Суспільство · “Після кожних виборів маємо в ЗМІ мішанку інформаційних повідомлень, коментарів і жанрових замальовок”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
ПРО ПОДІЇ НА МАРГІНЕСАХ ІСТОРІЇ
Слово Просвіти, №45 за 2010 рік
Володимир ВОЙТЕНКО, професор Олександр ХОДЗІНСЬКИЙ, кандидат фізико-математичних наук
У жовтні листя пожовкло, в листопаді мусить падати. Весна здається недосяжно далекою. У жовтні пройшли вибори, в листопаді тасують і перетасовують бюлетені, пишуть і переписують протоколи. 2 листопада, наступного після виборів дня, в Києві, на Контрактовій площі, десь о чотирнадцятій годині, охайно вдягнений, але дуже п’яненький дідусь раз, і два, і три проголошував “Да здравствует товарищ Янукович, друг советского народа!” І щоразу брав “під козирок”. Вустами політичних немовлят говорить істина. Розгублений совок пристрасно прагне ставати в позу “струнко!” Історія — це те, що від сотворіння до позавчорашнього дня, чи й те, що відбувається сьогодні? Хтозна, різні події мають різну вагу — особливо, коли їх поціновують через роки й десятиріччя. “Непередбачуване минуле” ранньоімперського (від Катерини) і пізньоімперського (совєцького) походження знаходить продовження в сьогоднішніх спробах написати “спільну історію” для київських і московських учнів. Об’єктивно більше чи менше спільною в цьому випадку може бути хіба що хронологія, але й тут є проблемним відбір того, що заслуговує на назву події та місце в їхньому переліку. Звісно, не викликають сумнівів дати 1654, 1709, 1917, 1932— 1933, 1937… Вважаємо що доречними можуть бути і такі рядки: “2010 р. — президентом України став В. Ф. Янукович; прихильники нового президента та його опонентки Ю. В. Тимошенко в обох турах голосування фальшували волю виборців на свою користь”. Ми, автори цієї статті, провели математичну експертизу підсумків голосування і діагностували фальсифікації, але це просто фахова робота науковців не історичного масштабу. Водночас вважаємо, що коли не для нащадків, то бодай для сучасників мусимо назвати тих, хто після першого туру перекрив канали інформації, у кошик для сміття кинувши нашу статтю. Наголошуємо: після першого туру перед другим, бо лише тоді є можливим суспільний резонанс. Після другого туру миттєво спрацьовує гасло “переможців не судять”, у чому ми переконалися, публікуючи експертні матеріали в минулі роки. Отже, йдеться насамперед про Голову Верховної Ради п. Володимира Литвина і редактора парламентської газети “Голос України” п. Анатолія Горлова. До блокування інформації долучилися також відомі журналісти з респектабельних видань; читаючи далі, ви, товариство, будете здивовані.
1. Наш веселий Геловін Спираючись на матеріали своїх досліджень, можемо визначити кілька ключових подій у запровадженні фальсифікацій у практику проведення виборів. Безумовний пріоритет належить команді Л. Кучми під час його повторного обрання на посаду 1999 року. За математичними оцінками рівень фальші в його електоральних здобутках (в обох турах голосування) можна назвати фантастично високим. Найбільший внесок у такий результат зробили “донецькі”, що, власне, і дало змогу започаткувати їхній переможний марш на Київ. Сьогодні, коли п. Кучма береться коментувати і наставляти, хочеться порадити йому тиху молитву, бо з таким гріхом за спиною на інше не має морального права. Наступним етапом стала медведчуківщина-ківаловщина, майже неприкрите фальшування на користь В. Януковича 2004 року, що й спричинилося до помаранчевої революції (яка революцією не стала). Третій етап, на жаль, пов’язаний із діяльністю президента В. Ющенка. Його декларації про гарантію “чистих” парламентських виборів 2006 року не спиралися на реальну можливість впливати на події. Відмова В. Ющенка визнати очевидність (і розглянути пропозиції про перерахунок бюлетенів, на чому наполягав В. Литвин) стала реалізацією хиткої пози: ігнорувати реальність, щоб мати гарний вигляд у Європі. У подальшому чільні політичні гравці (хіба що за винятком самого Віктора Андрійовича) трималися того, що крадіжки і приписування голосів є справою техніки, але не моралі. З тим і прийшли до 31 жовтня 2010 р. Особливістю цієї кампанії стали безсоромні маніпуляції списками кандидатів і специфічний (“регіональний”) відбір членів виборчих комісій різного рівня. Для “правильного” підрахунку голосів. Після кожних виборів маємо в ЗМІ мішанку інформаційних повідомлень, коментарів і жанрових замальовок. Не стала винятком і та фантасмагорія, яка формально закінчилася пізно ввечері 31 жовтня ц.р. Одного разу мені довелося спостерігати, як цього дня макабричне свято Геловін відзначають у США. Щиро кажу — в нас це відбулося виразніше. Хоча десятки матеріалів із прогнозами запланованого бедламу (вислідом якого має стати тотальна перемога регіоналів) оприлюднені ще до початку виборів, дійсність (у стилі прози Камю та п’єс Іонеско) була багатшою. Село Михайлівська&Рубе& жівка (Київщина). Бюлетені вчасно не надруковані, на виборчій дільниці їх одержали лише о сьомій ранку. Списки виборців жахливі. Приходять голосувати батьки, а в списках їхня дитина, яка загинула вісім років тому і вже мала б стати повнолітньою. Мати знепритомніла. Житомир: “Ще одна така перемога — і Україна перестане бути цікавою навіть як арена політичної боротьби”. Львів: “Укотре рятували не власний будинок, а Україну”. Село Старовишневецьке (Кіровоградська область). Сержант міліції на посту для охорони бюлетенів перебрав алкоголю і, сказати б, ні з того ні з сього одного підлітка поранив, а іншого вбив. Заарештували стрільця лише після того, як селяни вирішили блокувати роботу виборчої дільниці, якщо справу спускатимуть на гальмах. Чер& нівці: “Багато українських політиків обманюють людей — це стиль їхньої роботи і кар’єри”. Селище Ворзель (Київщина). Деякі кандидати під час голосування ходили і агітували за себе. Дніпропетровськ: “Кому вірити? Опозиційні сили заявляють про підготовку масштабної фальсифікації виборів”. Запо& ріжжя: “Орієнтація на імена, а не на партії. Виборці влаштували чи не найбільшу сенсацію, голосуючи не за “призначеного” мера!” Харків. На одній із дільниць вітчизняний спостерігач показав виборцям дулю. Місто Бровари під Києвом. У приміщення виборчої дільниці через вікно вкинули пляшку із запалювальною сумішшю. Коментарі до цього дійства “зверху” чи “збоку” розмаїті, проте в більшості випадків легко кваліфікуються як азійські та європейські. Ніколай Азаров: “Выборы прошли абсолютно свободно и демократично. Граждане Украины поддерживают Президента и правительство”. Спостерігач із
РФ С. Мірзоєв: “Это был рутинный спокойный процесс, выборы были достаточно открытыми”. Представник Європей& ської народної партії Е. Брок: “Сумнівна правова база і нечесний виборчий процес унеможливлюють вибори за європейськими стандартами”. Радник Посольства РФ в Україні В. Лоскутов: “На мой взгляд, это демократический процесс”. По& сол Великої Британії в Україні Лі Тернер: “Деякі умови виборчої кампанії можуть не відповідати демократичним стандартам. Маю на увазі заяви про те, що законодавство про формування виборчих комісій, а також певні дії СБУ несправедливі до опозиції”. Кореспондент мос& ковських “Известий” В. Ма& монтов: “Законопроект о языках уже внесен на рассмотрение в Верховную Раду. И именно под выборы отменено обязательное дублирование на украинский язык российских фильмов” (брехня — йдеться про дублювання західних фільмів, переозвучених російською мовою. — Автори.) Посол Фран& ції в Україні Жак Фор: “У численних інтерв’ю для преси я неодноразово нагадував про те, що важливо не змінювати правила гри напередодні виборів, а також про те, що треба грати за правилами, а не гратися з правилами. Опозиційні партії скаржилися на численні перепони, пов’язані з реєстрацією своїх кандидатів”.
Через тиждень після виборів (чи трохи пізніше, якщо будуть судові позови) цікавість до цієї події зійде нанівець. Точніше — чинна влада ще розіграє сама для себе виставу “Ревізор-2”, сама собі поаплодує і опустить завісу. А “Ревізор-2”, товариство, це п’єса, яку на замовлення самодержця написав придворний драматург князь Ціціанов. Її обов’язково грали одразу після закінчення Гоголівської п’єси, щоб показати, як недолугість губернського чиновництва щасливо нівелюється втручанням згори. Це було нудно, публіка позіхала і втікала, але вірнопідданість над усе. Так і з виборами: вони самі, їхні підсумки та коментарі до них відтісняються на маргінеси історії. Але існують числа.
2. Числа Щоразу, коли йдеться про математичну експертизу підсумків голосування, виникає потреба розповісти про її принцип. У протоколах, які оприлюднює Центрвиборчком, фальсифікатори лишають щось подібне до відбитків пальців. Щоб зробити останній крок, інтуїції замало — треба спостережливість і схильність до узагальнення, які продемонстрував американський вчений Френсіс Бенфорд. Сформульований ним закон полягає в тому, що масив чисел будь-якої довжини (100, 900, 1 мільярд чи 900 мільярдів) можна звести до короткого ряду від 1 до 9, беручи до уваги лише першу цифру. Коли йдеться про фіксацію подій, що відбуваються “стихійно”, “самі по собі” (подібно до орла чи решки), то числа, що починаються на 1, трапляються частіше, ніж числа, що починаються на 9 (відповідно 30,1 % і 4,6 %). Формула Бенфорда дає змогу визначити “нормальну” (зокрема, не сфальшовану) частоту усіх перших цифр. Це стосується чисел будь-якого походження, наприклад — фінансових документів (чесних податкових декларацій, звітів “правильних” банків та ін. (див. нашу публікацію в “Голосі України”, 2009, №10). Сам Бенфорд переконався у відповідності закону життєвим реаліям на 20 тис. різноманітних числових масивів. Сьогодні в російськомовній версії інтернетівського довідника Go- ogle маємо 178 тис. посилань на цей закон. В останній публікації, датованій жовтнем ц.р., йдеться про те, що формула Бенфорда поширюється на матеріали сейсмологічних досліджень; характеристики гама"випромінення, зафіксованого космічною лабораторією “Фермі”; швидкість обертання пульсарів і статистику інфекційних хвороб. Ми переконалися, що закон Бенфорда прекрасно узгоджується з електоральними здобутками партій чи кандидатів у президенти, які набирають так мало голосів (100—200 тис. по всій Україні), що фальсифікатори їх не чіпають. Зрозуміло, що й чесні переможці можуть мати бездоганну цифрограму, але де ж в Україні таких знайдеш?
3. Важко бути експертом Ми, автори, свідомі того, що оприлюднення чи не оприлюднення будь-якої статті саме по собі не може вплинути на перебіг подій в Україні. Йдеться про інше — про те, що егоїзм, боягузтво і брехливість інтелігентних (начебто) людей є підґрунтям безкарного фальшування виборів (зрештою, і всього політичного процесу). 1&й раунд. Якщо ви телефонуєте в приймальню Голови ВР і пояснюєте, що вас до цього спонукало, а Володимир Михайлович не може взяти слухавку (або взагалі перебуває за межами Києва), секретар просить залишити свій телефон. Увага: п. Литвин обов’язково вам зателефонує — трапляється, що десь о 10-й вечора з Вінниці чи Черкас. Саме так відбулася домовленість про публікацію наприкінці 2009 року експертних матеріалів про дочасні парламентські вибори 2007 року. Цього разу ми вирішили оприлюднити такий матеріал не після казенної вистави “Ревізор-2”, а перед початком буйного “Ревізора-1”. Усе трапилося, як ми сподівалися: коли стаття надійшла до “Голосу України”, редактор газети А. Горлов про неї вже знав, і 24 грудня матеріал був надрукований (№245). Пан Литвин, прочитавши статтю, зацікавився причиною високої числової аномальності своїх електоральних здобутків, ми обговорили це (по телефону) і домовилися про проведення та публікацію експертизи під час президентських виборів у січні—лютому 2010 р. 2&й раунд. “Голос України” — це “політична газета”, яка виходить п’ять разів на тиждень, відтак для нас є виданням і тематичним, і оперативним. Останнє важливо тому, що між двома турами виборів замало часу: не зразу ЦВК оприлюднює офіційні матеріали, а 2—3 доби потребують експертні розрахунки, їх осмислення і описання. Відтак (для загального добра) ми домовилися з п. Литвином про укладення трудової угоди щодо проведення експертизи і публікацію її наслідків. Скріплений печаткою та штампом Управління кадрів апарату ВР, цей документ засвідчує (пункт 3.2), що за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві кошти в сумі 1 грн (одна гривня) без ПДВ. 28 січня ц.р. наш звіт п. Литвин і п. Горлов мали на своїх столах. Під час телефонної розмови Володимир Михайлович висунув пропозицію про нашу з ним спільну прес-конференцію у ВР. А через 2 дні стало відомо, що Голова ВР різко змінив політичну орієнтацію і полюбив донецьких; редактор парламентської газети (начебто) пішов у відпустку, а наша стаття (начебто) лишилася на столі в його зачиненому кабінеті і ін. У лексиконі військових моряків є команда для ескадри “поворот все вдруг”… Раніше такий ввічливий, Володимир Михайлович відтоді не знайшов хвилиночки для телефонної розмови; свою законну 1 гривню (без ПДВ) виконавці також не отримали. Цікаво, що (за попередніми даними) Народна партія, очолювана спікером парламенту, на виборах 31 жовтня фактично провалилася. Народ має нюх.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
