Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Книжка знайде дорогу до всіх континентів”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

УНІКАЛЬНИЙ ФОЛІАНТ

Слово Просвіти, №46 за 2008 рік

Спонсор видання П. Кривонос Вадим ПЕПА Фото Ксенії ГЛАДИШЕВОЇ До Національного музею Тараса Шевченка урочисто передано нове видання, унікальне і за формою, і за змістом. Справжній витвір мистецтва. На презентації ті, хто бачив цю книжку вперше, розглядали її захоплено: “Не забудьте пом’янути…”: Шевченківська листівка як пам’ятка історії та культури, 1890—1940”. У якісно видрукуваному виданні представлено сотні ілюстрацій, переважна більшість яких — кольорові. Наклад — 1150 примірників. Це друге, доповнене видання. Супроти попереднього воно незрівнянно значущіше, цього разу справді фундаментальне. Заслужений діяч мистецтв України Володимир Яцюк уклав у нього не лише роки копіткої праці, а й щиру душу й гаряче серце. Він — випускник Київського педагогічного інституту (тепер університет ім. М. Драгоманова), відомий дослідник і збирач Шевченкіани. Здійснив численні публікації та низку видань про малярство і графіку геніального художника, аналіз його іконографії й особливостей творчості. Саме В. Яцюк, поринувши з головою у знадливий світ барв і ліній з уяви Великого Кобзаря, довів його авторство в тих випадках, де фахівці розходилися у висновках. Він також уточнив дати й місця виконання робіт. Окремий масив — листівки. Образно кажучи, це — море неміряне. Адже з кінця ХІХ ст. ім’я поета-мученика широкі маси сприймають, як святе. Воно само собою піднялося, вознеслося до символу праведності, доброчинності, чистоти людських помислів, стало взірцем безкорисливої відданості шляхетним ідеалам, безоглядної жертовності заради утвердження соціальної справедливості. Пошукати в світовій літературі, як і в образотворчому мистецтві, вияви такої щирої, такої палкої, як в українського поета-художника, любові до простої людини, до трударя, до прибитої горем матері, до жінки-страдниці, з молодих літ приреченої на безрадісне поневіряння в наймах сестри, до бідних і знедолених, до гноблених найнижчих соціальних верств і уярмлених народів, яким заповідано від з’яви на білому світі чисте небо й сонце волі… Ніколи не згасав попит на все, що пов’язане з поетом трагічної долі, апостолом волелюбства. Зокрема, й присвячені йому поштові листівки, які виходили значними накладами, отже, їх пересилали. Не сказати з певністю, що все вдалося зібрати, що ніщо не втрачене, не загубилося в крутовинах минувшини. Та хай там що, у виданні представлено майже тисячу давніх шевченківських листівок — більше кольорових, чимало й чорно-білих. Географія їхньої з’яви, не кажучи вже про пересилання, — весь світ: Австралія, Австрія, Аргентина, Бразилія, Італія, Казахстан, Канада, Латвія, Німеччина, Польща, Росія, Словаччина, США, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція, Узбекистан, Японія. А щодо міст, де друкувалося, то не перелічити. В Україні: Кам’янець-Подільський, Катеринослав, Київ, Коломия, Львів, Одеса, Полтава, Харків, Брідок, Бучач, Вільшана, Жаб’є, Жовква, Звенигородка, Канів, Керелівка, Мануйлівка, Микулинці, Стрий… Всього не охопити. Але й цього достатньо для розуміння й усвідомлення того, який глибокий вияв усенародної любові в завжди єдиній Україні до геніального виразника її найзаповітніших дум і сподівань. І вияв усепланетарної пошани до славетного сина одного з найбільших європейських народів, горьо- Р. Лубківський, В. Яцюк, П. Кривонос, Л. Андрієвський ваного, але не здоланого. Безсумнівно, книжка знайде дорогу до всіх континентів земної кулі, прислужиться популяризації Шевченкіани й те, що тексти подано паралельно й англійською мовою. А зображення на листівках — це дзвінке відлуння минувшини, подих історії. Зі слів В. Яцюка, це “фотографічні й художні портрети Кобзаря, відтворені окремо і в поєднанні з іншими елементами художньої структури, репродукції його малярських творів, ілюстрації інших митців до віршів та поем Шевченка, композиції з текстами самих віршів, репродукції творів мистецтва, присвячених Шевченкові та вшануванню й увічненню його пам’яті, фотонатурні й художні зображення міст, сіл та місцевостей, пов’язаних з біографією митця, краєвиди поетової могили в Каневі, добродійні поштові картки, кошти від розповсюдження яких призначалися на спорудження пам’ятників Шевченкові та ін.” Є серед зображень і рідкісні, унікальні, їм ціни не скласти. Це невичерпне джерело для мистецтвознавців і літературознавців, також для істориків, краєзнавців, етнографів, архітекторів. Високого тону презентації видання надала директор Шевченкового музею Наталія Клименко. Вдячні погляди присутніх були звернені, насамперед, на представників київського видавництва “Криниця”, які доклали сил, віддали вміння, натхнення, щоб книга з’явилася гідною світлої пам’яті нашого пророка. Директор видавництва — відомий митець і громадський діяч, лауреат Шевченківської ан”, як зветься одна з його поетичних книжок. На жаль, за життя Василя Барки на Батьківщині його майже не знали. Він значно більше був відомий серед зарубіжного українства. У Франції переклали “Жовтого князя”, щоб висунути на Нобелівську премію. Номінували цей твір і на Шевченківську премію, але так і не присудили цієї найвищої національної нагороди світовому генію. Василь Барка говорив про себе: “Я лише маленька тінь Сковороди. Світ мене впіймав, але не втримав”. На літературно-мистецькому вечорі, що відбувся у столичному

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин