“Наш успіх — це передовсім успіх українського вчителя”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
ПРАЦЮЄМО НА ПРЕСТИЖ ДЕРЖАВИ
Слово Просвіти, №45 за 2008 рік
Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ, виконавчий директор Ліги українських меценатів, співголова координаційної ради конкурсу ім. П. Яцика
Вісім конкурсів — це, погодьтеся, немало, особливо — за наших умов. І дистанцію пройдено усупереч тому, що нам пророкували. Песимісти не лише передбачають поразку, а й із незбагненним мазохістським задоволенням шукають симптомів можливої невдачі. Сьогодні тих голосів не чути. Не чути й тих, кому муляли гроші, призначені для премій школярам. Це ж була така вдячна тема для обурень: “Гроші?! Дітям?!. За знання української мови?!.” Це кваліфікували мало не як злочин. У декого виразним підтекстом звучало: ось якби ви мені на мій проект дали ті кошти, то це було б правильно, а діти й без цього повинні знати українську мову, бо вони — українці. І лише коли меценати конкурсу різко закцентували: гроші — наші, тож саме ми маємо всі підстави вирішувати, куди, кому й на що їх давати, — ця популярна тема якось відсунулася на марґінес. Зникли і звинувачення (а вони, хоч як дивно, таки були!) в тому, що організатори цього конкурсу прагнуть — не більше і не менше! — приспати пильність громадськості, приколисати її: бачте, мовна проблема починає розв’язуватися. А наївна громадськість, повіривши в те, вже не робитиме заходів для порятунку української мови. Отому, мовляв, такий конкурс — дуже небезпечний і шкідливий захід. І тоді довелося цілком серйозно пояснювати: ні, ви помиляєтеся в таких твердженнях, бо конкурсом хочемо не відвернути, а навпаки, привернути увагу громадськості до мовної ситуації, ініціювати поспо-
— Декому здається, що організатори конкурсу борються з російською мовою… — У деяких російськомовних виданнях навіть з’явилися роздратовані статті на кшталт “За знание украинского языка дают деньги”. Когось вразили суми премій для переможців. В Україні таких нагород діти не одержують у жодному конкурсі, в жодній олімпіаді. Напередодні першого конкурсу в Міністерства освіти виникли заперечення і навіть протест проти великих премій. Мовляв, це непедагогічно, дітей псують великі гроші! Але, як показав досвід восьми конкурсів, дітей ми не зіпсували, бо премія — еквівалент великих зусиль школяра і студента, а отже, вона має бути гідна. За взірець узяли Олімпійські ігри. Переможців та їхніх учителів щоразу чекають на святі мови, яким стає день офіційного закриття конкурсу й вручення його найвищих премій, численні приємні сюрпризи. Наприклад, на кількох церемоніях нагородження володарі перших місць турніру розігрували в лотерею легковий автомобіль для вчительки, кошти на який давав член Ліги Іван Кікта. Учням і педагогам дарують бібліотечки, конкурсні сувеніри тощо. Така традиція, і сценарію не збираємося змінювати. 9 листопада 2007 року, в День української писемності й мови, з’явився Указ Президента В. Ющенка “Про Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика”, в якому записано: “Підтримати ініціативу Ліги українських меценатів та Національної ради з лите рушення до державної мови. Довго лунали й претензії до системи тестування школярів і студентів (то завдання там залегкі, то заскладні, та все не такі, як треба, а тому й конкурс не варто проводити), тож і тут довелося пояснювати: ми не шукаємо лінгвістичних геніїв — для цього є щорічні олімпіади школярів і студентів, а якщо ж вони знайдуться, то, звичайно, почуватимемося щасливими; у такий спосіб організатори конкурсу прагнуть підносити самий престиж державної мови в очах школярів і студентів. Усе це пригадую сьогодні не для того, аби наскаржитися загалові: ось як було розгортати цей мовний марафон. Убачаю в цих перипетіях прикру закономірність нашого житпитань культури і духовності стосовно проведення Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика як щорічного загальнонаціонального заходу для підвищення рівня знань з української мови, виховання у молодого покоління любові до мови свого народу, забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя”. В Указі також ідеться про щорічне надання бюджетних коштів для організації та проведення конкурсу. 28 листопада 2007 року було видано другий Указ Президента “Про деякі заходи щодо піднесення ролі української мови”, де в п. 1 зазначено: “Заснувати, починаючи тя: якщо хтось у нас починає якусь — на його гадку, важливу — справу, то з помічниками йому не дуже ведеться, а ось критиків та опонентів одразу ж з’являється майже легіон. І вже лунає хор: ось нездало та невдало все робиться… І пішло, і поїхало, перемішуючи грішне з праведним. Аж надто ми полюбляємо вивищуватися за рахунок заперечення того, що робить сусід. Отут безапеляційності, критицизму й пафосності нам не позичати! Замість співчутливо підтримати справу — рознесемо її дорешти. Звичайно ж, навіть найоригінальніша ідея й найсамовідданіші зусилля організаторів мовного турніру не забезпечили б йому такого успіху, якби в суспільстві (на противагу владз 2008 року, 14 щорічних стипендій Президента України переможцям Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика”. А в останні дні грудня 2007 року з’явилася Постанова Кабінету Міністрів України, де записано: “Стипендії Президента України переможцям Міжнародного конкурсу з української мови ім. П. Яцика виплачуються у розмірі 4,375 мінімальної академічної стипендії студентів вищих навчальних закладів ІІІ—ІV рівнів акредитації”. — Щоправда, у травні цього року, нагороджуючи переможців восьмого конкурсу, Ліга українських меценатів знову взяла витрати на премії на себе — держава цього не зробила… — Справді, у травні переможці — школярі та студенти — одержували премії з фонду Ліги українських меценатів, бо Кабінет Мінісним структурам) не було такого зацікавлення. Його ми відразу помітили серед педагогів. Інколи навіть видавалося: найсвідоміший сегмент суспільства — це вчителі. Це зацікавлення ми відразу помітили і в батьків школярів. І серед них — не лише представники Галичини, Волині чи Наддніпрянщини, як це прогнозували напередодні конкурсу. І на Донеччині, на Дніпропетровщині, на Сумщині, в Криму батьки (дуже часто російськомовні) прагнуть, щоб їхні діти бездоганно володіли державною мовою. У них може бути різна мотивація: в одних — усвідомлення того, що без знання української їхня дитина не зможе навчатися в престижній “Могилянці”, Острозькій академії чи університеті імені Тараса Шевченка, а отже, не матиме шансу зробити професійну кар’єру. В других звучить мотив моральної сатисфакції: мовляв, комуністичний режим забрав у нас рідну мову, яку вважали соціально непрестижною і яку ми через те ігнорували, а наші діти в нашій державі неодмінно мають повернутися до зневаженої нами мови. Tpeтi, часто навіть не етнічні українці, просто не уявляють, як можна жити в державі й не знати державної мови. Вони бачать, що широка українська громадськість разом зi свiтовою українською діаспорою у такий спосіб підносить престиж державної мови в Українській державi. Тому наш yспix — це передовсім yспix українського вчителя. Вчитель виявився значно сильнішим, аніж yci разом узяті віщунипесимісти. Я впевнений: успішно відбудеться наш дев’ятий мовний марафон. I десятий! I двадцятий… Це цілком закономірний розвиток i поглиблення змісту важливoї справи.
трів не перерахував на це грошей. — Цьогорічне відкриття дев’ятого Міжнародного конкурсу відбудеться 9 листопада, у День української писемності й мови на Буковині, у Чернівцях. Яким воно буде? — Старт конкурсу буде, як завжди, урочистим і святковим. Знаю, що в Чернівцях готуються до цієї події. Туди поїде делегація освітян, громадських діячів, митців, письменників, журналістів, меценатів. У церемонії відкриття братиме участь багато школярів і студентів з усієї України. Цього року ми перереєстрували положення нашого конкурсу, бо за вісім років багато змінилося. Зокрема, й організатори конкурсу. Тепер серед засновників нема Освітньої фундації Петра Яцика з Канади, адже вона більше не фінансує проекту. Нині організатори конкурсу — Ліга україн-
Фармацевтична фірма “Дарниця” — головний меценат двох Міжнародних конкурсів з української мови ім. П. Яцика. Коли Освітня фундація Петра Яцика, яку очолює його донька Надія Яцик, склала з себе відповідальність за долю престижного мовного марафону й цілковито відмовилася від будь-якої його підтримки, виникла загроза, що конкурс не відбудеться. Тоді генеральний директор фармфірми “Дарниця”, президент Ліги українських меценатів Володимир Загорій заявив, що конкурс відбудеться за будь-якої фінансової погоди, бо він не повинен залежати від настроїв чи примх окремих людей. На запитання нашого кореспондента відповідає президент Ліги українських меценатів, генеральний директор АТ “Фармацевтична фірма “Дарниця” Володимир Загорій.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
