Ексклюзив · “Пархомюк П. С. сприяв синам ховатися від органів радянської влади. Має пасіку і дає мед бандитам”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
«Жіноча справа»
Слово Просвіти, №45 за 2021 рік
Галина ДАЦЮК, журналістка Анатолій ЛУКАЩУК, історик У жіночих слідчих справах – історії матерів, сестер, тіток, онучок, бабусь, племінниць – родичок учасників кордишівської станиці ОУН, УПА, які були репресовані каральною системою НКВС. Є одна “справа дружини” – Марії Кондратюк, підрайонного провідника ОУН Володимира Кондратюка – “Коваля”, члена ОУН з 1943 р. 25 вересня 1947 р. співробітник відділу 2-Н УМДБ капітан Бугай, розглянувши матеріали справи № 7325, отримані із Шумського РВ МДБ на сім’ю учасника ОУН Кондратюка В. Д., знайшов, що він в 1943 р. зрадив батьківщину, вступив в ОУН. У березні 1944 р. брав участь у боротьбі проти Радянської армії. Перебував на нелегальному становищі. 13 вересня 1947 р. у криївці був виявлений у момент чекістсько-військової операції і при вчиненні опору вбитий. Вважав би сім’ю Кондратюка В. Д. у складі дружини Марії і сина Григорія виселити у віддалені місця Радянського Союзу. “21 жовтня 1947 р. сім’я вислана на ст. Усяти Томської залізниці, ешелон № 20049, начальник варти лейтенант Куриленко”. На залізничній станції Томської області Марія разом з десятками тисяч переселенців з Волині чекали на визначення їм постійного місця. 29 січня 1948 р. Особлива нарада при Міністрові ДБ СРСР постановила: “Кондратюк Марію, як члена сім’ї учасника банди ОУН, виселити на спецпоселення в Кемеровську обл., при ній син Григорій, 4 р.”. Через рік Марія на спецпоселенні вийшла заміж. “Прошу зняти мене зі спецобліку, так як я зі своїм чоловіком Кондратюком В. Д. не в шлюбі, бо він убитий у вересні 1947 р., і в даний час я дружина Мокрецова В. К., який працює в радгоспі “Осман” експедитором, і з ним зареєстрована. У нас двоє дітей: син від Кондратюка В. Д., 1942 р. н., і донька від Мокрецова В. К., 1949 р. н. Працюємо з чоловіком в радгоспі “Осман”, і я вже Мокрецова Марія. Проживаємо в Кемеровській обл., Кузедєєвський р-н. Прошу задовольнити моє прохання. 2.03.1953 р.”. 21 квітня 1953 р. Марії в клопотанні відмовлено.
Марія Кондратюк, дружина “Коваля”
Написала в Москву Ворошилову. “Я була вислана 1947 р. за чоловіка Кондратюка В. Д., який був убитий радянськими військами на території Західної України. 1948 р. вийшла заміж за Мокрецова В. К. (народився в Курській обл. – Авт.), який брав участь у фінській кампанії 1939 р., учасник вітчизняної війни 1941 р., контужений – погано чує на обидва вуха. Від першого чоловіка є син, навчається в 4-му класі
Обрамовської школи. Вчиться добре і відмінно, так як Мокрецов В. К. батько нерідний, сам виховує на російський лад. Від нього є дочка Тетяна, 11 жовтня 1949 р. н. Прошу, тов. Ворошилов К. Є., зняти мене зі спецобліку, так як я працюю на посівних і збиральних кампаніях, як це потрібно для нашого тваринництва, і виконую державну норму на 105 і 110 відсотків. 2.02.1954 р. Мокрецова”. Маріїне прохання було переправлене в Тернопільське УКДБ. Начальник 4 відділу УКДБ Лещенко відправив його в Шумський РВ УКДБ, і виконавець капітан Каймакан приступив до розслідування. 26 травня 1954 р. в. о. уповноваженого КДБ в Шумському р-ні допитав свідка Липку Якова, 1888 р. н., освіта 4 класи церковно-приходської школи. Яків сказав, що Кондратюка знає добре як близького сусіда, з 1944 р. він перебував в ОУН, і 1947 р., “при озброєному опорі ліквідований військами біля мого дому в полі. 1940 чи 1941 рр. він женився на односельчанці з дому Дацюк, нині Кондратюк Марії, мав малолітнього сина. Сім’я виселена на спецпоселення. Марія у 1946 р. деякий час переховувалась від органів радянської влади, але конкретно про її зв’язок з ОУН мені не відомо”. 26 травня 1954 р. Дацюк І. А., 1927 р. н., українець, член ВЛКСМ, освіта 4 класи, на запитання, що йому відомо про зв’язки з ОУН Кондратюк Марії, відповів, що сам особисто не бачив, але “зі слів начальника міліції Голощапова, котрий ліквідував Кондратюка, мені відомо, що Марія підтримувала зв’язок зі своїм чоловіком, що його і ще трьох членів ОУН, які переховувались разом з ним, Голощапов знайшов у схроні на полі біля села в той момент, коли Марія принесла їм їсти”. Незабаром виконавець Каймакан відзвітував Тернопільському КДБ. “Направляю заяву спецпоселенки Кондратюк М. Ф., яка клопочеться про відміну спецпоселення, і матеріали розслідування. Одночасно повідомляю, що її чоловік – Кондратюк В. Д., у 1944–1947 рр. перебував у банді ОУН, і в серпні 1947 р. ліквідований. Сама Кондратюк короткий час, 1946 р., також була на нелегальному становищі”. 15 червня 1954 р. у клопотанні Марії про відміну спецпоселення було відмовлено. На засланні Марії постійно потрібні були різні довідки. І вона щоразу зверталася в Шумський РВ МДБ, де працювали ті ж люди, які свого часу відправили її в Сибір і вбили чоловіка. Тепер Марія починала нове життя, але її доля цілковито залежала від каральної системи, яка володіла довідками, протоколами, рішеннями і тримала в кулаку Маріїну радість. “Спецпоселенку Кондратюк М. Ф. дозволяю під охороною направити в Кузедєєвський р-нна возз’єднання з чоловіком Мокрецовим В. К. Начальнику РВ МДБ з прибуттям Кондратюк М. Ф. взяти її на облік спецпоселення і під нагляд органів МДБ”. 18 грудня 1954 р. Марія написала спецкомендатурі МВС № 31 розписку про те, що на новому місці їй оголошено, що вона не має права без дозволу спецкомендатури виїжджати за межі Кузедєєвського р-ну, і що за самовільний виїзд (втечу) з місця поселення буде притягнута до кримінальної відповідальності. Відповідно до постанови РМ СРСР від 1.07.1954 р., Маріїні діти – Кондратюк Г. В. і Мокрецова Т. В. – з обліку спецпоселення були зняті 18.12.1954 р. Сама Марія знята з обліку спецпоселення 20 лютого 1956 р. на підставі Постанови РМ СРСР від 24.11.1955 року, про що їй було оголошено під розписку 14 березня 1956 р. Син Григорій і донька Тетяна порушували питання про реабілітацію. “В комісію з прав реабілітованих, від Кондратюка Г. В., проживаю в Кемеровській обл., м. Осінніки. Я народився 10 березня 1942 р. в Тернопільській обл. За рішенням адміністрації, 1947 р. мене з мамою Марією Федорівною було виселено на спецпоселення, де ми проживали до нового указу. На підставі Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, від 1991 р., прошу вислати мені довідку про реабілітацію”. Кондратюк М. Ф. і Кондратюк Г. В. – реабілітовані 15 вересня 1994 р. УМВС України в Тернопільській обл. 4 червня 2004 р. Мокрецовій (Шамровій) Тетяні, Маріїній доньці, дано відповідь, що під дію Закону України від 17.04.1991 р. “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” вона не підпадає. Очевидно, як народжена в РФ, батько росіянин, відношення до справи підрайонного провідника ОУН “Коваля” вона не має. Марія Кондратюк мала відношення до “Коваля”, будучи його дружиною, за що репресивна машина покарала її на все життя. Енкаведисти діставали всіх і вся. Від цього недремного хижого ока несила було сховатися навіть під землею. Печальна доля спіткала рідну Маріїну сестру Пелагію Швець, що була дружиною загиблого Швеця Петра Івановича – заступника кущового, члена ОУН, УПА. 15 січня 1945 р. нач. Шумського РВ НКВС капітан Держбезпеки Трєско розглянув матеріал на гр-на: Швеця П. І., 1911 р. н., уродженець с. Кордишів, українець, освічений, перебуває на нелегальному становищі, знайшов: що він в березні 1944 р., будучи вороже налаштованим проти радянської влади, добровільно вступив в банду УПА, займав командну посаду. Брав участь в бою з частинами Червоної армії в лісах Мізоцького р-ну Ровенської обл. 24. 06. 1944 р. і в с. Биківці Дедеркальського р-ну Тернопільської обл. у жовтні 1944 р. Проводив активну збройну боротьбу проти радянської влади. Сім’я Швеця П. І.: батько – Іван Васильович, 1866 р. н., українець; мати – Марія Костянтинівна, 1868 р. н., уродженка с. Кордишів, українка; дружина – Пелагія Федорівна, 1910 р. н., уродженка с. Кордишів, українка; син Іван, 1931 р. н., син Микола, 1934 р. н.; дочка Людмила, 1939 р. н. Сім’ї було відомо, що Швець П. І. є активним учасником банди
УПА, а тому вважав би: всіх перерахованих членів сім’ї активного члена банди УПА вислати в східні області СРСР. Нач. Шумського РВ НКВС капітан держбезпеки Трєско”. Як і попередні справи, документи готувались НКВС під копірку. Допитувались 2-3 свідки, які давали свідчення “про контрреволюційну діяльність учасника УПА”. Бралася довідка із сільради на “активного учасника банди УПА про його контрреволюційну діяльність та склад сім’ї.” Заповнювався опитувальний листок на голову сім’ї, Шумським райвійськкоматом видавалась довідка про мобілізованих в РККА. Складався протокол опису майна. 15 січня 1945 р., при заповненні картки на сім’ю активного повстанця Швеця П. І., його дружина Пелагія та діти Іван, Микола і Людмила переховувались, перебуваючи на нелегальному становищі, тому виселені тоді не були. Не дочекався висилки батько Іван Васильович – помер, не витримавши несправедливості та нелюдської поведінки органів НКВС, які готували виселення в Сибір. 11 березня 1945 року в Комі АРСР була вислана терміном на 5 р. мати – Швець Марія (виписка з протоколу № 22-а Особливої наради при Народному Комісарі ВС СРСР від 28 червня 1945 р.). Пархомюк Любов, невістка родини Пархомюків, писала з Сибіру батькам: “Є чутка, що в кого “маленька” стаття, відпустять додому”. Люба на це сподівалася, бо дуже сумувала за селом, татом і мамою, адже в невістках побула лише рік, як раптом родину разом з її двомісячною донечкою виселили. “Особову справа на сім’ю активного посібни% ка “ОУН-УПА” Пархо% мюка Петра Савича” за% вели 1947 р. Оперуповноважений УМДБ Огарков допитав свідка Паламарчука Георгія, 1889 р. н., уродженця і жителя с. Кордишів. “Так! Пархомюка П. С. я знаю добре. Він не задоволений існуючим ладом, висловлюється проти створення колгоспів, переконує, що треба старатися всіма силами в колгосп не вступати. Має тісні зв’язки і допомагає УПА. Я особисто бачив, як станична села Кордишів Пугач Людмила виносила від Пархомюка Петра яйця, масло, хліб для УПА. Його син Микола до 1945 р. перебував на нелегальному становищі, переховувався від призову в Червону армію”.
Лист з Кордишева в Сибір
6 липня 1947 р. оперуповноважений Шумського РВ МДБ Шарапов допитав свідка Дмитрука Степана, 1921 р. н., комсомолець, службовець. “Мені відомо, що Пархомюк П. С. має куркульське господарство, вишневий і яблуневий сад, хату, клуню, хлів, землі близько 7 гектарів. Має тісний зв’язок із бандою. Бандити до нього часто приходять, і він постачає їх харчами. Пархомюк П. С. сприяв синам ховатися від органів радянської влади. Має пасіку і дає мед бандитам”. У вересні 1947 р. була заведена і зареєстрована у відділі “А” УМДБ по Тернопільській обл. облікова справа “на злочинну діяльність Пархомюка П. С., 1882 р. н., уродженця с. Кордишів, який будучи куркулем-експлуататором, має тісний зв’язок з бандою УПА і надає бандитам матеріальну допомогу”. “Цілком таємно. Сім’я учасника ОУН Пархомюка М. П., у складі: батько – Петро Савович, 1887 р. н, дід – Сава Федорович, 1857 р. н., дружина Любов, 1920 р. н., брат Григорій, 1928 р., дочка Галина, 1947 р. – 21 жовтня 1947 року вислана на ст. Усяти Томської залізниці ешелон № 20049 Начальник конвою в/ч 7529 мол. лейт. Куриленко”. Особлива нарада при Мініс-
Родина Пархомюків на спецпоселенні терстві ДБ СРСР від 4 лютого 1948 р. постановила “сім’ю Пархомюка П. С., за посібництво учасникам банди ОУН, вислати на спецпоселення в Кемеровську обл.”. “Головній Військовій Прокуратурі, Москва. Я, Пархомюк М. П., уродженець Тернопільської обл., проживаю як спецпоселенець з 1947 р. в Осінніках. Зі мною проживає дружина Любов, дочка, брат Григорій. Зі мною були та-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
