Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Дитяча сторінка · “В мові кожного народу закладений і шлях до Правди, і шлях до Істини”. Павло Мовчан · с. 13сторінка оригіналу ↗

Поетичне слово про дітей і для дітей Думки з приводу нової збірки Петра Шкраб’юка «Найкраще слово» (Львів: Місіонер, 2017. — 64 с.)

Слово Просвіти, №45 за 2018 рік

Родина Сичиків (Василь,Катерина, Ірина) Богдан ДЯЧИШИН, член НСПУ, лауреат премії ім. Івана Огієнка, м. Львів Ми радіємо кожній книжці українською мовою, бо це наше, рідне. А коли книжка присвячена дітям, то це подвійна радість. Ми усвідомлюємо, що книжка була і залишається найбільшим ворогом сердечної закам’янілості. Її вплив на людину досі не розгадано, бо сама вона — найдивовижніший винахід людства. Слово, рідна мова, думка, любов до книжки, рідної землі... Любов до України — це любов до рідної мови, бо мова — серце України, наше серце. А Найкраще Слово в нашій мові, як наголошує автор, це Україна. Отож дитину мусимо виховати з розумінням того, що в українців точкою відліку їхнього життя завжди мусить бути: “Нема на світі України, / Немає другого Дніпра...” Щоб дитина мала таке розуміння, то її (дорослих також) потрібно навчити любити й думати, — все інше здобувається важкою щоденною працею. “Ми не досягнемо жодної з інших цілей, якщо забудемо, що мета освіти — збагачувати розум і душу живих людей” (Кен Робінсон і Лу Ароніка. “Школа майбутнього...”). Добротна поетична книжка може і має бути одним із основних допоміжних інструментів у цій нелегкій праці. “Поезія оперує словом, яке здатне викликати і звукові, і зорові уявлення і, що найголовніше, як висловився Іван Франко в книзі “Із секретів поетичної творчості”, здатна переходити в галузь розумової, інтелектуальної праці” (Микола Ільницький. “Поліфонія поетичного слова”. В кн. “У фокусі віддзеркалень”). Бо дитина, яка не навчена думати, перетворюється на раба чужих думок. Без виховання мислячої молоді ми не піднімемо Україну до вимог сучасного інтелектуально-технологічного поступу. Мозок, за визначенням академіка Олега Кришталя (директора інституту фізіології ім. Богомольця), найдивовижніший, найскладніший пристрій Всесвіту (що нам доступно на сьогоднішній день) — і щоб його не втрачати, то цей витвір мусить працювати за призначенням. Мозок вбивають лінощі. Мозок гнучкий у будь-якому віці, але його необхідно вправляти, тренувати, використовувати за призначенням. Мозок стимулює: читання, письмо і все, що спонукає до роздумів. Дитина народжується з гото6 вим до пізнання світу мозком. Від нас залежить, чим ми його наповнимо. Ейнштейна запитали: — Що необхідно робити, щоб діти були розумні? — ЧИТАЙТЕ їм казки! — Що необхідно робити, щоб діти були ДУЖЕ розумні? — ЧИТАЙТЕ ЇМ БІЛЬШЕ КАЗОК!!! Дітей мусимо навчити думати і жити правдою. “В мові кожного народу закладений і шлях до Правди, і шлях до Істини” (Павло Мовчан). Читання — доторк до слова життя, слова правди. Пригадаймо переконання Івана Пулюя про те, що закон збереження та перетворення енергії поширюється й на духовну царину, адже правду знищити неможливо: “Закон, що сила не пропадає, має загальне значення, бо він править не тільки фізичним, але й інтелектуальним світом” (Цит. за: Ірина Фаріон. “Мовний портрет Івана Пулюя”). І ще таке означення: “Закон непропащої сили в світі людських відносин, культури — це істина. Істина не зникає. Де правда — там повинна бути перемога”. Пам’ятаймо, що “сила і спасеннє лежить у нас самих: у праці над освітою і добробитом народа” (там само). Докладаймо зусилля, щоб не загубитись у вічності, щоб бути достойними життя на рідній землі, дарованій нам Богом. Книжка рідною мовою додає нам сили, снаги працювати, допомагає за будь-яких обставин залишатися людиною, бо без знання нема пізнання, а знання — у книжці (libros lege, книги читай!) Поетичне слово Петра Шкраб’юка навчає дітей думати: “Взимку гори підросли, / Взимку гори побіліли” (с. 8). Чому взимку гори підросли? Бо “сніги на гори сіли / зимувати до весни”. Далі читаємо: “Встало сонце, здуло тьму — / Сльози витерло йому (дощу — Б. Д., с. 9). Як могло сонце витерти сльози дощу? Дитину необхідно навчити розуміти метафору… Людина народжена для праці і щоб радіти ділами своїми (за Екклезіастом): “Наша ластівонька мила / Знов гніздо в хліві зліпила — / І щебече: рада тому, що вернулася додому” (с. 12). Діти мають любити все живе, що їх оточує, бути співчутливими, думати про наслідки тієї чи тієї події: “Впала пташка із гнізда. / Я подумав — це біда: / ... / Взяв тоді драбинку я / І назад вклав ластів’я” (с. 21). Поетичне слово автора вчить дітей пізнавати явища природи: “Ти бачиш, — внучка зрозуміла враз, — / лише на волі світлячки красиві” (с. 29). Або: “Срібен дощику рясний, / звідки ти узявся?” (с. 37). Водночас Петро Шкраб’юк закликає до любові та єдності: “Любіть Україну. І Бога Любіть — / І вічні ми будемо разом” (с. 33). Книжка буде корисною для працівників дитячих садочків і вчителів початкових класів, бо в ній є пісні з нотами, а також “Авторитетна абетка” — з віршами на кожну букву алфавіту, в яких кожне слово починається з одної і тої ж літери… Книжка — наше теперішнє й майбутнє! Читаймо вечорами вголос своїм дітям — це єднає родину, позбавляє телефоннокомп’ютерної й телевізорної залежності. Читаймо дітям те, що й нам цікаве. Шукаймо дітям (і собі!) потрібну книжку, будьмо мудрими. Бо “...в тіні мудрости — як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її” (Екклезіаст 7:12). Вірші зі збірки П. Шкраб’юка “Найкраще слово” Підбирали ми слова Підбирали ми слова (днина це була чудова): Мурава — моріг, трава; Ліс — це пуща, бір, діброва, А лісок — байрак і гай, Стежка — плай… Брати — то браття. А фонтан — то водограй, Ватра — вогнище, багаття… Книжку тато взяв таку. Нині ми вивчали знову І погідну, і дзвінку, І на світ увесь лунку Українську рідну мову. Найкраще слово Є без ліку гойних слів, Що народ нам заповів. Ці слова: любов, добро, Мама, тато, степ, Дніпро, Школа, пісня, дзвін, ручай, Світ, земля, Карпати, край… Є без ліку любих слів, Що Господь нам заповів: Сонце, жайвір, юна зміна, А найкраще — Україна. Це Україна моя Сонце над степом сія — Це Україна моя. Гори біліють здаля — Це Україна моя. Море і плин ручая — Це Україна моя. Пісня і трель солов’я — Це Україна моя. В серці Господнє ім’я — Це Україна моя. Друзі, родина, сім’я — Це Україна моя. Гляну довкіл пильно я — Скрізь Україна моя. Самоцвіти Дівчинка малює квіти, Хлопчик — зорі голубі… Наше юне військо — діти, Їх картинки-самоцвіти Із батьками йдуть у бій. Разом в бій ідуть малюнки — Обереги воякам. Ці первинні подарунки, Ці дитинні обладунки Не пробити ворогам. І молитва, і набої. Хліб, що сестри і брати Вдаль везуть, де гуркіт зброї… Навіть діти в нас герої, Навіть діти — ну а ти?

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин