Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мова єдина · “Народи, які вперто захищали свої мовні права, одразу стали на шлях демократичного розвитку”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

ССЕЕМ МЕЕННЯЯКК––Ш ШТТААННГГЕЕЙЙ:: ДОРОГА ДО СЕБЕ

Слово Просвіти, №46 за 2011 рік

Того вечора, 11. 11. 2011 р., коли відбувалася презентація книжки пані Семеняк- Штангей в актовій залі Національної cпілки письменників України, розділити радість з авторкою прийшло чимало друзів, шанувальників її неординарного таланту. Зокрема київські письменники Ярослав Орос, Володимир Земляний, заслужений фотожурналіст України Олександр Клименко, головний редактор “Ювелір-прес” Ліана Грибанова, а також вокальне тріо “Жайвір”, кобзар-пісняр Тарас Силенко та інші. І кожен із тих, хто виступав, випромінював тепло душі рідного слова. вона (мова) сприяє гармонії і Божественній любові (агапе), яка живе у сердечному центрі кожної людини. От тільки не кожен здатен її збудити”… Так закінчується один із нарисів “Чому українська мова калинова?” зі щойно виданої книжки “Сила ангельської пір’їни. Акварельна матриця” Валентини Семеняк-Штангей. Виступаючи на презентації нового доробку авторки, відомий український публіцист, письменник, філософ, громадський діяч і президент Українського Пенцентру Євген Сверстюк назвав пані Валентину піонером у письменницькому цеху України, яка своїм Словом будить кожного, хто бере до рук її книгу чи статтю і стає на духовний шлях. А письменниця Раїса Лиша порівняла книги письменниці з Ноєвим Ковчегом, у який треба вже “сідати”, аби врятуватись у сучасному запрагматизованому, а відтак стрімко деградуючому суспільстві, щоб встигнути кожному з нас порятувати власну душу. Душа ж народу, його духовність зберігається в маминій пісні, взаємній любові й доброті і в красі рідної мови. “Але якби ще людство замислювалось над тим, — пише вона в нарисі “Коли відбирає мову — в’януть вуха”, — що Мова (слова) у своїй глибинній суті насправді жива. Вона породжує вібрації, від яких залежить наш настрій і наші помисли, і знову-таки, наші думки. І так само, як і людина, мова може хворіти. Це настає тоді, коли її… калічать”. Що ж, у всі часи було достатньо тих, хто не лише калічив, а будь-що прагнув знищити її. Але ще більше стає тих, хто, як Валентина Семеняк-Штангей, своєю скромною, на перший погляд, працею навертають наші душі до батьківських порогів, до самих себе, роздмухуючи жевріючий вогонь любові до найріднішого…

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин