Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мистецька палітра · с. 14сторінка оригіналу ↗

ФОРМА ДЛЯ ДУХУ

Слово Просвіти, №46 за 2005 рік

Осінь входить в останню фазу. Здається, чого приємного чекати від життя... Холодно, темно. Зіщулені перехожі несуть у собі замерзлі почуття. І раптом — два яскраві спалахи: виставки творів сучасників, київських художників Ольги ПЕТ- РОВОЇ — “Сестра самурая” (живопис) у Музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків та Віктора ІВАНІВА — “Між небом і землею” (малярство) у галереї “Митець” НСХУ. на. Для художника був характерний “діалог мистецтва Матіса з самим собою”, що, зрештою, дозволило випрацювати формулу живопису, яка належала вже не всім фовістам, а лише йому самому. І повертаємося до особистості О. Петрової, яка зізнавалася, що нею пройдено зворотний шлях: від абстракції до пейзажної конкретності, але з урахуванням символіки та інтуїтивно — чуттєвої сили кольору. Складно уникнути спокуси цитувати роздуми авторки, схильної до самоаналізу як митець, здатної на самоспостереження щодо власної, так би мовити, духовної практики. Отож: “У власному художньому досвіді фіксуєш мить психологічного переходу з реальності у надреальний простір у стані занурення у живописну матерію. З фізичного акту накладання фарби, з часу як процесу письма та контакту свідомості з кольоровими збудниками народжується твір, якому немає аналогів у світі фізичних сутностей. Це особлива сфера кольорових річищ, потоків, просторових розмірів, кольоронароджених “ландшафтів...” Летимо, пишемо, створюючи нову реальність і занурюючись у неї, здивовано її переживаємо”. Це — досвід автора, художника О. Петрової. Об’єктом дослідження для мистецького критика О. Петрової є живописець О. Петрова. І не сказати, що філософ О. Петрова в цей час мирно спочиває обабіч. Вважаючи, що філософ як такий припускає або інтелектуально конструює (художник же переживає безпосередньо), вона знаходить вихід, посилаючись на роздуми іншого відомого кольориста сучасності — Тіберія Сільваши: “Картина — річ. Предмет дотику двох світів. Перетин цих меж — явище мови — кольору. Колір — реальність, що належить до царини “феноменального”. Ґрунтуючись на духовному, живописному досвіді попередників, О. Петрова творить у своєму мистецькому світі, вільно рухаючись від відправної точки (водночас апогею кольорописної “доктрини”) до

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин