «; вже окраденою збудять» стало фактом минулої історії, а воно аж пече актуальністю | вітер української Історії, який з 1991 року так дужо повіяв у наш бік, зупинився, якщо не віє в зворотний. Вітер історії, Яка, на жаль, нічому невчить їякою ми ширмуємо ігендлюємо, як хочемо, Тож знову вчитаймося в Шевченка. Скільки було після нього розумників, аж до наших днів, які хотіли упіймати його на якихось неточностях ів такий спосіб прокукурікати про себе, -- марно Не знаю, звідки в Шевченка бралося таке глибоке її розуміння, кажуть, з інтуїції, адже не було на той час ні повних, ні куцих історичних курсів, ні опублікованих архівів, але дух | сенс минулого він передав найповніше яку символах, так і в конкретиці. Вчитаймося в кожну його характеристику історичної особи, вона єдино правдива і вичерпна. Він читав історію серцем. Якщо це Семен Палій -- то герой і звитяжець, але «серцеві не потурай»; Хмельницькому теж віддане його кесарське і вказано не на кесарське, Або ось цей уривок Заступила чорна хмара /а білую хмару Виступили з-за Лиману з турками татари /з Полісся шляхта лізе, 4 гетьман-попович /3-за Дніпра напирає -- Дурний Самойлович з Ромоданом. Мов та галич, Вкрили Україну /а й клюють єлико мога... А ти, Чигирине! А ти, старий Дорошенку, запорозький брате! Нездужаєш чи боїшся На ворога стати? «Не боюсь я, отамани, Ла жаль України. -- / заплакав Дорошенко, Як тая дитина! -- Че розсиплем вражу силу, Не встану я знову/!. Візьміть мо! гетьманські! Клейноди, панове, "Га однеєть москалеві: Нехай Москва знає, Що гетьмана Дорошенка На свт немає» Признаюся, коли я по довпм часі прочитав цей вірш, мене аж трохи різонуло оте «дурний Самойлович», здалося грубим, дещо несправедливим, | кинувся до документів. Але скільки не читав, стільки впевнявся Іншої характеристики в українському контексті Самойловича бути не може. Як і «славного Дорошенка», хоч мав г невільні провини перед Україною, але віддав ій усього себе е можу не сказати сьогодні про становище української культури Колосальні сили ведуть на не! наступ. Колись був заклик: «Кобзар» -- у кожну хату» Ви спробуйте сьогодні купити «Ко зар» Книжковій крамниці, щоб його продати за три гривні, треба сплатити три гривні сорок вісім копійок податку, а щоб вида: ти, й того більше На всіх українських книжках на ГІДВ держава в 1996 році отримала 4,5 млн гривень Та це ж ціна одного котеджу, які сотнями виростають довкола наших міст Иде злочинне знищення української книжки, газети, журналу -- культури, мови Идеш вулицями міста й не зла ЩИДЕ ти -- це Київ Чи Мос-Анджелес Спробуєш у кіоск купити українську газету, але її не побачиш | нікому це не болить, і нікого це не лякає зріст, залишимося рабами, не вростемо в СВІТОВУ цивілізацію, про яку стільки гово- всесвітнього, він уболівав за кожну людину, за кожну сиротиночку на землі, любив-таки народі а не себе в народі, любив серцем. А ба ряднині під українським. тином, в дівчинці, «чого воно босе ходить, кому пиво носить», у знедоленому кріпакові, наймитові, грозпросторювався своєю думкою до кавказьких народів, і казахів, і поляків, і рс дуже високі в Катерині він лю знедолених Катерин; у «Москалевій кри- НИЦІ», в «Петрусеві», в «Наймичці» він утверджує до | любов Вашингтона, г Гуса, й Шафарика І мав друзів сере гом йому облудливе, зловороже. Неодружений, самотній, з великою глибиною і щемкістю оспівав жінку, матір ми А Наступ на українську інтелігенцію, наступ на патріота. Становище ж по всьому горизонті грізне. Воно чимось нагадує переджовтневі дні сімнадцятого року. Нестатками, безладом у верхах, боротьбою за владу, аж до отих оголошень у газетах: «Скуповую золото, дорогоцінності». Невже незрозуміло, що на хвилі народного невдоволення можуть прийти до влади ті, що поведуть нас назад у льодовиковий період до мамонтів, до дешевої ковбаси. Перед лицем Шевченка не маємо права у сорокаградусній «московській», у віскі втопити державу. Про загрозу «червоного реваншу» вже попереджає президент. Певні сили, ви знаєте Які, на всіх перехрестях хрестять незалежність, владу, власне, закликають до повалення конституційного ладу та відновлення старого режиму, ще й кричать про затиск демократії, гласності; спробували б вони сказати щось подібне при тому режимі, де бралося під приціл навіть випадкове зітхання, де людина була статичною одиницею, паличкою -- від трудоодиниці в артілі до розстрільного списку. На могильних плитах України вибиті ї жахи колективізації, і 33-й, і підірвані Десятинна та інші церкви, і спалені бібліотеки, і мільйони безневинних жертв 34--3/-го Невже нам мало тих плит? | Нам мало прокураторів-сатрапів, уаляких долгоруких, бібікових, кагановичів | Колими, і цинкових трун із усіх завойовуванихземель, і миКОЛАЇВСЬКОЇ та сталінської цензури? | | Ми не доросли до розуміння історичної Шевченкової відповідальностіза націю, державу, за народ, це слово -- народ -- ми чуємо згори тисячу разів на день, ним оперують -- хто побиває і хто захищається Я заборонив би його вимовляти нашим депутатам і високим чиновникам, які й Шевченковою, народною мовою не говорять, де вже там тих болів за народ, за державницьку ідею. Все собі, собі. Хіба це не про нас грашно впасти у кайдани, Умирать в неволі А ще прше -- спати, спати / спати на волі -- / заснути на вік-вІки. Або: Погано дуже, страх погано! В оцій пустині пропадать Д ще поганше на Украйні Дивитись, плакать -- І мовчать. Ми ва, г провідники, й Інтелігенція, прогавили вже не одну історичну нагоду засяяти як рівні «у народів вольних колі», тож станьмо на останнім рубежі на захист вікових національних святинь. Не балачки про демократію, а цивілізована й умудрена влада, військо, порядок, не в піддавки гратися з сусідами, здаючи їм позицію за позицією, цілуючись і чаркуючись із тими, хто на нас плює, а вияв волі, сили, гідності | самоповаги. Доки ми не переймемося Шевченковою історичною відповідальністю за націю, за державу, ми не піднімемося на повен римо. В Шевченка біль ішов від свого, до чив їх у отій дитині в старій ОТІЙ росіян. Моральні засади поета ив усіх ро г прощення, співчуття | І кликав собі і нам на допомогу і росіян, серед поляків, недруула імперія г все імперське, У нашім раї! на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая На відміну від багатьох нас, грішних, він не творив собі олтаря, не думав постійно, яку славу по собі залишить, а тільки -- яку правду. У Шевченкові література стала центром національного життя, а в нас дуже часто істини приходять із літератури, але не стають твердими переконаннями життя народно-національного. Так, майже немає митця, який би хоч інколи не подумав про свою посмертну славу; він жеи славу свою поклав на олтар вітчизни, вже не кажучи про життя. Слава, тобто добра людська пам'ять, не в скороминущому багатстві, упиванні владою, а в обрих ділах. Слава як вище служіння країни п правді, а не піклування про те, щоб у нинішньому чаа зажити більше лестивих похвал і водночас отримати більше вигод, як це часто ведеться нині. В ім'я України Шевченко був готовий зректися всього, навіть Бога. Бога, в якого вірив, на якого уповав, але навіть перед ним не падав ниць, а вимагав від нього, «неумолимого і неублаженного», правди. Бог для людей, а не навпаки, немає тебе, Боже, без правди. Й він виоабнював українське православ'я з візантійського, від офіційної московської церкви, стверахуРав сакральність українського світу. ині деякі! наші естети дуже полюбляють говорити запозиченим з Заходу голосом про пріоритети загальнолюдського, про принцип нічим не обмеженої особистості, який також властивий | українцям, але при нашій відсутності державницького досвіду він часто приводить до відЦентрового індивідуалізму. Від осоистого, свідомо-національного, але не навпаки, навіть у творчості, Шевченко на власнім прикладі показав, що письменник може стати всесвітнім явищем, тільки зрієши на пафоналецому полі. У ще одне. Поза контекстом істинної сутності Шевченка, його значення для країни хочу сказати кілька слів про деякі останні «наукові» розвідки, в яких снуються думки про якийсь дуалізм Шевченкаміфотворця: дві його іпостасі тощо. Іпостась мого одна. | якщо він після визволення з кріпацтва справді міг жити якийсь час життям привабливого молодого чоловіка, якого приймали у вищому світі, цінували, ним захоплювалися, відвідував оперу й літературні салони, то тим більша йому честь і слава, що він не віддав свою музу, подібно таким вихідцям з низів, як Містраль або Прешерн, на службу сильним світу сього, не запродав душі, а віддав (її служінню справі України. Цінність Шевченка в його цільності як людської особистості, так і митця. Ту унікальну роль, яку виконав він, виконала не лише його поезія, а й сам поет -- увесь його образ, особистість, життя і доля, духовна напруга, моральна велич, які завжди були невіддільні від його слова. Слово вонього було діянням. А саме явище -- знедоленого народу евченко. глибоко вне вчитуємося.. Сьогодні й «Заповіт» далеко не ва, навіть істинні його прихильники зможуть проспівати, й на покутях иого портрет не часто побачиш. Загляньте хоча ких кабінетів... Хіба не міг він сховатися від кинджаль- них вітрів епохи за стінами реєпнінського палацу, а звідти поїхати до Італії, Парижа, вдосконалювати свій малярський хист?НІ, саме Шевченко не міг. інші змогли б. Або навіть хіба можемо помислити, щоб він писав у вірші про жінку як про генія чистої краси, в листах же і щоденниках про неї, як п о останню потпаху. | ире злото Шевченкової душі, Шев- ченкової! правди -- непродажне. На цьому стояли и Ї українців, зрощених його вогненним словом, и неспасенною справою є підкидання трухлявих патичків для диму в це ясне, чисте багаття. СТОЯТЬ ПОКОЛІННЯ ІСТИННИХ Інша справа, що ми іноді не вчитуємося евченківські рядки. Та що там до сановних чиновниць- тоїмо на грізному перепутті історії. Не вперше. Несемо хрест важкий. Дуже важким. Ї все ж вірю, що його втримаємо. Мусимо втримати. Вороття до срамотної Давньої години немає Втримаймо мир -- це і є першоосновою нашої національної ідет, єднаймося, не допустімо до втрати незалежності, творімо умови нормального життя, пам'ятаймо нашу прку, але чисту Славу, вершиною якої є життєвий І творчий подвиг Тараса Шевченка. Це він вивів нашу заблукану націю на правдиву дорогу, й ми не маємо права збочувати з нет. Отож, пошли нам, Боже, Шевченко- вого духу, мого твердості, мудрості, віри в майбутнє нашого роду-прароду, в май- бутнє України. Живімо Шевченковими заповітами -- й ми збудуємо Україну. Нехай вічно горить його святе ім'я на її прапорі /Орій МУШКЕТИ. лауреат ана премі/? 2 сво/м дитяточком малим /м. 7. Шевченка ПИ я ДІЇ ШРАМ «ФР

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин