Гаряча тема · с. 11сторінка оригіналу ↗
БЕЗДОМНІСТЬ І БЕЗПРИТУЛЬНІСТЬ
Слово Просвіти, №46 за 2005 рік
Смерть дитини в цьому середовищі — цілком нормальне явище, жебрачка просто сплачує встановлений штраф: від 50 до 100 доларів. Скільки щороку помирає таких малюків, і що роблять із трупами, — невідомо. Немовлята жебраків “слухняні”, практично не плачуть. Ми йдемо вранці на роботу, дитина спить, в обід — у своїх справах, дитина спить, повертаємося ввечері додому, дитина спить. Виявляється, з їжею їй дають снодійне або наркотичні речовини (наприклад, макові витяжки). Дитину, яка тривалий час перебувала в такому наркотичному стані, вже не можна реабілітувати. Дітки не розвиваються ні фізично, ні розумово, весь час сплять. Вони якщо навіть виживуть, будуть психічно неповноцінними. Інший бік проблеми — бродяжництво старших дітей. Діти опиняються на вулиці з різних причин. Одна з них — насильство вдома, незаконна експлуатація дитячої праці батьками: батьки свідомо виштовхують дитину заробити на пляшку. Поки не принесе пляшки, не пускають ночувати. Діти довгий час не можуть здобути потрібної суми (законним шляхом дитина в Україні заробити не може), бояться повертатися додому й вирішують, що краще жити на вулиці, ніж бути битими. Основна маса малолітніх бродяг — діти до 14 років. Утікають із дому шести-семирічні, а часом і три-чотирирічні. Часто ці малюки навіть не знають, як їх звати, як звати тата чи маму, де мешкають, чому опинилися на вулиці. Вони погано розвинені, майже не говорять. Медики приблизно оцінюють їхній вік як 3—4 роки, а чи так це насправді — невідомо. Лише 10 % батьків маленьких бродяг реально докладають зусиль до їхнього розшуку. Тобто, 90 % батьків навіть не цікавляться, де їхні діти. Харчування 22 % дітей вулиці складають недоїдки в кафе й на смітниках. Угамовують голод, збираючи недопалки й нюхаючи клей. 26 % безпритульних зізналися, що одяг не перуть місяцями. Зрозуміло, у цих дітей є воші, грибки, розвинений туберкульоз. Кожна 5 дитина заради отримання грошей іде на крадіжку та продає крадене. Такі діти довго не проживуть — вони помруть від хвороби чи інфекції або ж опиняться у в’язниці. 18 % неповнолітніх бродяг зазнавали сексуального насильства: ґвалтують однолітки й старші з групи, продають один одного дорослим. Продають за хот-дог, за клей, за випивку, за гроші, за що завгодно. Хлопці продають дівчат. Можуть навіть ходити і пропонувати. Вони ніби й друзі, та коли стосується грошей, нормальним явищем стає продаж когось із групи. У компанії дітей, які бродяжать, існує поділ на градації. Неодмінно присутній аутсайдер. Він виступає об’єктом помсти, мішенню для зняття нервової напруги сильніших членів колективу. Із нього глузують, обзивають, б’ють, відбирають гроші, їжу, змушують жебракувати, працювати. Як правило, аутсайдером є дитина з недорозвиненою психікою. Діти вулиці, що жебракують, зазвичай, від когось залежать. Вони збирають гроші для якихось мафіозних структур. До того ж, мусять давати хабара міліції. Таких дітей змушують працювати, скажімо, прибирати. Особливо біля вокзалів. Пані Ольга розповіла, як одного разу в метро дівчинка збиралася виходити на станції “Гідропарк”, але, побачивши міліціонера, заскочила назад і присіла біля дверей. На запитання пані Ольги, в чому причина такої зміни рішення,
Фото О. Галати дівчинка відповіла: “Якщо я вийду, він мене піймає, і 20 гривень від свого заробітку я йому мушу віддати”. Ця дівчина на когось працює. Якщо вона не принесе грошей, її поб’є та компанія-роботодавець. Ще вона нам розповідає, що в неї бабуся, троє братиків і сестричок, а батьків немає. Діти, які жебракують, навряд чи побажають навчатися або працювати. Вони вже цілеспрямовано не будуть нічим цікавитися. Навіщо, якщо можна і так заробляти? Проводячи тренінги в Росії, пані Ольга Швед зустрічалася в Москві із завідувачкою Центру реабілітації дітей “Отрадное”. Центр збирає дітей по всій Москві; крім москвичів, у центрі перебувають приїжджі з Росії, Узбекистану, Таджикистану, України, Молдови. Дітей розміщують у Центрі, шукають родичів, намагаються їх навчати, привчають до гігієни. Коли діти дізналися, що завідувачка має зарплатню 300 доларів, сказали їй так: “Ми Вас любимо, Ви така гарна, Ви нам, як рідна мама. Кидайте цю роботу, пішли з нами на вокзал. І будете жити, як ми, нормально. 600—800 доларів на місяць ми Вам гарантуємо”. Зустрівши дитину, яка жебракує, дорослі намагаються її підтримати: дають якусь їжу, одяг, взуття. А дітей не підтримувати треба, а витягати з цього середовища. Бо якщо ми їх підтримуємо, вони розуміють, що суспільство схвалює їхнє життя на вулиці: під платформами, в каналізаційних люках, схвалює їхні вчинки: крадіжки, бійки, насильство. Якось треба вилучати дітей. Жодна дитина не хоче жити на вулиці. Кожна дитина хоче мати сім’ю, дах над головою, і людину, яка б жаліла і годувала її. Їхні жахливі вчинки й жорстокість — похідна від ситуації, в якій вони опинилися. Зараз Україна на чолі з Президентом Віктором Ющенком повернулася до дітей обличчям, розроблено Національний план дій на 2006—2010 рр. Хочеться вірити в позитивні зміни, бо “не можна, щоб діти мешкали на вулиці, а ми всі проходили повз них, і ніхто нічого не робив із цим!”
Матеріали досліджувала Ольга СКРИПКІНА
z
Зважаючи на характер проблеми, порушеної у статті, вважаємо за доцільне ознайомити читачів із основними термінами, якими послуговувалася авторка. Наведені нижче терміни подаються зі статті 2 “Визначення термінів” Закону України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”. Закон набере чинності з 1 січня 2006 року. Бездомність — соціальне становище людини, зумовлене відсутністю в неї житлового приміщення (будинку, квартири, кімнати тощо), яке б вона могла використовувати для проживання/перебування і в якому могла бути зареєстрованою. Безпритульність — стан людини, пов’язаний із неможливістю фактично проживати/перебувати в житловому приміщенні, на яке вона має право. Бездомна людина — людина, яка перебуває у соціальному становищі бездомності. Безпритульний — людина, яка перебуває у стані безпритульності. Профілактика бездомності і безпритульності — система заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин виникнення бездомності та безпритульності, запобігання їм, у тому числі заходів щодо зниження ризику втрати людьми прав на житлові приміщення і запобігання втраті цих прав, і на попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов’язаних із відсутністю в людей житла. Соціальне патрулювання — мобільна форма надання соціальних послуг, що здійснюється групою фахівців поза межами закладів для бездомних та безпритульних. Реінтеграція бездомних громадян і безпритульних дітей — система заходів, що спрямована на повернення бездомних громадян та безпритульних дітей до самостійного повноцінного життя. Заклади для бездомних громадян і безпритульних дітей — соціальні заклади, діяльність яких спрямована на допомогу бездомним громадянам і безпритульним дітям, їх підтримку та реінтеграцію. Переважне місцезнаходження бездомного і безпритульного — адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає. Безпритульні діти — діти, які були вимушені залишити або самі залишили сім’ю чи дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання. Діти, позбавлені батьківського піклування, — діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.
Газета “Слово Просвіти” починає друкувати низку статей, присвячених проблемі дитячої безпритульності. Сьогодні наша тема — “Проблема дитячого жебракування”. Розмову ми вели з представником “Ecpat Inter- national” для реґіону СНД (усі 12 країн) Ольгою Володимирівною ШВЕД. Запрошуємо і вас, шановні читачі, долучитися до обговорення.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
