“Проводити в Україні політику українського національного відродження”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Закінчення статті «ЯК ЄВРОПЕЙСЬКІ НОСІЇ КУЛЬТУРИ», с. 1
ЯК ЄВРОПЕЙСЬКІ НОСІЇ КУЛЬТУРИ
Слово Просвіти, №45 за 2008 рік
Вони зберігають мову вже в четвертому поколінні. Діти розмовляють українською мовою з місцевим акцентом. Вони почуваються тими сталими одиницями у середовищі, де дуже швидко відбуваються асиміляційні процеси, коли у величезному казані виварюється нова французька нація. Це вже не ті французи, не ті галли, які підкорювали світ, а афро-азійські елементи, які починають домінувати у французькій спільноті. Це своєрідна плата Франції за експансію, яку вона здійснювала в попередні століття. Постає зовсім інша, нова Франція, витворюється новий етнос. Я не робив би жодних застережень, якби не знелюднення України, що може обернутися ще важчими проблемами (напередодні поїздки до Єврокаравану побував на Тернопільщині, зокрема, в Бучачі, звідки виїхало майже все працездатне населення). Сьогодні майже мільйон українців — в Італії. А це означає, що у нас створюються зони, вільні для наповнення тим міграційним елементом, який через різні дірки в наших кордонах пливе в Україну. Це ніким не контрольовані міграційні потоки. Ми навіть не озвучуємо цих тем, їх немає на шпальтах газет: скільки різніх структур формується поза Києвом, які нічого спільного не мають з українською культурою, з українською мовою, українським інформаційним простором. Якщо ми не збережемо і не запропонуємо свого, то вони принесуть власне. Франція таких адаптує, вони всі франкомовні: сирієць чи єменець стає частиною французького суспільства. Але у нас витворюються непередбачувані комбінації. Уроки, які я виніс із цієї поїздки, надзвичайно серйозні. Це й проблеми четвертої хвилі: як дітям забезпечувати їхні потреби в українських школах, коли батьки возять їх з передмістя Рима, встаючи о 4-й годині ранку, щоб доїхати до Римської церкви св. Софії, де є недільна школа, якій, до речі, я подарував “Дитячу колекцію”, виготовлену Всеукраїнським товариством “Просвіта”. Діти сприйняли з захопленням, бо їм цього бракує, вони в щільному інформаційному оточенні, де українського немає. Дбаючи про четверту хвилю, ми повинні дбати і про школи, освітні науково-культурні заклади. — На початку нашої розмови Ви зауважили, що емігранти, дискриміновані за кордоном, мають потім проблеми і на Батьківщині. — Тут, в Україні, така людина через п’ять років втрачає можливість навіть успадкувати хату. Вони — ніде, вони розчахнуті, відповідно до нашого законодавства винесені за етнічні, соціальні межі. Від цього стає розпачливо на серці. Якщо ми не розв’яжемо цієї проблеми, її розв’язуватимуть інші етнічні елементи. Держава поки що не думає про це. Наші дипломатичні структури дають 29 доларів разової допомоги людині, яка втратила документи і не має жодних прав в Україні, її можуть депортувати будь-коли, у будь-якій ситуації. Наприклад, у жінки забрали паспорт господарі, де вона вісім місяців доглядає у закритому приміщенні безнадійно хворих. Чи заплатять їй чи ні, чи повернуть їй паспорт — все залежить від доброї
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
