Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
При світлі книг · “Внесок кожного автора в скарбницю перекладів — частка української культури й духовності”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Українська — не лише для хатнього вжитку!

Слово Просвіти, №46 за 2013 рік

У Будинку письменників відбулася презентація книжки доктора філологічних наук, професора Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, автора понад 100 наукових статей у фахових виданнях України і зарубіжжя Лади Коломієць “Український художній переклад та перекладачі 1920—30-х років. Матеріали до курсу “Історія перекладу”. Вів презентацію Всеволод Ткаченко. життєвими шляхами його творців, їхніми особистими долями. Переважна більшість стали жертвами більшовицьких репресій проти української інтелектуальної еліти. “Якщо на початку 1920-х років твори репресованих радянською системою авторів (таких, як М. Гумільов, Г. Чупринка) ще могли з’являтися друком, то з початку 1930-х вирок щодо автора і/чи перекладача автоматично означав заборону всіх його книжок усіма мовами”, — ідеться в передмові до книжки. Що ж було з цими творами, багато з яких — справжні перлини? Їх або видавали анонімно, або під чужими прізвищами, або негайно заміняли іншими версіями, хоч і гіршими. Ця практика збереглася й пізніше, торкнулася й мене (маю збірник білоруських поезій в упорядкуванні Григорія Кочура 1969 року видання, де кілька моїх перекладів підписано іншими прізвищами, оскільки я тоді числилася серед неблагонадійних). У першому розділі книжки проведено ретельне історико-бібліографічне дослідження перекладацького процесу міжвоєнного двадцятиліття. У додатках наведено бібліографічні джерела (понад 150), покажчик перекладачів і покажчик перекладених авторів. Теоретично ми маємо величезний доробок світової літератури українською, однак він не став доступним для масового читача. Нині в більшості бібліотек, зокрема сільських, нічого подібного знайти неможливо, адже в усі наступні роки нас привчали до російськомовних перекладів. Максим Стріха так окреслив нинішні проблеми: “Ситуація повернулася зовсім не так добре, як це здавалося у середині 1990-х, коли дехто думав, що відпаде потреба відстоювати українську мову в незалежній державі. Насправді український художній переклад досі має виконувати загалом невластиву в начебто сформованій європейській нації націєтворчу функцію. Ми ще мусимо доводити, що українська має бути повноструктурною мовою з усією повнотою палітр. На жаль, сьогодні ми опинилися в ситуації, що не тільки якісь чорносотенні публіцисти, а й люди, які обіймають державні посади, хоч не виступають уже за цілковиту заборону української мови, але й досі дотримуються настанови, яка була понад 100 років тому, що українська мова має існувати лише для хатнього вжитку, а для спілкування зі світом нам досить великої братньої російської. А у бізнесу позиція така: російськомовний українець прочитає тільки російською, а українськомовний і тією, й тією. Через те бізнесмени обирають російську. Коли вони зрозуміють, що українець російською книжку не читатиме з принципу і свої гроші за це не заплатить, тоді бізнес думатиме по-іншому. Проте навіть за такої ситуації українська перебуває у третій десятці мов у світі за поширеністю (з 2500), це наш великий ресурс”. Максим Стріха зазначив, що Лада Коломієць використала праці одного з найкращих теоретиків українського перекладу Михайла Москаленка, який передчасно відійшов у засвіти, органічно включивши їх до книжки. Її праця — вартісне наукове дослідження, оскільки в такому обсязі усі ці постаті українського перекладу не були зібрані разом. Завдяки книжці, панораму тих дуже яскравих і дуже трагічних років починаєш розуміти по-новому. Професор Олександр Пономарів сказав, що внесок кожного автора в скарбницю перекладів — частка української культури й духовності. Багато перекладів досі не опубліковано, а деякі втрачено назавжди. Українським мовознавцям, наприклад, приємно довідатися, що професор-поліглот Андрій Білецький не тільки досліджував загальне мовознавство, а й перекладав твори Жуля Верна та Вальтера Скотта. Особливо цінні, на думку професора, відомості про внесок перекладачів у відтворення українською мовою лібрето опер. 1926 року на хвилі українізації уряд УРСР видав постанову, щоб усі твори оперного мистецтва йшли українською. Треба повернути ті геніальні переклади, повернути українську мову на оперні сцени України. Сторінку підготувала Надія КИР’ЯН

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин