“Припинити наругу над пам’яттю мільйонів українців, невинно знищених комуністичним режимом”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
ЗАКОН ПРО ДЕРЖАВНУ МОВУ ПРО КОГО?
Слово Просвіти, №46 за 2007 рік
Іван ЮЩУК, професор Київського міжнародного університету, заслужений діяч науки і техніки України
В інтерв’ю газеті “Україна молода” за 10 листопада 2007 року речник Федерації футбо# лу України Сергій Васильєв на запитання кореспондента “Чому ваші секретарі при ви# конанні службових обов’язків пишуть листи, зокрема до “УМ”, російською мовою?” відповів: “Федерація є гро# мадською організацією. Це означає, що закон України про державну мову не про нас. Це про державні установи, які зо# бов’язані здійснювати листу# вання українською мовою”. А треба знати, що цей п. Васи# льєв свого часу був головою управління інформаційної по# літики адміністрації Прези# дента Кучми і його навіть зви# нувачували в причетності до так званих “темників” — тож закони, зокрема й про дер#
жавну мову, мали б бути йому відомі. У Законі “Про мови в Україн# ській РСР” від 28 жовтня 1989 року, на який, як досі чинний, посилається Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 14 грудня 1999 року, у статті 11 чітко записано: “В Україн# ській РСР мовою роботи, діло# водства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських орга# нів, підприємств, установ і ор# ганізацій є українська мова”. У згаданому вже Рішенні Консти# туційного Суду України теж не# двозначно роз’яснено: “Під державною (офіційною) мовою розуміється мова, якій держа# вою надано правовий статус обов’язкового засобу спілку# вання у публічних сферах сус# пільного життя”. Отже, закон про державну мову однаково стосується і державних уста# нов, і громадських організацій, і будь#якого публічного мовлен# ня. І його не слід ігнорувати чи по#своєму криво тлумачити.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
