Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
При світлі книг · “Внесок кожного автора в скарбницю перекладів — частка української культури й духовності”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Баришівка — столиця неокласиків

Слово Просвіти, №46 за 2013 рік

У Баришівці 1920—1923 рр. жили і працювали видатні українські поети-неокласики та літературознавці Микола Зеров, Освальд Бургардт (Юрій Клен), Віктор Петров (В. Домонтович), викладачі Баришівської 7-річної школи та соціально-економічного технікуму. Ця подія справила непроминущий вплив на культурне життя цього селища. Про те, що тут народилася славнозвісна літературна група, яка дістала назву “неокласики”, пам’ятає районне і селищне керівництво, місцева інтелігенція, про славетних земляків розповідають дітям, їм присвячена кімната у краєзнавчому музеї, досліджують історію літературно-мистецького об’єднання імені визначного неокласика, нині запланували відкрити музей. “Зеров для мене один із велетів духу, яким я живу все своє свідоме життя, — продовжила Маргарита Костянтинівна. — Захоплююся його сонетами, творчістю усіх неокласиків. Вважаю за щастя, що відкривав мені нашу велику літературу Василь Стус, із яким разом працювали в одній організації після того, як мені за дисидентство заборонили займатися журналістикою. Від нього вперше почула детальну розповідь про вашого великого земляка, потім від одного з найкращих перекладачів Григорія Кочура”. Нещодавно минула сумна дата — 3 листопада багатьох українських політв’язнів розстріляли в урочищі Сандармох, серед них і Миколу Зерова. Присутні вшанували загиблих хвилиною мовчання. На зустріч прибули відомі дипломати, для яких Баришівка — мала батьківщина. Це Юрій Богаєвський і Всеволод Ткаченко, письменник, перекладач. Вони повідомили, що група ветеранів дипломатичної служби виступили із заявою про підтримку курсу на євроінтеграцію України. Це надзвичайно важливо, щоб Україна упевнено ішла в майбутнє, щоб ніхто на неї не тиснув, не диктував, як нам жити. Журналіст газети “Баришівський вісник” Лідія Савченко, член літературної студії імені Зерова з 1967 року, яку відвідувала ще ученицею дев’ятого класу, розповіла про історію студії. Головою був Олександр Боровко, лауреат премії “Золоте перо”, співголовою студії — Олександр Шарварок. Вона проіснувала тільки 9 місяців, 1968-го була ліквідована як “буржуазно-націоналістична”. Багато хто поплатився за участь у її роботі. Завдяки зусиллям Олександра Шарварка в часи перебудови студію відновили. А тоді, в 1960-х місцевий художник Микола Биков намалював портрет Зерова, із ним студійці відвідували села району, розповідали про неокласиків, читали власні поезії, несли високе мистецтво слова. Микола Боровко, відомий поет, брат Олександра, мріяв створити у Баришівці гімназію ім. Зерова, увіковічнити ім’я поета у назві вулиці (нині мешканці села цю мрію здійснили), створити музей неокласиків (втілена частково у краєзнавчому музеї). Гості побували в ньому, а також у музеї Тараса Шевченка, де є меморіальна дошка з написом, що у листопаді 1846 року Т. Г. Шевченко відвідав Баришівку. Музей заснував 1987 року кандидат історичних наук, державний і громадський діяч В. С. Костенко. Минулого року музей відзначив 25-річчя. У великому кінозалі переглянули кінофільм “Українські в’язні на Соловках. Микола Зеров”. На перегляд прийшли керівники району і міста, школярі, інтелігенція, шанувальники мистецтва. Привітала присутніх заступник голови Баришівської райдержадміністрації Наталія Михайлівна Головко, подякувала гостям за фільм і скульптурний портрет Зерова. Директор Полтавської ОДТРК Лтава Наталія Іванченко, заслужений журналіст України, член Національної спілки кінематографістів України, представила роботу: “Розповідаючи про Миколу Зерова, — сказала Наталія Григорівна, — ми намагалися показати через цю особистість трагедію цілого покоління Розстріляного Відродження. Наша знімальна група користувалася документальними матеріалами, ми дослідили 7 томів досудового слідства у справі Зерова. Разом із нашим сценаристом доктором філологічних наук Ольгою Ніковською та кінооператором Дмитром Старіковим побували на Соловках, у Сандармосі, ходили до розстрільних ям. Те, що побачили, вважали своїм обов’язком емоційно донести глядачеві, бо це наша історія, яку треба знати. Фільм створений 2011 року. Ми отримали за нього державну премію ім. В’ячеслава Чорновола в галузі публіцистики. На Всеукраїнському конкурсі вітчизняних телевиробників він переміг у семи номінаціях і отримав гран-прі”. Після перегляду мер міста Володимир Вікторович Коцюрбій подякував усім, хто приїхав на свято, і пообіцяв, що на базі місцевої ЗОШ №2 буде створено музей Миколи Зерова, який стане візитівкою Баришівки. Борис Довгань дарує баришівцям бюст Миколи Зерова.Фото Надії Кир’ян

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин