Очевидець і літописець · “Імена визначних українців повинні пам’ятати й популяризувати в усіх куточках України”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
ЩОБ ЗЛИТИСЯ ДУШЕЮ ЗІ СЛОВОМ
Слово Просвіти, №46 за 2009 рік
Літературно!мистецька еліта Коростенщини вшановувала 85!річчя з дня народження славного земляка — поета, гумориста й публіциста Василя Юхимовича. Уже третій рік поспіль опікуються його садибою заслужений журналіст України, письменник В. Ва! сильчук, голова Сингаївської сільради В. Дідківський, Коростен! ська РДА в особі С. Костюченка, його заступник, депутат облради К. Скляревська. Сприяє їм у цьому ще один земляк, заслужений діяч мистецтв України, поет М. Сингаївський. Він є й головою комісії з премії імені В. Юхимовича.
Олександр БУЛИГА, директор Рівненського обласного краєзнавчого музею
Сьогодні цей будинок — пам’ятка архітектури національного значення. Тут розмістилась експозиція краєзнавчого музею, яка представляє минуле області, мистецьке та природниче багатство краю. Збудована на кошти власника міста Фредерика Любомирського як чоловіча гімназія і навічно подарована місту, споруда з колонами приймала у своїх стінах багатьох відомих осіб. У різні роки тут перебували Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Володимир Короленко, Михайло Драгоманов, Іван Огієнко та інші визначні постаті, яких дав світу український народ. Конференція зібрала в музеї дослідників із Рівного, Луцька, Києва, Львова, Бродів, Дубна, Здолбунова та невеличкого села Кустин, що поблизу обласного центру. Як і колись, у цих стінах звучав “голос” Пантелеймона Олександровича у вигляді твору “До кобзи”. Його виконав заслужений артист України Олекса Заворотній. Здалося, що сам автор спонукав звучати струни та лунати пісню у виконанні заступника голови обласного відділення Національної спілки кобзарів України Назара Волощука. Куліш ніби знову прибув до Рівного. Постаті Пантелеймона Олександровича та його титанічній праці було присвячене пленарне засідання, якому передували вітання. Найприємнішим був лист із батьківщини класика української літератури — міста Шостки Сумської області — за підписом міського голови Ми-
Олекса народився у сім’ї православного священика Короната Стефановича. Спочатку пішов сліколи Ноги та місцевого краєзнавця Віктора Терлецького, дослідника життя й діяльності Пантелеймона Куліша, якого рівненські музейники пам’ятають за участю в попередній науковій конференції у нашому закладі. Шосткинці повідомляли, що “проведення конференції пам’яті нашого славетного земляка П. О. Куліша у Рівному збіглося з таким самим заходом, що відбувається у Шостці”. Символічно, що у двох частинах України в один час, не змовляючись, шанували Великого Українця, наше спільне минуле. Хочеться, щоб так завжди шанували визначних людей. У різних реґіонах України дослідникам слід аналізувати разом наше непросте минуле, намагатися зрозуміти й донести до широкого загалу складні процеси творення української нації, віднаходити відповіді на складні питання вітчизняної історії. Про це повідомили колег рівненські музейники, зокрема, зазначивши: “Переконані, що імена визначних українців повинні пам’ятати й популяризувати в усіх куточках України”. Учасники рівненської конференції заслухали доповіді заступника директора Державного історикокультурного заповідника м. Дубна Надії Любецької “Пантелеймон Куліш і національна ідея”, завідувача відділу історії Рівненського обласного краєзнавчого музею Наталії Кожушко “Рівненські гімназійні колеги П. О. Куліша”. Доповідь Віктора Терлецького “Рівненські відгуки про діяльність і життя Пантелеймона Куліша та Миколи Костомарова” виголосила завідувач відділу етнографії Рівненського обласного краєзнавчого музею Алла Українець, яка ра-
Олесь ВІКТОРОВ Фото Ю. ВАСИЛЬЧУКА
Збираються гості в Коростенському районному будинку культури. Роздивляються виставки майстрів бісеру, вишиванок, художників. А потім кілька автобусів вирушають у садибу-музей В. Юхимовича. Тут учасники літературномистецького свята згадують добрим словом автора пісні “А льон цвіте синьо…”, саджають вишні й абрикоси, роблять подарунки музеєві, залишають враження у книзі відгуків. — На жаль, сьогодні поміж нас нема Василя Юхимовича, — зазначає заступник голови Коростенської РДА К. Скляревська, — але в наших серцях він залишився назавжди. Ми продовжуємо нести його слово до людей.
— Пам’ятаю, як Василь мене завжди брав на підводу і ми їхали через моє село Шатрище, — згадує Микола Сингаївський. — Була осінь, негода… Сподіваюсь, невдовзі про все це вийде цікава книжка. Василь завжди поміж нас, хоч би як там було, а всі ми починалися з лляної сорочки… І льон усе цвіте, і пам’ять людська неодцвітна. …І ось на сцені районного Будинку культури відбувається свят-де й помер 4 січня 1970 року. Творчість Стефановича наповнена символікою, таємничістю і глибокою внутрішньою вірою у Бога. А найплідніший творчий період Стефановича припав на 1920—30-ті роки. Тоді в Празі вийшли друком обидві його збірки: “Поезії” (1927) і “Стефанос І” (1938). Поет підготував рукописи збірок “Стефанос ІІ” і “Кінцесвітнє”, що побачили світ уже після смерті автора коштом волинян-земляків у виданні “Олекса Стефанович. Зібрані твори” (Торонто, 1975 р.), упорядковані Богданом Бойчуком зі вступною статтею Івана Фізера. Письменницький доробок Стефановича налічує понад 200 віршів, поему “Кінець Атлянтиди”, переклад “Тризни” — російськомовної поеми Тараса Шевченка, літературно-критичні статті про О. Влизька та Олега Ольжича. Попри те, щокове дійство: школярі Грозинської школи представляють творчі сили Коростенщини. Постійна ведуча фестивалю С. Васильчук відкриває його віншувальну церемонію. Готуються вийти на сцену і початківці-літератори, і вже досвідчені митці. Як і завжди, вони брали участь у “Поетичному марафоні” та “Уроці прози”. Було вручено нагрудні знаки торішнім лауреатам і названі цьогорічні переможці премії імені В. Юхимовича. Ними стали: поет із Житомира Михайло Сич (за книжку “Житнє сонце”), заслужений учитель України, поет, прозаїк Віктор Лупейко з Тетерева на Київщині (за книжку “Витязі української духовності”), журналіст, поет-гуморист Володимир Стрекаль із Києва (за книжку “Забута заповідь”). Звучить пісня про “Вечірній Коростень” (у жовтні тижневику виповнилося 18 років), а його засновник і головний редактор В. Васильчук презентує другий випуск літературно-- мистецького альманаху “Просто на Покрову”, що виходить завдяки фінансовій підтримці райдержадміністрації. Свою четверту книжку поезій презентує житомирець Ю. Кондратюк, започаткувавши гарну традицію на фестивалі: відтепер тут представлятимуть видання, що побачили світ упродовж року. І нарешті оголошують дипломантів. У “Поетичному марафоні” в номінації “Молодий, перспективний” перемогла Марійка Розбіцька з Житомира, в номінації “За найбільшу любов до Коростенщини” — Тетяна Микитчук із Коростеня. “Абсолютним чемпіоном” “марафону” стала Вікторія Дем із Житомира. В “Уроці прози” “Доктором прози” стала Людмила Морар із Малина на Житомирщині, “Академіком” — шестирічний Роман Семенчук із НВК-12 (м. Коростень). “Майстра прози” удостоєний Роман Костюченко з Малина.
творчий доробок Олекси Стефановича невеликий, він охоплює широкий обсяг тем і виокремлюється унікальністю поетичних засобів. Як зазначає письменник, доктор філософських наук, проректор Національного університету “Острозька академія” Петро Кралюк, “у Стефановича цікава громадянська лірика. Він дуже цікаво дивиться на деякі аспекти нашої історії. Навіть нині вони залишаються повчальними. Кожен, хто ознайомлюється з його творчістю, бачить різноманітність, ширину обріїв його безсмертного доробку, що залишився справді невмирущим скарбом для всіх тих, хто любить рідне поетичне слово, любить рідну Україну та її культуру. Він великий майстер слова і великий український патріот”.
Євген ЦИМБАЛЮК, Рівненська обл.
Олекса Заворотній і Назар Волощук відкривають конференцію
У Рівненському обласному краєзнавчому музеї проходила тра! диційна наукова конференція, яка вшанувала пам’ять одного з виз! начних діячів української історії та культури, чиє ім’я пов’язане з Рівним та приміщенням колишньої чоловічої гімназії, збудованим 170 років тому.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
