“Проводити в Україні політику українського національного відродження”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
ПОЗИЦІЯ
Слово Просвіти, №45 за 2008 рік
Юрій ГНАТКЕВИЧ, народний депутат України
Нещодавно Сергій Льовочкін і Борис Колєсніков — впливові люди з оточення Рината Ахметова — заявили, що вони не проти відкласти актуалізацію мовної проблематики на п’ять років. Це негайно викликало реакцію Віктора Януковича: “Ми, — категорично заявив він, — зробимо все, щоб російська мова стала другою державною”. Отже, змагання на “мовному фронті” тривають не лише між прихильниками українського національного відродження і захисниками прав “рускоязичного насєлєнія”, а потроху перекидаються в стан реґіоналів. Схоже на те, що все це викликано передвиборною ситуацією. Р. Ахметову справді треба терміново визначатися у мовному питанні, хоч би з ким він надумав “дружити” і створювати коаліцію. Заяви його соратників тим і пояснюються, що безпека капіталів і власності, а не безпека якоїсь мови — головна проблема будь-якого капіталіста, тоді як В. Януковичу жодним чином не виходить не загострювати мовного питання. Адже як можна сподіватися на переконливу перемогу на виборах, знявши гасло “Два языка — один народ”? Мовне питання найгостріше, бо від його розв’язання залежить етнічна сутність України в історичній перспективі: бути їй справді національною, як, наприклад Польща, чи такою собі квазіукраїнською державою з поступовим виродженням української мови і, як наслідок, переходом українства в інший етнічний стан. Національні питання референдуми не розв’язують. Найчастіше їх розв’язують в інший спосіб, що ми й бачимо сьогодні в різних частинах світу, зокрема на Кавказі. “Мовного” компромісу в Україні, якщо ми хочемо зберегти її єдність, має досягти національна еліта. Впливові в країні люди повинні домовитися про системний план національного розвитку суспільства. Звичайно, компроміс передбачає взаємні поступки. Чи можливі вони і в чому могли б полягати? Але спочатку про те, хто чого хоче. Вони хочуть двомовності та проголошення російської мови державною. Статтю 10 Конституції вони намагаються змінити або обійти: то “проштовхують” у Вер-
Павло Мовчан
Закінчення. Поч. на с. 1
— Через нинішні складні міграційні процеси збільшився приплив інших етнічних мігрантів в Україну. Чи не постануть скоро проблеми асиміляції українців не лише за кордоном, ай у рідній державі? — У Франції є родина Жан- П’єра Пастернака, дружина якого не володіла українською мовою. А родина Пастернаків — з тих полтавців, які емігрували з Петлюрою.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
