Всеукраїнський форум · На захист української мови і державності · с. 3сторінка оригіналу ↗
український рух
Слово Просвіти, №45 за 2012 рік
Їхній менеджмент працює активно, але не на нашу користь. Українські закони не виконуються. У громадському транспорті постійно транслюють російський шансон, російськомовні фільми тощо. У відділеннях Укрпошти майже немає української преси. Те саме в церкві. Через церкву також проводяться постколоніальні міфи. Існують наші Форуми, інститути української мови, українознавства, радіо “Культура”. Але немає зв’язків, щоб донести наші міфологеми до ширшого загалу. Ми готові підтримати всі ініціативи, щоб зв’язати ці ланки, задіяти місцеву інтелігенцію. Повинен бути зв’язок громадських ініціатив і держави.
Юрій ГНАТКЕВИЧ, народний депутат України: — Я поступово за 20 років боротьби за українську мову перейшов у розряд скептиків. Ще лишилося деякі критерії, які вселяють надію: це тенденція, яка виникла за часів незалежності — почала частіше звучати українська мова. А ще те, що в Одесі, незважаючи на політику шовіністичної влади, 52 % батьків написали заяви в перші класи з українською мовою навчання. І ще — Табачникові нічим звітувати перед ФСБ, він вирішив створити три російські гімназії, мав великі надії, що батьки почнуть писати заяви до них. Але не пишуть. Ми з Павлом Мовчаном були свідками голосування за закон Ківалова—Колесніченка. Так-от, значна частина членів фракції Партії регіонів не хотіли за нього голосувати, але мусили, бо була піднята рука Чечетова. А з приходом нового складу Верховної Ради там з’являться регіонали із Західної України. Тому є надії. Напевно, проблема не у владі, не в Януковичі і навіть не в нас, які борються поміж собою, а в нашому суспільстві. У моєму селі, в бандерівському, де я поставив поіменний пам’ятник 25 бандерівцям, значна частина села голосує за ту партію, яка не визнає Голодомору, хоче другу державну. Як могло таке статися? Як могло такою мірою люмпенізуватися західноукраїнське суспільство? Я не маю відповіді на це питання. Ми боремося з кримінальним донецьким капіталом, який захопив владу, і з ФСБ. Ця боротьба буде надзвичайно важка.
Кирило СТЕЦЕНКО, заслужений артист України, професор Національного університету культури і мистецтв: — Спробуймо поставити себе на місце Януковича. Я президентові не заздрю. Впливати на українців не дуже просто. Цьому на заваді різні фактори: асоціальність молоді, її недовіра до всіх і особливо до будь-якої влади; багатовіковий тренаж українського населення в тотальному саботажі будь-якої влади, який базується на досвіді, що кожна влада погана. Цей саботаж тримається не на рівні якоїсь ідеології, а на рівні підсвідомого спротиву. Можна усміхатися й кивати головою, а все робити навпаки або погано. Тому навіть авторитарна влада тупцяється в болоті і від своїх рухів тільки всмоктується вниз. Щоб домогтися свого, треба знищити всю територію і завезти інший народ, усе перебудувати. Але це дуже дорого і сучасні бізнесмени такого проекту не підтримають. Ще мене дивує надзвичайна відсталість і застарілість світоглядних засад влади — їхня свідомість на рівні 50-х років минулого століття. Тим часом у світі відбуваються дуже швидкі кризові зміни. Формується нова глобальна інформаційна цивілізація, яка перебуває повністю поза межами компетенції і впливів цієї влади. Нове покоління психічно, інформаційно перебуває у зовсім іншому просторі. Ми повинні зберегти засади української ідентичності, те, що зараз і робимо. Далі — здобути владу. Перший етап — 2013 рік, другий — 2015 рік. Головне — не дати здійснити радикальні непоправні зміни проти України. Революція — це організація, а не бунт. Для організації потрібні люди, час і концепція. Зараз цього ще немає. Виробити стратегію нових завдань і дій, втілювати це з перших секунд нової влади, а не чекати рік, приглядатися, а потім щось робити, коли вже немає популярності. Потрібна самоорганізація національної духовної еліти в окрему соціальну силу. Самодостатню в економічній і політичній незалежності. І ще — сформувати нову українську національну еліту у сфері політики та економіки.
Володимир ПЕТРУК, кандидат історичних наук: — Нам не подобається закон Ківалова—Колесніченка. Не подобається він і протилежній стороні. Тільки з іншої причини. За
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
