Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура · “Сучасне українське іконографічне малярство переживає час відродження”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

РРІІЗЗННООББААРРВВННИИЙЙ ББЛЛААГГООВВІІССТТ

Слово Просвіти, №46 за 2010 рік

У Національному заповіднику “Софія Київська” відбувся Всеукраїнський симпозіум “Українське сакральне мистецтво”, в рамках якого відкрилася виставка “Іпостасі”, на якій експоновано іконопис і твори на релігійну тематику українських митців кінця XX — початку XXI століть. Ці заходи вже втретє проводять з ініціативи Центру дослідження сакрального мистецтва при Національному університеті “Києво-Могилянська академія”, що вже три роки поспіль функціонує при Культурно-мистецькому центрі НаУКМА. Ганна ТРЕГУБ, Національний університет “Ки! єво!Могилянська академія” Центр досліджень української сакральної культури було створе! но при Національному універси! теті “Києво!Могилянська акаде! мія” наполегливими стараннями знаного українського іконографа, учня М. Стороженка, К. Марко! вича та В. Овсійчука Дмитра Гор! діци. Першою у вересні 2008 року при НаУКМА відкрилася іконо! писна студія, де всі охочі, неза! лежно від віку та освіти, можуть навчитися технікам створення ікон, фресок і мозаїк. 20 січня 2009 року відбувся перший Все! український симпозіум “Україн! ське сакральне мистецтво”, і, за словами Д. Гордіци, саме з цієї дати починається історія центру. Цей мистецько!науковий осере! док — чи не єдиний в Україні центр, що, пройнявшись духом Академії та Братського монасти! ря, в якому, за традицією, була своя невеличка іконописна май! стерня, переймається сучасною, так би мовити, постмодерною до! лею української іконографії, екс! понує та збирає разом під час що! річних виставок!симпозіумів у Києві твори митців, що належать до двох найбільших українських іконописних шкіл — київської та львівської, репрезентованих пос! татями М. Стороженка та В. Ов! сійчука. Наш час сумного постмодерну — це доба плутаних орієнтирів, профанації та знецінення загаль! нолюдських цінностей. Природ! ною реакцією на згадані процеси в духовному житті Європи та світу стало повернення до традиції, по! шук у ній сталих основ, аби при! пинити цивілізаційне самозни! щення, духовне звиродніння. Активізація уваги україн! ських художників і громадськос! ті до сакрального мистецтва, зок! рема, іконопису — це природна реакція постгеноцидного суспільс! тва, як писав Дж. Мейс, яке, попри все, бажає жити, розвива! ти в собі найкращі сторони люд! ського, активно репрезентувати через мистецькі твори велич і красу національного духу. Всеук! раїнський симпозіум “Україн! ське сакральне мистецтво”, що вже втретє проводиться у вистав! кових залах Національного запо! відника “Софія Київська”, — це ще одна спроба зібрати україн! ських іконописців, що представ! ляють різні традиції та школи, науковців, небайдужих поціно! вувачів прекрасного, аби прова! дити конструктивний діалог про майбутнє такої унікальної галузі образотворчого мистецтва, як сакральне малярство. Сучасне українське іконогра! фічне малярство переживає час відродження. Нині українське іконографічне мистецтво прагне вирішити такі проблеми: відсут! ність спільного бачення тих нормі канонів, за якими мають ство! рюватися ікони, фрески та мозаї! ки серед представників найго! ловніших шкіл ук! раїнського іконо! пису, а також не розробленість чіт! ких освітніх прог! рам, за якими має відбуватися підго! товка іконографа в державних художніх академіях. Проте розв’язання цих не! простих проблем мо! же стати унікаль! ною підставою для справжнього екуме! нізму, тобто мирно! го діалогу між різ! ними митцями, напрямами, школа! ми, художниками та церквою. Україна має пов! не право пишатися своїми націо! нальними графічними традиція! ми, що нерідко набували вияву саме у витворах сакрального мис! тецтва. Сучасні київська та львів! ська школи іконопису — це два різних за стилем погляди на те, як можна графічно втілити Слово і Дух, Буття і Благу звістку. Школа М. Стороженка спирається на зразки української народної іко! ни доби козацького бароко й за! хідноєвропейську гравюру. Вели! чезну увагу представники цього осередку приділяють бароковій символіці та емоційній насиче! ності створюваного образу: в очах ликів святих можна побачити і лагідний усміх, і глибоку зажуру, а інколи — тонкі нотки іронії. Школа В. Овсійчука спира! ється на зразки галицького іко! нопису кінця XV — початку XVІІ століть, намагається дотримува! тися стильових рамок так звано! го неовізантієнізму, певної емо! ційної скутості, але глибоко сим! волічної колористики. Якщо спробувати проаналізу! вати таке питання — на ознайом! ленні з якими мистецькими тво! рами формується уявлення про європейську культуру? — то йти! меться саме про речі, які мають безпосередній стосунок до сак! рального мистецтва. Це можуть бути й іконографічні зображення (малюнки, мозаїки, рельєфи встановлених релігійним кано! ном осіб і подій), і роботи на ре! лігійну тематику, що передають переживання митця від роздумів на тему Бога, буття та вічності. Варто зазначити, що європей! ська культура набувала своїх чіт! ких рис у релігійному, християн! ському середовищі. Мистецтво у будь!яких його вимірах — це процес оприявлення ідеї в мате! ріальній формі. Парадоксаль! ність полягає в тому, що для сьо! годнішнього секуляризованого світу класичні зразки високого європейського мистецтва містять у собі ідеї християнства та його сюжети! Джотто, Дуччіо, Фра Анджеліко, П’єро делла Фран! ческа, Андреа Мотена, Сандро Ботічеллі, Рогір Ван дер Вейден, Ван Ейк, Дюрер, Рубенс — цей перелік можна безкінечно до! повнювати — переважна біль! шість творів цих митців була створена саме на релігійну тема! тику. Цікава деталь: навіть у СРСР, де з будь!якими виявами релігійної віри боролися, нікому ніколи не спадало на думку при! нижувати художню цінність “Благовіщення” чи “П’єти”, створеної рукою всесвітньо виз! наного художника, спалити “Трійцю” Рубльова тощо! В історії світової та україн! ської культур ікона сприймаєть! ся не лише як культовий, бого! словський об’єкт, “бачення світу небесного, описане пензлем”, а також як історичний документ високої значимості. Це твори ве! личезної глибини, в яких можуть міститися духовні скарби, що по! декуди важко відшукати в інших мистецьких артефактах. Створе! на за канонічними приписами ікона від своїх історичних почат! ків, що губляться в катакомбах Риму та печерах Близького Схо! ду, впродовж століть несла обра! зи, що вбирали духовний світ і дух різних епох, відбивала рівень культури, суспільні ідеали та норми моралі суспільств, де їх було створено. Як не дивно, найбільші досяг! нення і зрушення в європейських техніках і канонах малярства про! тягом століть відбувалися й най! чіткіше відбивалися саме в іко! нографічних зображеннях. На! самперед йшлося про натураліс! тичність зображення людини. Те саме відбувалося і в українській іконописній традиції: з ікон і фресок на людину поглянули сповнені життя та емоцій Хрис! тос, Діва Марія, Іван Хреститель, Миколай Мирликійський. Сьогоднішні українські іко! нописці прагнуть усіма доступ! ними засобами сучасного обра! зотворчого мистецтва показати велич і вічність істин про про! щення та любов, достукатися до душ своїх сучасників, нагадати їм про вічні цінності й істини. Їхня праця — це щоденне запитуван! ня: а чи не збідніла ця земля на таланти? Забутий, обкрадений геній, що наражається на постій! ні перепони та нерозуміння — це найбільша трагедія будь!якого народу. Аби з гідністю посісти своє місце, будь!яка держава має опікуватися своїми Джотто та Мікеланджело — хто, як не вони, нестиме в цей світ божественне світло прекрасного? КОМЕНТАРІ ОРГАНІЗАТОРІВ ЗАХОДУ Дмитро ГОРДІЦА, координатор центру дослідження сакральної культури Національного університе( ту “Києво(Могилянська академія”: — Виставка “Іпостасі” відбу! вається в рамках проекту всеук! раїнського симпозіуму “Україн! ське сакральне мистецтво”. Цей захід відбувається вже втретє, і цього року тут експонуються тво! ри найкращих митців сакрально! го мистецтва з усієї України. На цьогорічній виставці представле! но твори таких знаних майстрів! іконописців, як Роман Василик, Кость Маркович, Зиновій Фінта, Володимир Недайбож. Також на наших проектах свої твори екс! понують випускники кафедри живопису та храмової культури Національної академії образот! ворчого мистецтва та архітектури й кафедри сакрального мистец! тва Львівської національної ака! демії мистецтв. У рамках цього заходу відбувся круглий стіл на тему “Іпостасі української іко! ни”, під час якого своїми думка! ми щодо сучасного стану україн! ського іконопису поділилися ху! дожники!практики та мистец! твознавці з усієї України. Іконопис — це не просто вид мистецтва. Ця сфера заслуговує на таку саму увагу, як робота мо! дельєрів чи скульпторів. У мину! лі роки експозиція була мас! штабнішою, проте, аби сказати про себе, не потрібно робити ве! личезних експозицій. Про робо! ту автора достатньо свідчити од! ним!двома творами. Хочеться, щоб і надалі іконописці з різних куточків України хоча б раз на рік мали можливість зібратися разом, аби поспілкуватися один з одним та поціновувачами своєї творчості, експонувати свої ро! боти широкій громадськості. Роман ВАСИЛИК, професор, завідувач кафедри сакрального мистецтва Львівської національ( ної академії мистецтв, народний художник України: — Ця акція — продовження започаткованої два роки тому іні! ціативи. Україна велика, полікон! фесійна країна, і конче потрібно спілкуватися, віднаходити спільну мову між представниками різних конфесій. Це можливо зробити мовою ікон. Вона унікальна, бо не потребує слів. Вона говорить об! разом, кольором, лінією. Вона дає можливість говорити всім тим між собою, хто має інтерес. Україна багато років не мала своєї державності, але мала свою культуру. Значна кількість уні! кальних витворів мистецтва має стосунок до релігії. Коли йдеться про українську архітектуру, йдеться зокрема і про храми. Ми не та європейська нація, яка має багато замків, палаців. Єдине, чим можемо тішитися, — пре! красною сакральною архітекту! рою. Українське образотворче мистецтво ХІІ—ХVІ століть ре! презентовано фресками, мозаїка! ми, іконописом, серед яких ча! сом трапляються унікальні речі! Ця виставка — свідоцтво то! го, що в Україні нині починаєть! ся непростий процес відновлен! ня активного життя у царині сак! рального мистецтва.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин