Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Російськомовні абітурієнти після завершення навчання на факультеті стають українськомовними інженерами”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

У СЬОГОДЕННЯ — З ДАВНІМИ ТРАДИЦІЯМИ

Слово Просвіти, №46 за 2008 рік

Роман Залозецький розширити ринок збуту. Крім основної діяльності в царині нафтової промисловості, науки й освіти, Р. Залозецький був професором Львівської торговельної академії, а також першим директором створеної ним торговельної школи “Просвіти” у Львові, головою товариства “Сільський господар”. Він працював радником австрійського уряду, був почесним консулом Великобританії у Львові, представником французьких та англійських нафтових фірм у Галичині. 1913 року його обрали послом до Галицького сейму. 1895-го професор став дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, а також членом-кореспондентом Російського технічного товариства в Петербурзі. Очоливши Українське технічне товариство, він зосередив роботу на захисті української мови в технічних установах Галичини. У товаристві діяли чотири спеціальні секції: шляхово-залізнична, меліоративна, промислова та рільнича. Великою заслугою товариства було започатковане ще до 1914 р. опрацювання української технічної термінології. Р. Залозецький особливої уваги надавав розвиткові термінології в нафтовій — основній галузі промисловості Галичини. Він друкував статті рідною мовою в “Записках наукового товариства ім. Т. Шевченка”. Низку праць у цьому виданні опублікував відомий український учений-фізик та електротехнік Іван Пулюй. Продовженням традицій товариства стала спроба створення технічного факультету українського підпільного університету у Львові на початку 20-х років минулого століття. Проте він, як і створені раніше медичний та історико-філологічний факультети, через відсутність приміщень та переслідування польської поліції припинив існування. У роки хрущовської відлиги у Львівському політехнічному інституті викладач Н. Лещій видав українськомовний підручник і читав українською лекції з підземної (нафтогазової) гідравліки. Він разом з інженером, а пізніше з професором С. Шнерхом склав та видав українсько-російсько-польський словник з нафтогазової справи. У післявоєнні роки в цьому ВНЗ окремі предмети читали українською мовою: фізика (доцент Кутовий), хімія (професор К. Михалевич), геологія (доцент М. Ладиженський), загальна гідравліка (доцент Базилевич), нарисна геометрія (викладач Посацький, написав українськомовний підручник). Київське видавництво надрукувало “Деталі машин”, “Теорію механізмів і машин”, “Опір матеріалів” та інші українськомовні підручники для вищих технічних навчальних закладів. Серед провісників українського пробудження, масового переведення на рідну мову навчального процесу в Івано-Франківському технічному університеті був Є. Майдан, що не дожив до української незалежності. У Дрогобицькому нафтовому технікумі, де він працював з 1954 р. зокрема завідувачем навчальної частини, пізніше в Івано-Франківському інституті нафти і газу, де він був деканом і завідувачем кафедри, читав лекції українською мовою з буріння свердловин. Тільки особисте втручання тодішнього ректора, що виконував таємний циркуляр секретаря ЦК КПРС М. Суслова, змусило його перейти на читання на “общєпрінятом язикє”. У другій половині минулого століття було створено українські науково-технічні товариства, зокрема Українське технічне товариство нафтової та газової промисловості, а пізніше, 1993 року — Українську нафтогазову академію (перший президент — професор, доктор геолого-мінералогічних наук Мирослав Іванюта) та 2004-го — Українську газову спілку. Ці організації представляли Україну на міжнародних газових і нафтових конґресах після проголошення незалежності. У Радянській Україні УкрНТТ хоч і проводили певну технічну політику, організовували галузеві семінари та конференції, проте профільні науково-технічні видання (журнали “Уголь Украины”, “Нефтяная и газовая промышленность” та інші) виходили російською. Винятками були журнали “Харчова промисловість” та деякі сільськогосподарські видання. У незалежній Україні продовжено створення української технічної термінології. Зокрема, за ініціативою та під керівництвом заступника начальника об’єднання “Укргазпром” І. Діяка видано “Російсько-український нафтогазовий словник”. Поглиблений “Російсько-український нафтогазопромисловий словник” видав 1992 року Івано-Франківський інститут нафти і газу. За ініціативою членів редколегії М. Іванюти, З. Осіпчука, В. Максимова, Р. Макара, І. Матвєєва та інших, яку підтримав тодішній редактор журналу “Нефтяная и газовая промышленность” І. Діяк, з 1992 року видання виходить українською. Згодом українською мовою вийшли унікальні видання “Довідник з нафтогазової справи” (1996 р. за редакцією професорів В. Бойка, Р. Кондрата та Р. Яремійчука), “Атлас родовищ нафти і газу України” (1998 р., М. Іванюта, П. Шпак та інші). Львівська політехніка Серед нафтогазових організацій Києва ще з часів перебудови та особливо після проголошення незалежності активно включились у впровадження української мови виробниче об’єднання “Укргазпром” (до 1994 р. начальник В. Максимів, 1994—1998 рр. — Б. Клюк), що спонукало до подібної роботи підпорядковані підприємства, розташовані у всіх областях України, проектний інститут “Союзгазпроект”, перейменований на “Укргазпроект” (директор Р. Макар), “Український науководослідний проектний інститут нафтової промисловості” (директори В. Мельничук та Л. Середницький). В Івано-Франківському інституті нафти і газу особливо прислужилися справі переведення навчального процесу українською мовою професор В. Бойко, голова Івано- Франківського міського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, а також ректор Є. Крижанівський, проректори з навчальної та наукової роботи Ф. Козак та Р. Яремійчук. У цьому інституті (нині — Національному технічному університеті) написано десятки українськомовних монографій, підручників і навчальних посібників. Та чи не найбільше з них (крім багатьох російськомовних — у співавторстві з науковцями Росії та Азербайджану) видав професор Р. Яремійчук. Пізніше, очоливши в Сімферополі спільний факультет морських технологій Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та академії природоохоронного й курортного будівництва, він зумів організувати навчальний процес для випускників переважно російських шкіл Криму з викладанням більшості спеціальних предметів українською мовою. Так російськомовні абітурієнти після завершення навчання на факультеті стають українськомовними інженерами. На стаціонарі цього ВНЗ в Івано-Франківську іноземні студенти з країн Азії та Закавказзя обрали мовою навчання українську. Активно включились у створення українськомовної технічної літератури і члени Української нафтогазової академії, які не працюють у цьому навчальному закладі: доктори технічних наук С. Білик, Д. Мочернюк, кандидати технічних наук І. Рибчич, І. Діяк, Л. Середницький, З. Осінчук, В. Розгонюк, В. Іванишин, О. Солецький, М. Деркач та інші. Триває робота з повернення імен видатних учених-українців в українську історію, з різних причин віднесених до інших народів (Ю. Медвецький, П. Шумило, брати В. та Р. Шищенки, В. Фединський, В. Савченко, В. Малеванський та інші). 100-річчя заснування Українського технічного товариства в надрах “Просвіти” зобов’язує нас активізувати роботу в усіх напрямах. Адже важливо, що сучасна “Просвіта” ґрунтується на традиціях, які формували видатні особистості. Саме вони робили перші кроки до утвердження української мови у вузьких професійних галузях, розширюючи сферу її функціонування.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин