Гаряча тема · “Я не знаю жодного письменника, який би після перепоховання став апостолом, пророком...” · с. 11сторінка оригіналу ↗
ЗВЕРНЕННЯ до Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, музейних пра6 цівників, письменників, художників, громад6 ськості України та української діаспори
Слово Просвіти, №46 за 2013 рік
Фото Олександра Литвиненка входу з бульвару Шевченка. Вже вибито надвірну стіну — будується “парадний” вхід із боку двору тощо. У рекреаційній зоні, порушуючи Закон України “Про музеї і музейну справу” (ст. 11), знищено садок, який відтворено за зразками садиб Києва серед. ХІХ ст. На його місці — території історико'культурного призначення — зводиться триповерхова споруда з надземною та підземною частинами загальною площею 1361,2 кв. м із харчоблоками, допоміжними, технічними та іншими приміщеннями незрозумілого призначення. Таким чином, оприлюднена в ЗМІ інформація про поспішно замислену й проваджену реконструкцію Національного музею Шевченка в Києві свідчить про радикальну зміну всієї концепції Музею, який сьогодні є не тільки єдиною беззаперечною національно-об’єднавчою цінністю для всіх українців, ай головним культурним символом України в світі. Перетворення Музею здійснюється безсоромно-кулуарно, поза спиною і без відома міжнародної експертної спільноти шевченкознавців і музеєзнавців, без проведення попередніх наукових досліджень із якнайширшим фаховим і громадським обговоренням, без загальнонаціональних дискусій, тендерів, поетапних публічних звітів, — без усього того, що незмінно супроводить проекти такого рівня іміджевої престижності в усіх цивілізованих країнах. А головне — взагалі без розуміння, що йдеться не про шкільний музей, а про загальнонаціональне надбання, ба більше — про символічне культурне обличчя країни, що в нього будь-яке КОНЦЕПТУАЛЬНЕ втручання можливе лише після тривалої й копіткої підготовчої роботи в умовах абсолютної прозорості й досягнутого суспільного консенсусу. Інакше як скандальним та безвідповідальним такий підхід не назвеш. Невже автори проекту мають за мету всеукраїнський і міжнародний скандал із непередбачуваними наслідками? Якщо ж у їхніх планах — здійснення насущного впорядкування Музею, інспірованого наближенням ювілейної дати, то єдиним розсудливим виходом із ситуації є перенесення всіх мегаломанських планів із “перезавантаження” Музею на довготермінову перспективу (із запланованими дослідженнями, створенням Спостережної Ради з числа міжнародних експертів тощо) — і зосередження на питаннях реставрації, що має забезпечити якомога надійнішу КОНСЕР- ВАЦІЮ чинної експозиції, а отже, — повернення до музею відвідувачів. У іншому випадку Музей зустріне ювілей Шевченка при зачинених дверях. Ми висловлюємо свій протест проти того, що відбувається сьогодні з Національним музеєм Тараса Шевченка у Києві і вимагаємо припинити його руйнування!
Ігор ЛІХОВИЙ, міністр культури і туризму України 2005—2006 рр., генеральний директор Шевченківського Національного заповідника у Каневі 1989—2005 рр.; Анатолій ГАЙДАМАКА, народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка; Лариса БРЮХО' ВЕЦЬКА, головний редактор журналу “Кіно-Театр”, лауреат премії ім. О. Білецького; В’ячеслав БРЮХОВЕЦЬКИЙ, почесний президент Національного університету “Києво-Могилянська академія”, Герой України; Павло МОВЧАН, голова ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка; Ми' кола М. БІЛЯШІВСЬКИЙ, старший науковий співробітник Музею історії міста Києва; Юрій МУШКЕТИК, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, Герой України; Оксана ЗАБУЖКО, письменниця, лауреат літературної премії Центральної Європи “Ангелус”, кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ступеня; Любов ГОЛОТА, письменниця, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка; Роман ІВАНИЧУК, письменник, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, Герой України; Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ, письменник, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка; Богдан ГОРИНЬ, мистецтвознавець, письменник, правозахисник; Віктор БАРА' НОВ, голова Національної спілки письменників України; Володимир БАЗИЛЕВ'
СЬКИЙ, письменник, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка; Леонід ГРАБОВ' СЬКИЙ, композитор (Україна—США); Михайло АНДРУСЯК, письменник, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка; Ігор КАЛИНЕЦЬ, письменник, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка; Ро' ман ЛУБКІВСЬКИЙ, письменник, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка; Василь ГОНЧАРУК, науковець із 35-річним музейним стажем; Василь ШКЛЯР, письменник; Максим СТРІХА, письменник, доктор фізико-математичних наук; Володимир В’ЯТРОВИЧ, кандидат історичних наук, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху, лауреат премії ім. В. Стуса; Марія МАТІОС, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка; Ла' риса МАСЕНКО, професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”, лауреат премії ім. В. Стуса; Тарас ФЕДЮК, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, віце-президент Асоціації українських письменників; Віра ВОВК, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка (Бразилія); Теодозія ЗАРІВНА, письменниця; Василь ПОРТЯК, письменник; Леся ВОРОНИНА, письменниця, журналістка, лауреат літературних конкурсів “Книга року BBC—2012”, Національного конкурсу “Краща книга України 2009”; Олександр КУЧЕРУК, директор Бібліотеки ім. О. Ольжича; Софія МАЙДАНСЬКА, письменниця, заслужений діяч мистецтв України; Віра АГЕЄВА, професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка; Rita Kindlerovа (Рита КІН' ДЛЕРОВА), перекладачка, лауреат літературної премії ім. Г. Сковороди, член Чеської асоціації україністів; Олесь ІЛЬЧЕН' КО, письменник; Тарас МАРУСИК, журналіст, публіцист, перекладач, член Громадської ради при Комітеті з відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, член Національних спілок журналістів і письменників; Раїса МОВЧАН, літературознавець, доктор наук, професор; Наталка БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ, поет; Микола РЯБЧУК, віце-президент Українського ПЕН-клубу; Марина БИШЕНКО, студентка Карлового університету в Празі; Мари' на ПАВЛЕНКО, член Національної спілки письменників України; Наталка ПОЗ' НЯК'ХОМЕНКО, журналістка; Людмила ТАРАН, музейник із 18-літнім стажем, письменниця, лауреат літературно-мистецької премії “Київ” ім. Є. Плужника; Наталя КЛИМЕНКО, музейник із 35-літнім стажем, поет, заслужений працівник культури України
17 листопада 2013 р.
— переконаний Євген Олександрович. Цей самий феномен заявлений і в Гоголя. Проте Шевченку з дитинства властива природна релігійність. Оповитий таїною стан душі Тараса Шевченка після повернення із заслання. Однак із записів у “Щоденнику” поета ми бачимо повну протилежність цим стереотипам — він пише про те, що репресії не змогли вплинути на його життя. Відправившись на заслання у 33 роки й повернувшись у 43, письменник залишився молодим душею, якої не торкнулися життєві буревії. Хоча якщо порівнювати умови відбування ув’язнення у царських казармах і радянських концтаборах, то, переконаний із власного досвіду Євген Сверстюк, перше — нестерпніше. Адже якщо на Соловках збиралося інтелігентне, освічене середовище, дозволялося писати листи, спокійно працювати, то в царських казармах, куди заслали Шевченка, заборонили все: писати, малювати, спілкуватися з іншими, а ще суцільні принизливі щоденні марширування. Важко було в такому пеклі не втратити себе. Найбільша загадка Тараса Шевченка — його “друге життя”. “Я не знаю жодного письменника, який би після перепоховання став апостолом, пророком, із могили якого зробили б культ, пам’ятники якому б поставили в усіх країнах світу”, — зізнався Євген Сверстюк. Після десятиліть заборон, накладених на ім’я Шевченка, його “Заповіт” виконали дві країни, дозволивши Слову поета жити своїм життям.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
