Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Прощання · “…Тепер я знаю – святі точно є серед нас. Просто за їх життя ми нездатні їх розпізнати”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

20.09.1945 — 7.11.2021

Слово Просвіти, №45 за 2021 рік

ні 2017 року книзі “Жінка у зоні” авторка написала: “Миколі Жулинському Світлана Йовенко, якої він – Він – не знає! Будь завжди!” І справді, такої Світлани Йовенко я не знав. Дещо знав про її зону – Чорнобильську, в яку вона так часто вирушала з нашого будинку по вулиці Олеся Гончара, осяюючи мене своєю лукавою посмішкою і вітанням: “Привіт, Жулинський!” Але не знав поезій “З Чорнобильського зошита”, не читав її повістей “Про що мовчить “Книга Йова””, “Юлія”, “Жінка у зоні”, “Київ, вставай!”, у яких із нещадною правдивістю відтворено побачені й пережиті події у двох зонах – Чорнобильській та київській – на Майдані. Я неприпустимо довго і повільно читав її повісті, оповідання і вірші, кілька разів перечитував вірш про ще одну зону на приозерних луках Кончі-Заспи, яку витворила-обгородила майже двома десятками рядів колючого дроту нова “демократія”, можновладці, під назвою “Колючий

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин