“Я вчив, творив і цінував свій вибір, А це, повірте, в долі головне!” · 9 Поетичний автограф · с. 9сторінка оригіналу ↗
Михайло ПАСІЧНИК. Михайло ПАСІЧНИК. Не втрачайте дару мови!
Слово Просвіти, №45 за 2018 рік
Щось та буде...
Прокурори не ходять в суд, Депутати — в сесійну залу... Ну й держава! Вампіри ссуть Кров народну, щоб не скисала...
Мов закони сточив хробак, Наче лицарство з’їла смута... Щось та буде — не може ж так Безконечно безкарно бути!
Агов, Азове!
Армади сунуть хижо на Азов. Не з миром, а з війною — безумовно! Агов, Азове! Клич козацьку кров, Котра колись була тобою повна!
Агресор все загарбать поспіша І може статись — всі ми будем биті, Як світ не дасть сьогодні одкоша Піратам двадцять першого століття!
За полем правовим?!
Рядами йдуть на зайд, а поміж тим “Мужі державні” їм стріляють в спину... ...Патріотизм за полем правовим Буває лише в нашій Україні...
Я — на війні...
Поставив крапку — і здригнувся Від зойку рваної струни... Я наче вчора повернувся З чотирирічної війни...
Мовчіть! “Писати — не стріляти” Не говоріть крізь слини слиз... Я наче вчора автомата Взяв на рамено дулом вниз.
Про те, що дух наш можна гнути, — Не просторікуйте мені. Я на війні тій, поки люта Шкребеться в двері головні...
Бо Чурай Маруся вічна...
Кониченька водить лугом, Квилить в рідній стороні Пісня-плач і пісня-туга, Та не пісня-розпач, ні!
Спонукає встати засвіт В блиску рос, підків, мечів Пісня-гімн і пісня-заклик Проти лютих ворогів!
І велична, і магічна Наша доля у віках, Бо Чурай Маруся вічна З Україною в піснях!
Напередодні...
Щоб надія не погасла, Щоб не схибила пора, — Не ловімося на гасла, Придивляймося до справ...
Спритники придворні й клерки Все обставлять під фен-шуй: Щедро вам сипнуть цукерки, І халву, й меди, й лапшу.
...Щоб у владу не завести Знов пройдисвітів, піду В агітатори до честі, Правди, совісті й ладу!
Значить — проворожий!
Відьми й політологи ворожать, Хто прихилить прапор до ноги... Промосковський — значить проворожий Кандидат у справжні вороги.
Для охочих — дармові сосиски, Для не дуже — цяцька на кафтан... Загуляють гроші проросійські, Прокремлівський здійснюючи план!
Буде щось бридотне відбуватись В нас, навколо нас і серед нас... Головне — профурам не продатись, Не купитись на оманний фарс!
Троянський кум
І радиться Рада, і думає Дума Про різне й бува — протилежне щодня... ...У Києві маєм троянського кума, Так схожого духом на брата-коня.
Й кума в конформізмі міщанському кумка Про те ж, і ця пісня болотна трива, Нам хочуть у голови втюхати думку, Що ми є вторинні, первинна ж — Москва.
Цим жаб’ячим щокам іще надуватись На телеекранах пригрітих — ого! — Потрібно з Росією нам домовлятись... Про що?! Про поразку? Про здачу всього?
Не втрачайте дару мови!
Він зрідні красі й любові, З ним ясна і світла даль... Не втрачайте дару мови — Богом цей дається дар!
В ньому наша сила грізна І блаженство солов’їв, З ним народ, держава, пісня І майбутнє в нас — свої!
Компроміс по-тарутинськи...
Ким і чим вони зомбовані, Діячі ці “від балди”? Компроміс на окупованих — Зрада чистої води...
Тхне від гасел їх отрутою, Із біг-бордів лізе гниль... Теревені по-тарутинськи — Від лукавого посил...
Нові чи попідтягувані?
Ми знову ідолів наліпимо — Та все тих самих під гаплик: Нові обличчя йдуть в політику З підтяжками прокислих пик...
Гроші не пахнуть...
Ходять вони геть усім білим світом, В пальцях їх мне і багач, і лайдак... Гроші не пахнуть? Брехня несусвітня! Ви їх не нюхали — от в чім біда!
Гроші не пахнуть, а мокре — не гасне... Медом підлизувань, брудом проклять, Схронами темних країн папуасних Гроші не пахнуть — гроші смердять!
Страусним пухом із Межигір’я, Танками, котрі стрілять не хотять, Газом, прокачаним через міжзір’я Гроші не пахнуть, гроші — смердять!
Ходячи поміж малих і великих, Гроші смердять кожен день і кругом — І бурштинами із копанок диких, І неповторним офшорним душком...
Гроші смердять — та грошей усе мало, Щоб ощасливить всесвітній дурдом, Гроші смердять — як би не освіжали Їх ви парфумами псевдореформ...
Кепські справи...
Презентуємо себе країною гоноровою, Котра здатна самодостатньою стати? ...Кепські справи у нас із рідною мовою, Коли сам президент збирається її захищати...
Передвиборні репетиції
Проводячи репетиції, Впадають усі в ахінею: Країною керують петиції, Патриціями — плебеї...
“Украинский язык неугодный Богу...” Диявольська сентенція так званого священика
Слово формується голосом крові, Це зупиняти — найтяжчий є гріх... Церква, яка заперечує будь-яку мову, — Секта сексотів, відомо чиїх...
Фанар не виявив Томосу, наданому РПЦ
В них віра поруч із “Ура!” Повз заповіді Бога... В Росії все “від фонаря”, Від Фанара — нічого...
Коли зметуть вас з сідал теплих...
Я не люблю аплодувати Політикам. Вони самі Це гарно вміють. Возвишатись Багаті люблять при сумі...
Приймуть якийсь закон — і нумо Себе хвалить на всі лади! Їм головне — щоб власні суми Не знали горя і біди...
Я не люблю аплодувати Бездарностям, а ще — глухим До бід людських. Вкраїна-мати Зализує солоний Крим,
Донбас бинтує, носить дрова, Проклявши газ і “Нафтогаз”... Чи ви, шановні, нездорові, Чи ви глузуєте із нас?!
Казіться далі в тому ж темпі, Ви сильні, мудрі й молоді... ...Коли зметуть вас з сідал теплих, Зааплодую лиш тоді...
Я вчитель мови...
Літа далекі, юні, милі — де вони?! Як гріє серце давня та пора: Я вчитель мови гнаної, стражденної, Я вчитель мови, котра не вмира!
Поліський край... Диплом мій на повірці: Чи здатен я долати гори зла? Діброва дивувалася говірці Моїй, що “западенською” була...
Місцевість кам’яниста і лісиста — Тут я про українськість дбати мав, Раділи мої славні кадебісти, Що сам собі я висилку обрав.
Я згодом — каюсь! — з педагогів випав, Але втішає все життя мене: Я вчив, творив і цінував свій вибір, А це, повірте, в долі головне!
...Згадавши вкотре однодумця-друга У цю середосінню світлу рань, Себе вітаю, вчителя по духу, А не по стажу й по браваді звань...
Бог дав територію і мову
Дурню ось цю не розпросторюйте, Що можна й при язиках двох: Бог дав народу територію І паспорт — мову! — дав їй Бог!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
