Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» · “Краще сказати п’ять слів зрозумілою мовою, ніж десять тисяч незрозумілою”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

ВІРА БЕРЕЖЕ МОВУ

Слово Просвіти, №45 за 2010 рік

НАШ СПІЛЬНИЙ ДІМ Іван ЗАЄЦЬ, народний депутат України Ця тема дуже важлива тому, що ми бачимо сьогодні процеси неоднозначні. З одного боку, українська мова з постанням нашої незалежної держави об’єктивно розширює сферу застосування, але з іншого — ми бачимо нападки на неї, спроби, в тому числі й у Верховній Раді ввести двомовність, тобто фактично позбавити українську мову функцій державної. Ми розглядаємо мову як Дім буття нації, а не просто як засіб комунікації. Тривалий час мовні проблеми розглядалися через призму побутової зручності: мені зручно розмовляти цією мовою, от я й розмовляю, незручно — не розмовляю. Але якщо розглядати мову як Дім буття нації, людини, то мусимо сказати, що будь-яке звуження функціонування української мови, будь-які нападки на цей національний підмурівок будуть призводити до знищення української державності й нації. І люди, які атакують нашу мову, то є вороги нації, бо замахнулися на саме її існування. Зрозуміло, що ми такі кроки не терпітимемо. В історичному плані українська мова переживала різні часи. Ще в ХІХ столітті вона була заборонена у світській і церковній сферах. Але патріоти завжди шукали якийсь вихід. І дуже важливо, що шукали його по лінії церкви, де перекладали українською Євангелія, інші богослужбові книги. Бо саме рідною національною мовою звертаємося до Бога. Варто також сказати про те, що зараз діється в наших церквах умовному плані. Знаємо, що багато доброго роблять УПЦ Київського Патріархату, Українська Греко-Католицька Церква, УАПЦ. Менше говоримо про тенденції в УПЦ Московського Патріархату. І те, що ця конфесія, ця Московська Церква стимулювала процес виселення цілої низки національних музеїв із Лаври означає, що люди не розуміють значення мови в різних виявах. Національна церква завжди підтримує національну мову, національні цінності. І ще одне. Ми вже у ХХІ столітті. А це століття інформаційної доби, коли інтелектуальний продукт буде найважливішим. А основою цього продукту є мова. І тільки та нація, яка буде поглиблювати свою національну ідентичність, розвивати свою мову, займе в цьому інформаційному просторі належне місце. МАТИ ЗВЕРТАЄТЬСЯ РІДНОЮ МОВОЮ Блаженнійший Любомир ГУЗАР, предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Що саме Церква одержала і зберігає від Господа Бога? Три Божественні елементи: Святе Письмо, Святі тайни і структуру Церкви. Це те, що є спільним для Христової Церкви загалом у цілому світі. Але є другий аспект. Христова Церква існує в конкретних обставинах, людство поділене на народи. І Вселенська Церква, як добра мати, звертається до кожного народу його мовою. Це є найприродніша ситуація. Дехто вважає, що до Бога можна говорити тільки священними мовами: грецькою, латинською, єврейською. Та Церква, як добра мати, намагається говорити до своїх дітей, до народу тією мовою, яка є для цього народу природною. Хотів би тут підкреслити, щоб не обмежували відношення Церкви до народу тільки мовою. Як добра мати, Церква опікується всім тим, із чого складається життя народу. Саме тому й звертається до народу його мовою, щоб акцентувати увагу на всіх аспектах, на всіх проблемах його життя. Церква не сміє бути далекою від конкретних проблем, потреб того народу, якому служить. Я це підкреслюю, щоб розуміти мову в широкому аспекті — це ставлення матері до дітей. Це не щось таке надумане, зовнішнє. Бо Церква звертається до нас конкретно, у тій чи тій історичній, географічній та іншій ситуації. СЛОВО БОЖЕ ДОНЕСТИ КОЖНОМУ Єпископ Васильківський ЄВС- ТРАТІЙ, голова інформаційного відділу Київського Патріархату Патріарх Філарет, який зараз з архіпастирським візитом в Америці, благословив мене представляти на цій акції нашу Церкву. Питання взаємовідносин Церкви і мови може розглядатися в багатьох аспектах. Передовсім хочу сказати, що в існуванні різних мов ми бачимо інструмент, за допомогою якого Господь поділив людство, щоб у ньому не розповсюджувався швидко гріх. Люди хотіли з гордині своєї збудувати Вавилонську вежу аж до неба. І Господь, щоб не дати їм це зробити, змішав їхні мови. Тобто розділення первинного людства на різні мови сталося з волі Божої, але причиною цього був гріх. Але поява різних мов була спричинена гріховністю людства, але саме існування різних мов і різних націй стало засобом, щоб гріховність серед людей обмежувати. Хочу звернути увагу на такий аспект: на Дар Святого Духа, виявлений у День П’ятдесятниці. Тоді Господь не слухачам дав розуміння одної мови, якою говорили Апостоли, а навпаки — Апостолам звелів говорити рідними мовами людей. Щоб кожен, хто їх слухає, міг почути Слово Боже своєю мовою. Нагадаю слова Апостола Павла: “Краще сказати п’ять слів зрозумілою мовою, ніж десять тисяч незрозумілою”. Нам іноді закидають у дискусіях, що, мовляв, у Апостола написано, що у Христі Ісусі нема ні юдея, ні елліна, а ви розділяєте, нащо вводите таке, що існує Українська Церква, Російська. Так, у Христі нема ні юдея, ні елліна, так само, як нема ні раба, ні вільного, ні чоловічої статі, ні жіночої. Але в реальності ми бачимо, що є представники різних народів, соціальних станів. Та все це преображається у Христі Ісусі, це єдине ціле. І саме тому для Христа всі мови рівноцінні. Нема вищих і нижчих, кращих і гірших. І кожну мову Господь приймає так, як і кожну людину. Ще на чому наголошу в зв’язку з християнською традицією. Інші монотеїстичні традиції, зокрема іслам, іудаїзм жорстко ставляться до Святого Писання, його мови. В ісламі справжній Коран — це лише Коран арабською мовою. Будь-який переклад його — це вже річ вторинна. В іудаїзмі істинна Тора лише та, яка написана давньоєврейською мовою, івритом. Причому має значення навіть спосіб написання: правдива Тора переписується вручну. На відміну від цього, християнство не тільки дозволяє, а навпаки, спрямовує, щоб кожен народ сприймав слово Боже у своїй культурі. І в цьому розрізі ми можемо говорити про національний вимір православ’я, і кажемо про українське православ’я, так само, як російське, грецьке, болгарське чи, наприклад, японське або китайське. Це не означає, що ми сповідуємо іншу релігію, але це означає, що наша українська культура, наша мова преображені у світлі християнської традиції. Саме тому Церква, наша зокрема, приділяє дуже багато уваги перекладу українською книг Святого Писання, богослужбових, повчальних. Ми принципово стоїмо на тому, щоб богослужіння, богословські тексти, повчальні — все було рідною мовою. Ми маємо Біблію українською літературною мовою у перекладі Святійшого Патріарха Філарета. Маємо понад 20 томів богослужбових книг також сучасною літературною мовою. Ми видали рідною мовою “Закон Божий” накладом аж 700 тисяч примірників. Думаю, це величезний наклад для української книги, і ми безкоштовно поширили його Україною. Зараз почали величезний за обсягом проект — переклад і видання українською Книг Святих отців. Уже вийшли кількатомні видання Іоана Златоуста. Василія Великого, твори Іоана Дамаскіна, мужів апостольських. Видано “Житія Святих” у семи томах, окремою книгою — “Житія українських Святих”. Ми стоїмо на тому, щоб розви- 9 листопада в нашій державі відзначали День української писемності й мови. Варто нагадати, що це свято встановлене саме з ініціативи Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка у 1997 році Указом Президента. Зрозуміло, що просвітяни взяли найактивнішу участь у заходах із нагоди свята рідного слова — нинішня суспільно-політична ситуація спонукає всіх патріотів рішуче стати в оборону українських цінностей. Тому в усіх регіонах держави пройшла “Українська хвиля” — просвітянські акції на захист мови. Чимало заходів пройшло в ці дні і в столиці, про що Ви прочитаєте в цьому числі газети. Напередодні Дня української писемності й мови “Просвіта” провела в столичній агенції Укрінформ свій постійно діючий “круглий стіл”, обравши тему “Мова і церква”. Йшлося про роль церкви у піднесенні престижу, впровадженні у всіх сферах життя української мови. Ось що говорили учасники цього заходу.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин