Театр · “Маємо не лише запрошувати постановників з6за кордону, але й готувати свої кадри”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
ССввяяттоо ууккррааїїннссььккооггоо ббааллееттуу
Слово Просвіти, №45 за 2021 рік
– Ідея проведення такого фестивалю виникла майже два роки тому, – згадує художня керівниця фестивалю та балетної трупи Національної опери України, народна артистка України Олена Філіп’єва. – Хотіли не просто провести звичайний конкурс чи запросити зірок, а зробити справжнє свято балету. У Львові, Одесі, Харкові та Дніпрі є чудові артисти, яких добре знають у цих містах, а нашою метою було, щоб про них дізналася вся Україна. “Гільдія АРТ” (керівник Станіслав Ковалевський та його заступник Олег Токар) взяли на себе всі організаційні питання, а я займалася творчими. У кожній театральній трупі, втому числі й нашому театрі, відбулися міні-голосування, хто представлятиме театр на цьому форумі, в яких взяли участь артисти. Серед конкурсантів були талановиті актори, які ще не отримали високих звань, але вже встигли заявити про себе. І нині триває процес їхнього творчого становлення. Зазвичай є певні
– Вперше побачив виставу за цією п’єсою приблизно 10 років тому, тоді антрепризу за участю Геннадія Хазанова привезли до Києва, – згадує режисер-постановник Артур Артіменьєв. – Зізнаюся, не дуже люблю комедії, особливо легковажні. (Не маю тут на увазі комедії класиків, приміром, Мольєра, вони дуже глибокі). До того ж цю виставу поставили досить легковажно, з бажанням насамперед розсмішити публіку. Хоча перипетії сюжету були доволі цікаві. Запам’ятався і несподіваний чуттєвий поворот у фіналі. А такі душевні речі не можуть залишати байдужим. У своїй виставі ми намагалися не думати про комедію, а прагнули знайти в цій історії справжнє. Адже за зовнішньою комедійністю поворотів, як на мене, стоїть велика драма, серйозні переживання обох героїв. На вибір п’єси для нової постановки вплинуло й те, що в умовах карантину складно брати до роботи твір з великою кількістю персонажів. Хотіли зробити камерну виставу. Тут лише двоє акторів, і грати її можна як на великій, так і на малій сцені. Прагнули, щоб вистава була не дорогою, але, водночас, душевною і затребуваною. Під час роботи над виставою п’єсу скоротили приблизно на третину – багато повторів, філософських міркувань на одну й ту ж тему. Вважаю, що завдяки цим скороченням вистава стала динамічнішою. Перша читка відбулася у жовтні минулого року. Потім мали великі перерви через оголошення локдауну. Повноцінні репетиції вимоги до програми виступів, приміром, треба станцювати класичний репертуар або, навпаки, сучасний. Ми вирішили не ставити людей у певні рамки, щоб кожен артист представив себе саме в тих жанрах, які йому ближчі. Володарем гран-прі став провідний соліст нашого театру Станіслав Ольшанський. Вважаю, що він уже заслуговує на високі звання. Це безвідмовна людина, артист, який за потреби погодиться танцювати з будь-якою партнеркою, у будь-якій виставі. Навіть якщо на підготовку буде обмаль часу. Він напрочуд технічний. Значною мірою досягає успіхів завдяки своєму вчителю – Віктору Яременку, який є одним з найкращих педагогів Національної опери. Він вміє вибудувати будь-який образ, будь-яку техніку. Ще одна артистка нашого театру – Анастасія Гурська, визнана найкращою солісткою театрального сезону 2020–2021 років. Це динамічна балерина, наше майбутнє. У неї прекрасний педагог – Тетяна Білецька. Настя вже пробувала себе в партії Жізелі. Думаю, що вона й далі набиратиме обертів, просто потрібен час, аби її талант повністю розкрився. На фестивалі виступила чудова пара з Харківського національного театру опери та балету імені Миколи Лисенка – Крістіна Кадашевич та Олексій Князьков, яких відзначили як найкращий балетний дует. Їхнє виконання було бездоганним, вони виглядали як єдине ціле. А ще додайте неперевершену хореографію Георгія Ковтуна! Найкращим солістом театрального сезону став Андрій Писарєв з Одеського національного академічного театру опери та балету. Станцював надзвичайно легко. Андрій вже відбувся як артист, але ще має високий потенціал, хорошу енергетику. Приз “Особлива відзнака від Олени Філіп’євої” отримали Андрій Гавришків з нашого театру (також він став найкращим партнером театрального сезону) та Олександр Омельченко з Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької. Будь-який виступ Андрія – це випромінювання світла, легкість, професіоналізм. Це стосується і центральної партії у “Весіллі Фігаро”, і його нової ролі Гамаша у “Дон-Кіхоті”, і багатьох інших робіт. А Олександр — артист високий, елегантний, з красивою поставою. Він міг би стати окрасою балетної трупи будь-якого театру. Також серед лавреатів Ярина Котис зі Львова (найкраща партнерка театрального сезону) та Інна Дорофеєва з Харкова (найкращий педагог театрального сезону). А приз глядацьких симпатій завоювала харків’янка Катерина Андренко. Загалом – кожен з учасників фестивалю яскрава особистість. Крім цього на фестиваль запросили зіркових гостей. Катерина Ханюкова приїхала з Лондона, раніше працювала в нашому театрі. Українська публіка добре її пам’ятає. Катерина з радістю відгукнулася на запрошення, аби підтримати українських танцівників. Ще одна зірка, яка у нас танцювала, – Леся Шайтанова. Нині вона працює у Вільнюсі, але з великою радістю відгукнулася на наше запрошення. Було помітно хвилювання Лесі, коли вона знову виходила на головну оперну сцену країни. З Німеччини завітала пара Кейото Ямамото та Амілкар Морето Гонсалес, яка працює у хореографа Ярослава Іваненка, що починав свій творчий шлях у нашому театрі, а в цьому році поставив на сцені Національної опери України балет “Данте”. Аньєс Летестю – прима-балерина Паризької Гранд-Опера. У Франції їй присвоєне звання Етуаль (щось на зразок народної артистки в Україні). Нашим глядачам було цікаво побачити іншу школу, іншу пластику.
У день відкриття фестивалю відбулася прем’єра балету “Широко заплющені очі” (постановник Віктор Іщук). Намагаємося популяризувати творчість наших балетмейстерів. Маємо не лише запрошувати постановників з-за кордону, але й готувати свої кадри. Хотілося б подякувати Національній опері України, зокрема генеральному директору Петру Чуприні, за те, що надали сцену для проведення фестивалю. Також подяка за підтримку Міністерству культури та інформаційної політики України і, звісно ж, “Гільдії АРТ”, яка безпосередньо займалися організацією фестивалю. Ми вперше провели такий фестиваль. Свято вдалося, публіка щиро нас приймала, залишилася задоволеною. У листопаді у нас відбудеться Міжнародний фестиваль “Серж Лифар”. Наступною прем’єрою, напевне, буде балет на музику Джорджа Баланчина “Коштовності”, що складатиметься з трьох актів: “Смарагди”, “Рубіни” та “Діаманти”. До постановки запрошуємо хореографів з Гранд-Опера. Прем’єра швидше за все відбудеться вже на початку наступного театрального сезону. Мій помічник Нобухіро Терада запрошує іноземних хореографів, допомагає шукати спонсорів. Зараз веде перемовини з відомим хореографом Начо Дуато. Поки що бачила його пластику лише в інтернеті, дуже хотілося б попрацювати разом. Також у планах поновити балет “Марна пересторога” на музику Петера Гертеля. Це балет із гумором, якого нам сьогодні так не вистачає. Такі балети допомагають розслабитися, налаштовують на позитив. Дивлячись їх, глядач просто “оживає” на очах.
сцені лофтовий столик, диванчик. Це затишне місце, де можна спілкуватися. Екран – тло, на якому можна виявляти свої фотофантазії. Усе це – внутрішній світ героя. А зустріч із молодою особою – щасливий шанс долі. І фотофіксація, яка постійно відбувається упродовж дії, це немовби наше спілкування з чимось неземним. У виборі костюмів відштовхувалися від того, щоб зберегти чорно-білу гаму. У героїні костюм-трансформер, який допомагає перевтілитися з одного образу в інший, адже вона різна за темпераментом. У головного героя П’єра – діловий офісний вигляд, що легко змінюється на зручний, розкутий одяг. Умисне використання у виставі ретромузики підкреслює різницю поколінь. Водночас ввожу і сучасні мотиви, аби показати, що все ж між цими поколіннями є зв’язок. Пластику шукали, насамперед, у поведінці героїні. Це один із способів показати її перехід з одного образу в інший. Дуже ретельно проробляли манеру поведінки. Незважаючи на те, що вистава давалася непросто, нам було цікаво працювати. Сподіваємось, що непередбачувані круті віражі нашої сценічної історії зацікавлять глядача, а душевні прагнення персонажів знайдуть відгук та співчуття.
Матеріали підготував Едуард ОВЧАРЕНКО
У Києві відбувся Перший міжнародний фестиваль “Bal- let UA”. Протягом трьох днів на сцені Національної опери України виступали танцівники з семи українських театрів, а також гості з Німеччини, Франції, Великої Британії та Литви.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
