«Просвіта» · “Український народ — народ великої історії, великої культури і великої мови”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
ПРЕЗЕНТУВАЛИ НОВЕ ВИДАННЯ ПЕРЕСОПНИЦЬКОГО ЄВАНГЕЛІЯ
Слово Просвіти, №45 за 2010 рік
Євген БУКЕТ Фото автора
Пересопницьке Євангеліє — видатна пам’ятка української писемності та шедевр мистецтва, який посідає чинне місце у скарбниці світової духовної спадщини. Його можна назвати символом нашої країни: раз у чотири роки громадяни України спостерігають, як новообраний глава держави, присягаючи на вірність країні та її народу, кладе руку на цю книгу. 2008 року спільними зусиллями науковців, релігійних діячів, видавців і поліграфістів Пересопницькому Євангелію було подаровано друге життя — наклад факсимільного видання. Виготовлене видавничим домом “АДЕФ-Україна”, воно стало надбанням найбільших бібліотек не тільки України, а й багатьох країн світу. Сьогодні завдяки Міжнародному благодійному фонду “Українська родина” та Президентському фонду Леоніда Кучми “Україна” готова до виходу у світ нова робота — “Пересопницьке Євангеліє. Витоки та сьогодення”. Ця книга являє собою поєднання зменшених зображень оригінальних текстів, які доповнені транслітерацією та перекладом сучасною українською мовою. Видання надасть унікальну можливість прочитати Пересопницьке Євангеліє кожній людині, якій цікава історія формування української держави та її мови. 9 листопада 2010 року на території редакційно-видавничого комплексу підприємства “АДЕФ-Україна”, що в Бучі, було урочисто надруковано перші сторінки нової книжки, 200 примірників якої незабаром побачать світ. В урочистостях узяв участь другий Президент України Леонід Кучма. Присутні нагадали, що саме Леонід Данилович 1997 року підписав Указ про щорічне відзначення Дня української писемності й мови. До цієї дати було приурочено і запуск друкарського верстата з новою редакцією Пересопницького Євангелія. На запитання журналістів про те, як Кучма ставиться до двомов-
Леонід Кучма урочисто вмикає друкарську машину ності, яку зараз нав’язують Україні, Леонід Данилович відповів: “Я був і залишаюся прихильником еволюційного шляху. Я переконаний, що в ті часи ми абсолютно правильно вели політику. Я не знаю батьків, не знаю дітей, які б не хотіли вивчати українську мову. Навіть у Сімферополі, який вважають російським містом, конкурс до українського ліцею — 10 осіб на місце. Я багато спілкуюся зі студентами з багатьох регіонів, які є стипендіатами мого фонду. Запитую їх: чи є у вас проблеми з українською мовою. Вони кажуть — “ні”. Державна мова повинна бути на першому плані. Але той, хто дивиться в завтрашній день, не може не помітити, що російську мову сьогодні вивчають у всіх країнах світу. У кожному європейському ресторані сьогодні є меню “на русском языке”, маємо величезний російський ринок… Тому не потрібно робити змови політику, яка протиставляє одну частину країни іншій. Давайте шукати точки дотику, які об’єднують. Я переконаний, що кожен українець повинен вільно володіти державною українською мовою, але й російська не повинна стати іноземною. В Україні повинна бути єдина державна мова — українська, а російська нехай має усі преференції, щоб її вивчали. Але давайте спробуємо зрозуміти, що було б, якби було дві мови в Україні — кожен документ потрібно було б видати обома мовами. Потрібно вдвічі збільшувати апарат державних службовців, щоб перекладали на російську мову, друкували тощо. Не знаю наскільки добре я володію Європейською хартією, але її треба спочатку вивчити більш детально на законодавчому рівні, а потім ратифікувати. Тоді, може, менше матимемо проблем”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
