Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Гаряча тема · “Хам — по той бік культури. Вірус хамства — вірус смертельний”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

ВВІІДДЧЧУУТТТТЯЯ ББААРРИИККААДДИИ

Слово Просвіти, №46 за 2011 рік

Марія КУЧЕРЕНКО “Я розумію, такі люди як ніхто інший турбуються за долю держави, однак у них ідеальне уявлення про світ, а так не буває”, — ось так, по-батьківськи повчав українську інтелігенцію, “разних там пісателєй” (gazeta.ua), які розставляють “неправильні акценти” у сьогочасній політиці, регіонал Володимир Зубанов (у цьому конкретному випадку — Юрія Андруховича, який мав сміливість критикувати чинного президента). І справді, як гірко зазначив свого часу Євген Плужник, “дурень той, хто ще й досі поет”. Що з того, що одкровення пана Зубанова звучить мов недоладна репліка суфлера, який перебрав на себе режисерські функції, — специфіка Театру Абсурду в тому й полягає, що кожен у нім грає чужу роль. “Життя жорстоке. Від цього ніде не дінешся”, — філософськи резюмує під софітами цього абсурдного спектаклю пан регіонал, приміряючи на себе роль вовка в овечій шкурі. Мовляв, нічого більше вам не залишається, як змиритися із суворими реаліями. А отже, прийняти правила гри сильнішого, звикнути до дворушництва, до відчуття, що кожен день твого існування-проминання неповноцінний, що ти принизливо залежний і життя твоє загрожене… Сьогодні Україна резонує під переможною ходою Хама. Його кроки командорські. Він ногою відчиняє двері у “найвисокопосадовіші” кабінети, вершить долями, віддає накази державним виконавцям, підпорядковує силові служби, блокує фінансові рахунки, роздає і перерозподіляє… Словом, господар життя. “Хам — передовсім печерний рівень самосвідомості, — слушно зазначає “ідеаліст” (за “регіональськими” життєвими мірками) Володимир Базилевський у статті “Сита мармиза Хама”. — Хам — по той бік культури. Вірус хамства — вірус смертельний. Тотальне хамство — це вседозволеність. За умов недіючих законів — це катастрофа”. З недавнього часу таке круте поняття як “тотальне хамство” (тут, конкретніше — рейдерство) асоціюватиметься для мене ще й з отвором (3х1) у підлозі зали відомої чоловічої капели імені Л. Ревуцького, що його пропиляло-прогризло оте “тотальне хамство” задля розширення своїх ресторанних площ. Така собі модель чорної діри в космічному масштабі, яка за відсутності нашого з вами ОПОРУ і демонстративного невтручання владних структур здатна в найближчій перспективі заковтнути і наш з вами духовний простір. Пробачте на слові, це не поетичний образ — це “життя жорстоке”. Ця історія неоголошеної війни дивним чином виходить за рамки будь-якої рейдерської стратегії. І почалася вона не цьогоріч, не 20 серпня, коли хористи вранці зі здивуванням уздріли у залі для репетицій велику діру в підлозі, — а п’ять років тому з візиту представника фірми “Тригліф”, яка придбала приміщення на першому поверсі. Тоді Іван Малкович, директор відомого дитячого видавництва “А-БА-БА-ГА- ЛА-МА-ГА”, яке орендує площу на одному поверсі з капелою імені Л. Ревуцького в організації “Київспецжитлоексплуатація”, отримав од несподіваного візитера пропозицію змінити приміщення. Таке переселення аж ніяк не входило в плани Івана Малковича — вже тоді відоме й шановане на європейських теренах дитяче видавництво мало незмінну для читачів адресу, сюди приходили батьки з дітьми, або й самі діти, художники, письменники; ця скромна площа в дві кімнати (одна зовсім крихітна) освоювалася вже 15 років, обростаючи картинами та кумедними саморобними іграшками — подарунками читачів. Минуло п’ять років, про той візит і думати забули, аж на тобі! — послання-нагадування від рейдерів у такий оригінальний спосіб могло б будь-кого збити з ніг. Така собі піратська мітка. Тоді міліція оперативно відреагувала на виклик і, м’яко кажучи, безпардонна фірма припинила подальше вторгнення. Хоча телеверсія безмовної рейдерської атаки викликала шок — ситуацію в новинах було представлено так, ніби підлога прогнила і геть обвалилася… І ось знову через два місяці — 8 листопада — рейдерська атака. Ще нахабніша й абсурдніша за своїм характером. Цього разу сусіди знизу прорвалися, як влучно висловився видавець, немов щурі, через діру в підлозі, викинули із зали майно та дорогий рояль і, забарикадувавшись зсередини, почали щодуху, серед білого дня, трощити стіни та підлогу. Міліція поводилася вкрай дивно: відбивалася абсурдними обмовками, що слід дочекатися уповноважених, і навіть не намагалася припинити погром приміщення. Ніхто — ані народний депутат Володимир Кириленко, ані міський голова Олександр Попов, ані президентський радник Анна Герман не в змозі були зупинити рейдерську атаку. Погромники поводилися вкрай нахабно, навдивовижу впевнено у своїй безкарності. Коли нарешті присутні увійшли до хорової зали, перед їхнім зором постала картина на кшталт “монголо-татарського нашестя”. Чиновницька реакція на рейдерську атаку по-українськи була теж у рамках цього Театру Абсурду: Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій КМДА, до якої звернулися директори видавництва й капели, самоусунулася від проблеми постраждалої сторони, а служба МВС Києва повідомила, що рейдерської атаки як такої не було (!). “Виклик до Печерського райуправління був, — усе-таки визнав згодом начальник управління зв’язків з громадськістю ГУ МВС у Києві Володимир Поліщук, — і на місце виїхали, але надзвичайних інцидентів там не було”. (Авжеж, нікого не вбили, і на тому спасибі.) Мовляв, так собі, непорозуміння між сусідами, всяке буває. Не менш цікавою була спершу і реакція “Київспецжитлоексплуатації”. “Ну, що ж, — цілком серйозно сказав її представник, — мусили ж вони обстежити стіни”. Будинок, де було вчинено рейдерську атаку, занесено до “Зводу пам’яток історії та культури України”. Нині стараннями вандалів споруду доведено до аварійного стану. Тож запізнілі поривання міністра культури Михайла Кулиняка просунути у Верховній Раді закон про археологічну експертизу під час відведення землі під будівництво — не інакше як бій з вітряками. Як зазначив міністр, цей закон діє в усьому цивілізованому світі… Далі не варто й продовжувати. Проти фірми “Тригліф” в особі бізнесмена Артура Маргуліса (ширяться чутки, що Маргуліс — “людина Черновецького”, однак достеменно невідомо, так само, як і те, хто посеред Києва купив Андріївський узвіз), котрому тільки на Басейній належить ще кілька будівель, відкрито карну справу. Подала позов до суду “Київжитлоспецексплуатація”, яка сподівається отримати від рейдерської фірми відшкодування. Однак чи не закриють справу невдовзі — це вже інше питання. Наразі чинний президент, окрім емоційних оцінок

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин