Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Потрібно демонтувати пам’ятники вождям тоталітарного режиму”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №46 за 2008 рік

Слово Просвіти, №46 за 2008 рік

щення українського селянства — носія національних традицій, мови, культури. А в 20—30 роках минулого століття нещадна коса репресій винищила цвіт нації — творчу інтелігенцію, найсвідоміших діячів науки, військових. Навіть серед правлячої комуністичної верхівки були діячі, які хотіли будувати національну державу. Зрозуміло, їх знищили. Не секрет, що ДПУ придумувало псевдогромадські організації, які потім викривало. І під суд потрапляли безневинні люди. Все це разом — знищення інтелігенції, церков і священиків, масова депортація українців до Сибіру і завезення на їхнє місце російського населення, голод — підірвало сили нації, посіяло в душах багатьох людей страх і покору. Однак саме в роки Голодомору в Україні було зафіксовано до 4 тисяч фактів опору репресіям сталінського режиму. Тих, хто не корився, знищували. Здавалося б, документів, що підтверджують страшні злочини тоталітарного режиму Сталіна і його поплічників, знайдено досить. Слід засудити ці злочини, яким нема строку давності. Але Росія, що оголосила себе спадкоємницею СРСР, різко виступає проти визнання голоду як геноциду проти української нації. Та й Комуністична партія України не збирається просити прощення за ці злочини, не відмежовується від них. З уст журналістів на брифінгу прозвучало чимало запитань. І серед них було таке: скільки людей загинуло від Голодомору в 1932— 33 роках? Зрозуміло, сталінський режим прагнув засекретити кількість жертв. Знищували документи про перепис населення, документи про смертність, не допускали в пресу жодних матеріалів про трагічні сторінки історії. І все-таки науковці мають підстави стверджувати, що прямі втрати населення становили 4,5 мільйона осіб, а кумулятивні — ще 6 мільйонів. Отож ідеться про те, що внаслідок Голодомору 1932—33 років Україна втратила понад 10,5 мільйона людей. Не варто забувати, що голод 1946—47 років теж забрав життя понад 1 мільйона мешканців України. “Яких економічних збитків завдав Голодомор Україні?” — на це питання не відповість жодна академія наук. А ось над психологічними наслідками Голодомору-геноциду варто задуматися вченим, особливо психологам. Тотальний страх, що оселився в душах тих, хто вижив, хто бачив випадки канібалізму або ж змушений був проти власної волі йти на співпрацю з властями, не минає безслідно. Хіба ми не пожинаємо сьогодні плодів постгеноцидного суспільства — апатію чи агресію, жадобу влади й непомірного збагачення, коли задля наживи брат іде на брата? Ця серйозна сфера ще потребує глибокого дослідження психіатрів. Але хоч як прикро, до цієї теми ще не дійшли руки серйозних учених. А внуки і правнуки тих, хто пережив Голодомор тридцятих і сорокових років, досі розплачуються за злочини тоталітарного режиму здоров’ям. Гвинтівки в руках бійців загороджувальних загонів смерті досі націлені на нас і наших ненароджених нащадків. Пригадується таке: вінницька художниця Тетяна Мостицька якось розповіла, що в одному з престижних будинків у центрі міста у тридцяті роки заселили сім’ї “розстрільників”. Усе в них було: хліб і до хліба. Але поступово хвороби, нагла смерть і психічні розлади підкосили ці сім’ї. Так доля помстилася їм. Пам’ятаймо про це. ГЕНОЦИД

Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин