Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · “День Свободи є актуальним тому, що свободи практично немає”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

22 листопада — День Свободи

Слово Просвіти, №46 за 2011 рік

22 листопада — свято на ознаменування річниці початку Помаранчевої революції, встановлене Указом Президента України Віктора Ющенка. Свято, про яке нинішня влада воліла б не згадувати й не нагадувати. Адже саме проти цих політиків, “правонаступників” понад десятилітнього кучмізму, й постала та народна революція. На жаль, незавершена. Бо начебто зметені революцією — знову при владі. Бо ті, кого було названо головними фальсифікаторами президентських виборів, не лише не покарані, а й обіймають найвищі посади. Свято, яке чимало людей, зокрема й учасники революції, чомусь згадують із гіркотою, якщо взагалі згадують. А власне, чому? Ми розчаровані в лідерах Майдану? В його ідеалах? У самій Свободі, яку лише почали здобувати? Що для нас це свято і це святе поняття — СВОБОДА? До уваги читачів — короткі інтерв’ю нашій газеті. Євген СВЕРСТЮК, політичний і громадський діяч, шістдесятник, дисидент, репресований комуністичним режимом: — Не думаю, що таку дату можуть забути. Але ми можемо “зам’яти” її — і через недбальство, і через брак тих, хто осмислює великі події. Це дата, яка завжди з нами. Її треба відзначати передусім на рівні інформації, щоб нагадати людям: день 22 листопада лишився в історії. Він нічим не може бути засмічений, жодною інформацією чи дезінформацією. Це один із важливих моментів повстання духу. І попри те, що є багато професійних засмічувачів, байдужих і примітивних людей, які не розуміють, що є що, ми повинні думати про цю дату, по змозі озвучувати її. Наталія ОСЬМАК, громадська діячка, донька Президента Української Головної Визвольної Ради Кирила Осьмака, репресованого комуністичним режимом: — Коли починалися події на Майдані, я займалася важливою для мене справою — перепохованням праху батька з Володимира (Росія) до Києва. Це було дуже непросто. Тоді не одразу звернула увагу на події осені 2004 року. Та й, думаю, багато хто ще не усвідомлював, що це буде. Але коли згадую ті події, тих людей, ті тижні Майдану, то вкотре переконуюсь, що цей Майдан і майдани в інших містах — це були майдани людей, звільнених від російської окупації. У людей були просвітлені обличчя, там жила надія, люди були вільні. І це головне. На жаль, не всі це розуміють. Можливо, причина в тому, що керівники Майдану не виправдали наших сподівань. Один чоловік якось сказав: “Мені соромно, що я там був”. Я ж кажу йому: “Ти не дивися на те, що чинять ті чи інші політики, згадай, яким ти був щасливим тоді”. Тому Майдан — це щастя. Принагідно зазначу, що “Слово Просвіти” я передплачую не лише собі, а й школі села, біля якого було поранено мого батька, — це Орів Сколівського району на Львівщині. Володимир В’ЯТРОВИЧ, історик, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху: — У мене з Помаранчевою революцією пов’язані дуже приємні асоціації, я був її активним учасником. Це дуже світлий спогад, який повинен допомогти нам, українцям, перетривати цю темну ніч, яка є зараз, повинен мобілізувати всі сили на боротьбу. День Свободи — справді свято свободи. І ми повинні зробити все, щоб вона не обмежувалася на нас. Мустафа ДЖЕМІЛЬОВ, народний депутат України, колишній дисидент, політв’язень комуністичного режиму: — Звичайно, порівняно з колишнім Радянським Союзом зроблено великий крок уперед. Але в останні роки, на жаль, ми відступаємо. Арсеній ЯЦЕНЮК, народний депутат України, лідер “Фронту змін”: — Це свято зараз неймовірно актуальне, бо якщо раніше це був День Свободи просто як ще одна дата, яка мало що означала для свідомості українців, то сьогодні свято стало настільки актуальним тому, що свободи практично немає.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин