Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» · “Український народ — народ великої історії, великої культури і великої мови”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

ВІТАННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ З НАГОДИ ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ

Слово Просвіти, №45 за 2010 рік

Шановні співвітчизники! Щиро вітаю вас із нагоди Дня української писемності та мови. Українська мова — душа нації, найбільший духовний скарб, переданий нам пращурами. Глибоко символічно, що цього ж дня ми вшановуємо пам’ять Преподобного Нестора-Літописця. Нині ми звертаємо погляд до наших витоків, бачимо гідний поваги й пошанування шлях розвитку й утвердження української мови — від безсмертних “Слова про Ігорів похід”, “Слова про закон і благодать Митрополита Іларіона”, “Пересопницького Євангелія” до мови нашого сьогодення. Український народ — народ великої історії, великої культури і великої мови. Розвиткові української мови ми завдячуємо таким геніям, як Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Леся Українка, а також їхнім продовжувачам — Василеві Стусу, Ліні Костенко, Борису Олійнику, багатьом іншим нашим видатним сучасникам. Переконаний, українська мова як безцінне надбання народу й надалі буде консолідуючою силою нашого суспільства, надійно захищеною на благо нашої держави. Нехай рідне слово стане для нас оберегом на все життя. Щастя всім, добра, нових здобутків в ім’я України! українському фонетичному оформленні, а не в російському, як це інколи робиться. Тому що можна сказати “Благослови, Господи”, можна сказати “Блаґаславі, Ґоспаді”. У церковнослов’янському мовленні не було “акання” і пом’якшення приголосних. Але є в нас ще одна православна конфесія — Московського Патріархату. Вони намагалися бути українською церквою. Та московський Кирило поставив їх на місце. Він дбає про збереження єдиного так званого “русского мира”. І тому, наприклад, у одній із найбільших святинь українського православ’я, Почаєвській лаврі, написано на вході, що “раскольникам, католикам” вхід заборонено. Я коли там був, то сказав: “Ви ще напишіть, щo українцям вхід заборонено”. Ми повинні підтримувати нашу мову, наші церкви, і, думаю, у тих, хто хоче витіснити нашу мову, нічого не вийде. ЖИЛА У СТІНАХ ХРАМІВ Віра СУЛИМА, письменниця, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Інституту літератури НАНУ Хочу сказати про історико-літературну традицію взаємин Церкви і мови. Дуже показовий епізод діяльності Святого Кирила. Коли йому закидали, що він, мовляв, не має права перекладати біблійні тексти слов’янською мовою, Святий відповів, що Сонце світить для всіх однаково, тому Біблія має бути для всіх однаково доступна. І традиція перекладу Біблії доступними мовами починається дуже давно. Тут представники й Церкви, й “Просвіти” слушно говорять про необхідність читати старослов’янські тексти в нашій українській транскрипції. Звертаю увагу на збірку, цю першу спробу в сучасній Україні видати зразки українського перекладу таких текстів аж за тисячу років. Цю книгу впорядкував нині покійний Михайло Москаленко, видатний наш перекладач. Тут дуже цікаво передані сучасною мовою старослов’янські тексти, і релігійні, і світські. Якщо говорити про світські, то згадаймо хоча б славетне “Слово о полку Ігоревім”. Навіть академік Ліхачов визнавав, що ця пам’ятка написана говіркою чернігівською, “на Южной Руси”, тобто тут, в Україні. Ця проблема доступності й недоступності мови постійно виника- Віктор ЯНУКОВИЧ Офіційний сайт Президента України ла протягом століть. Над нею працювали й наші церковні діячі. Ми їх визнаємо і як письменників, і як духовних отців. Це, скажімо, Памва Беринда, який, укладаючи свій “Лексикон”, обстоював таку думку, що повинна бути книжна слов’янська мова, зрозуміла народові. Дмитро Туптало говорив, що не повинні наші люди читати “Житія Святих отців”, написані незрозумілою мовою. Ця традиція продовжувалася і в ХІХ столітті. Маю на увазі такого відомого письменника, протоієрея Василя Гречулевича, який за сприяння Пантелеймона Куліша видав свої проповіді українською мовою. Це були видання 1849 і 1857 років. Ці книжки користувалися великою популярністю в Україні. Притому, згадаймо, що це був час взагалі заборони нашої мови, і в світській книжній сфері, і в церковній. Усі ці люди героїчно боролися за те, щоб українська мова залишалася жити в стінах храмів. Тому наш народ завжди буде вдячний їм. ВІЗЬМІМОСЯ ЗА РУКИ Ганна ЧУБАЧ, письменниця Усе, про що тут говориться, дуже болить тим, хто практично займається словом. Я постійно виступаю в школах і хочу сказати, що не так уже все погано. Днями я виступаю в російській гімназії, куди мене запросили як українського поета. Кожен з нас на своєму місці повинен не на словах уболівати за мову, а доводити це справами. Я автор одинадцяти “Абеток”, і вони працюють — у дитсадках, початковій школі. Видаю диски, книжки. На жаль, Спілка письменників майже нічого не робить у цьому плані. Дуже вдячна Товариству “Просвіта”, газеті “Слово Просвіти” за захист мови. Дуже болюча тема — знищення села, де мова жила і живе. Та дещо вселяє надію. Є молоде покоління, якому 20 років. Навіть російськомовні люди знають: коли живеш в Україні, тобі потрібна українська мова. Дякую “Просвіті”, що зібрала нас тут. Бо відступати вже не можна. І сваритися теж: ми й так уже всі пересварені — Схід і Захід, сусід із сусідом, письменник із письменником. Якщо ми вболіваємо за Україну, давайте візьмемося за руки. Матеріал підготував Петро АНТОНЕНКО Фото Олеся ДМИТРЕНКА

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин