“Багато покликаних, та обраних мало”. З Євангелія від Св. Марка · с. 10сторінка оригіналу ↗
ДУХОВНИЙ ПРОСТІР
Слово Просвіти, №46 за 2008 рік
Борис САМБОР, секретар Свято-Благовіщенського братства при Покровській церкві, м. Київ
Витоки роду Конюшкевичів, імовірно, — в селі Конюшки (тепер Луки), що на Прикарпатській Самбірщині. Батьки майбутнього святителя за соціальним походженням належали до багатого шляхетського роду і згодом переїхали до міста Самбора. Саме там 1705 року в них народився син Петро. Початкову освіту він здобув удома та в Самбірському училищі, яке належало Православному братству Святого Апостола Пилипа. Хлопець дуже хотів учитися, тож вирушив до Києва. Батьки бачили його здібності й не заперечували проти такого рішення. На той час єдиним православним вищим навчальним закладом на українських землях була Києво-Могилянська академія, яка саме в цей час досягла розквіту. Православна освіта в Академії поєднувалася з прадавніми звичаями українського народу, її вихованцям вміло прищеплювали гарячу любов до Батьківщини і Православної Церкви. Петро навчався в Академії у 1715—1730 рр., за іншими даними — 1717—1733 рр. Приблизно тоді там навчався і Яким Горленко, майбутній святитель Іоасаф, єпископ Білгородський. Високий рівень навчання забезпечували наставники Феофан Прокопович, Сильвест Пановський, Йосиф Волчанський. Петро навчався в академії відмінно, тож його залишили викладати в одному з класів. Найкраще підготовлених вихованців Академія передавала Лаврі, яка утверджувала їх у чернецтві. Згодом вони розходилися в різні кінці імперії, щоб підвищувати рівень православної освіти й навернення інших народів до християнства. 1733 року Петро прийняв чернечий постриг з іменем Павло в Києво-Печерській лаврі від архімандрита Романа Копи. Уже за рік, 5 грудня 1734 року, архієпископ Київський і Галицький Рафаїл (Заборовський) висвятив Павла на ієродиякона. За іншими даними, це відбулося 30 грудня 1739 року. Павло ніс послух продавця книг при Лаврській друкарні, був учителем піїтики у рідній Академії. 8 січня 1740 року спочив архімандрит Києво-Печерський Іларіон (Негребецький), а на його місце було обрано настоятеля Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря Тимофія Щербацького. Від’їжджаючи до Петербурга на посвячення, він узяв із собою ієромонаха Павла як скарбника, якому було доручено 5000 рублів. Павло побував у Батурині, Глухові, Брянську, Серпухові, Москві, Троїце-Сергієвій лаврі, Твері, Іверському монастирі, Новгороді й Петербурзі. Повернулися всі до Києва 9 березня 1741 року. Невдовзі ієромонаха Павла призначають на посаду проповідника Московської Слов’яно-греко-латинської академії. Він негайно від’їжджає до Москви.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
