Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт-калейдоскоп “Твої сини, Україно, — твій біль, твоя слава”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

««ЧЧЕЕРРВВООННАА РРУУТТАА»» ННААВВІІЯЯЛЛАА ССППОООГГААДДИИ… …

Слово Просвіти, №45 за 2010 рік

Галина АНДРОЩУК У ці осінні дні минає рівно 40 років із часу створення і стрімкого злету в планетарний ефір легендарної пісні Володимира Івасюка — “Червона рута”, яка прославила Україну на цілий світ і стала її неофіційним музичним символом. З цієї нагоди у книгарні “Смолоскип” відбувся вечір-спогад, у якому взяли участь друзі Володимира Івасюка, ті, хто мав хоч якусь причетність до народження пісні, чи був щасливим свідком її феноменального тріумфу. Відкрила вечір перший директор музею Володимира Івасюка в Чернівцях і невтомний пропагандист його творчості Паша Нечаєва. Її розповідь про маловідомі сторінки трагічно короткого життєвого і творчого шляху родоначальника української естрадної пісні, батьків, родину, культурно-мистецьку ситуацію на його малій батьківщині — Буковині на початку 70-х років минулого століття, в контексті якої “вибухнув” пісенний геній Володимира Івасюка, налаштували присутніх на лірично-ностальгійний настрій. Уважно слухали присутні (а це була переважно молодь) спогади того, хто “дав крила” “Червоній руті”, — Василя Стріховича, адже саме він, у ті незабутні сімдесяті звукооператор Чернівецької обласної студії телебачення, записав на плівку перший, але геніальний твір двадцятилітнього самодіяльного композитора з Чернівців, а згодом зробив усе, щоб “Червона рута” прозвучала на весь Радянський Союз у телепередачі “Камертон доброго настрою”, а згодом і в “Алло, ми шукаємо таланти”. За що спочатку мав догану від місцевого керівництва, а відтак грамоту від республіканського. Поділилася спогадами землячка і подруга юності Володі актриса Віра Хом’юк, якій випало щастя не тільки однією з перших почути майбутній “хіт” у виконанні його автора, а й знятися в першому ролику про пісню, автором, режисером і оператором якого був Івасюк, а також напророчити пісні велику славу. І справді, пісня стала настільки популярною, що влітку 1971 року знімальна група “Укртелефільму” розпочала роботу над відомим музичним фільмом “Червона рута”, в якому взяли участь не тільки Володимир Івасюк, а й усі майбутні зірки української естради: Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Левко Дутківський і такі популярні на той час вокально-інструментальні ансамблі “Смерічка”, “Карпати”, “Росинка”. Про ті незабутні дні у Карпатах, про неймовірну популярність “Рути” та свою дружбу з її автором повідав присутнім на вечорі адміністратор фільму, нині засновник приватного етнографічного музею Західної України у Севастополі Михайло Кузменюк. Доповнили яскраву картину Володиного успіху свідки тих подій — дружина режисера Віктора Стороженка Оксана Григорович та колишній художній керівник івано-франківського ансамблю “Беркут”, а нині концертний директор Софії Ротару Ігор Курилів. Незважаючи на тріумфальне ширяння “Червоної рути” в радіо-й телеефірі, першу “писемну згадку” про пісню і її двадцятилітнього автора, студента Чернівецького медінституту Володю Івасюка залишила письменниця Галина Тарасюк, тоді студентка Чернівецького університету, в обласній молодіжній газеті “Молодий буковинець”. На вечорі вона поділилася своїми першими враженнями про Володю, відзначивши його вроджену інтелігентність, скромність, доброту, водночас неймовірну працьовитість і ерудованість. Завершився вечір-спогад друзів переглядом телефільму Юлії Лазаревської “Пісні серця. Червона рута”. На світлині разом із Володимиром Івасюком (зліва на право): Василь Стріхович, Віра Хом’юк, Ігор Курилів, Оксана Григорович, Алла Загинайко, Михайло Кузменюк, Галина Тарасюк, Паша Нечаєва. дою. Зроблено справді велику й потрібну для України справу”. Тетяна Літошко, виконавчий директор товариства “Чернігівське земляцтво в Києві”: “Мені сподобалося все почуте. Якби в школі перший урок української літератури розпочинався прослуховуванням саме цього диска, — нам би не потрібно було вчити дітей любити рідну мову. Звичайно ж, межі досконалості немає. Але в даному випадку нема чого й удосконалювати. Все тут гармонійно поєднано — слово, музика, душа”. Галина Степаненко, музичний критик: “Вважаю добрим те, що музичний режисер аудіокниги Олег Ступка звернувся саме до творчості Бориса Лятошинського, який був духовним наставником Павла Григоровича. Інтонація голосу Олександра Биструшкіна і та музика, на яку покладено читані тексти, по-новому сьогодні показали нам Тичину. Навіть вірш “На майдані” зазвучав так, ніби почула його вперше”. Борис Олійник, Герой України, поет, голова Національного комітету з Шевченківських премій, голова Українського фонду культури: “Музика і слово справді поєднані гармонійно. У чому сенс цієї імпрези і подачі — у тому, що вперше через багато років “затюканого Апостола” показали по-справжньому. Саме зараз треба говорити про те, як у ті жорстокі, суворі часи Павло Тичина писав про Україну. Прекрасна передмова у виконанні І. Драча. Дякую О. Биструшкіну, який не просто озвучив поезію, а пережив її”. Валерій Франчук, художник, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка: “Мене захопила ця стихія слова. Наша українська земля покрилася нині замороззю. Така аудіокнига почне її розморожувати”. Олександр Биструшкін, виконавець поезій: “Я дослухався серця, коли формував цей диск. Сподіваюся, що тепер тисячі сердець у всіх куточках нашої країни наповняться силою й ніжністю тичинівського вірша”. Аудіокнигу “Сила і ніжність болю” після остаточного доопрацювання буде презентовано її творцями. Аудіокнига виходить за благодійної підтримки Стаханівського вагонобудівного заводу, що на Луганщині (голова наглядової ради — Е. І. Місевра).

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин