Гаряча тема · “Українські цінності потрібно й можливо відстоювати навіть за шаленого опору численних недругів нашої країни”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
КРАПЛЕНІ КАРТИ
Слово Просвіти, №45 за 2009 рік
Петро АНТОНЕНКО
На все більш-менш помітне в суспільно-політичному житті зараз доводиться дивитися крізь призму виборів. Скажімо, на недавній випад кількох депутатів парламенту від Партії реґіонів, які представили свій законопроект про, як вони назвали, “протидію фашизмові”. Де саме і в кому побачили пильні нардепи в нашій державі загрозу реабілітації й культивування фашизму? Ідеологія ця й охочі до її практичного втілення, на жаль, існують і майже через шість із половиною десятиліть після війни, найжахливішої в історії, породженої саме фашизмом в обох його різновидах — німецьким нацизмом і радянським комунізмом. І навіть у найдемократичніших країнах Європи чимало охочих розмахувати червоно-чорним прапором зі свастикою. Досить згадати шабаші нацистських молодиків у Петербурзі, де так багато говорять про протидію фашизмові. Підживлюють фашизм, як і в 20-ті роки, нестабільність у суспільстві, злидні на тлі жирування багатіїв. А ще — спотворення національних ідей, абсурдно доведених до нацистських. Ще — мало не полювання на “інородців”, щоправда, частково породжене безладом у міграційній політиці влади, зокрема в Україні. Але подивімося: кого нині зараховують ревні антифашисти-реґіонали до потенційних носіїв фашистської загрози в Україні? Годі шукати в цьому спискові компартію, комуністичну ідеологію, хоч недавно відзначено 70-річчя красномовного прикладу альянсу нацистів і комуністів — річницю сумнозвісного пакту Молотова—Ріббентропа. Якось не дуже турбують реґіоналів й екстремістські організації різного штибу, які час від часу влаштовують шабаші в Криму та інших реґіонах. Натомість найбільшою фашистською загрозою новітні антифашисти називають праві, національно-демократичні сили України. Ідеться і про діяльність цих сил в нашій недавній історії, й про їхню присутність у політикумі. Тож нема жодного сумніву, що чергова витівка з наклеюванням фашистських ярликів на національно-демократичні сили — частина брудних виборчих технологій. Українофоби давно зараховують у фашисти все і всіх, хто бодай трохи правіший від їхньої власної, втім, доволі заплутаної ідеології. Просто нині засвербіли руки спробувати оголосити політичних опонентів поза законом. Звичайно ж, у “фашисти”, в трактуванні реґіоналів, потрапили Організація Українських Націоналістів та Українська Повстанська Армія, тобто всі, хто оцінює їхню діяльність не за більшовицько-імперськими приписами. Тож у такому разі варто почути думку не політиків від історії, а саме професійних істориків. До них і звернулася наша газета із запитанням, як вони прокоментують дії депутатів-реґіоналів. Олександр ЛИСЕНКО, доктор історич! них наук, завідувач відділу історії України пе! ріоду Другої світової війни Інституту історії України Національної академії наук України: — Пам’ятаю, як десь у середині 90-х років ми в Інституті історії на запит кількох народних депутатів готували довідку: чи є в матеріалах Нюрнберзького процесу, інших міжнародних документах дані про те, що ОУН і УПА діяли на користь німецьких фашистів? Опрацювали
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
