Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пам’ятаймо... · “Листи з проханням врятувати від страшної смерті”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Невгасима свіча пам’яті

Слово Просвіти, №46 за 2013 рік

Закінчення. Початок на стор. 1 шукав очевидців Голодомору. В ці дні пан Тарас багато працює в Національному музеї, допомагає його співробітникам, зустрічається з відвідувачами. Журналістам “Слова Просвіти” Тарас Гукало розповів, як робив фільм. Згадуючи персонажів фільму, режисер зазначив: “…не всі вони погоджувалися на розмову. Боялися. Може, не так за своє життя, як за життя рідних на материковій Україні. Здавалося, той страх в’ївся в їхню кров і плоть…” Попри заборону навіть на розмови про Голодомор у СРСР, фільм усе одно зняли. У ньому йдеться також і про голод 1921 і 1947 років. У стрічці бачимо одного з дослідників Голодомору, американсько-українського історика, публіциста, на той час ще маловідомого — Джеймса Мейса, що відкрито розповів про голод в Україні. Молодий Мейс настільки був вражений масштабами трагедії, що все своє подальше життя присвятив дослідженню Голодомору в Україні. Кінопоказ почався з ушанування пам’яті жертв голодоморів в Україні. Присутні також почули лекцію про фільм “Незнаний голод”, поспілкувалися з режисером. У найближчі дні Тарас Гукало їде в Чернігів і Ніжин, де теж відбудеться показ фільму і його обговорення. На екрані — “Незнаний голод” У вівторок Національний музей “Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні” розпочав тиждень пам’яті до 80-х роковин Голодомору 1932—1933 років кінолекторієм на тему “Незнаний голод”. Ідея заходу — показати українцям, насамперед молоді, перший фільм про Голодомор, знятий до 50-х роковин трагедії ще 1983 року. Це були глухі часи комуністичного режиму, коли в СРСР не можна було й слова вимовити про спланований геноцид режиму проти українців. Але світ про це знав. І ось 16 квітня 1983 року в Канаді на екрани вийшов документальний фільм “Незнаний голод”, створений на кошти держави, за ініціативи і сприяння української діаспори. Спершу фільм вийшов французькою мовою, потім англійською і українською. Він побудований на свідченнях очевидців трагедії, коментарях відомого американського науковця Джеймса Мейса, британського журналіста Малькольма Маггеріджа та правозахисниці Надії Строкатої. І ось через 30 років в Україну приїхав його режисер, представник української громади Канади Тарас Гукало. Свого часу він наполегливо працював у архівах, Петро АНТОНЕНКО Фото Олександра Литвиненка Віктор Діденко — директор Національного музею “Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні” Вони так вирішили Була весна того голодоморного року, тяжка весна. Дві семикласниці, ще підлітки, дівчиська змовилися: навіщо так жити? А що чекає завтра-позавтра, коли отримають свідоцтва — в який світ вони вирушать, куди? Ті дівчатка змовилися: втопимося!.. Вони знали місце на березі Сули, зелене й очеретяне, з пісочком на березі — там вони й зайдуть у воду, там спочатку мілко, але поступово глибшатиме, і вони звикнуть до ще холоднуватої весняної води. Дві дівчинки роздяглися, склали свої сорочини-платтячка, прикрили зверху книгами. Хоча ні, не відразу так: вони нарвали по оберемку квітів і виплели собі віночки. Тож так і входили у воду — у віночках, як наречені, шукати собі щастя. Дядько Прокіп відводив коней на луки. Саме повз того берега. Він і запримітив спершу два вузлики в траві, потім і самих дівчаток. І наче шпигонуло дядька: та тут же щось не так, тут щось непоправне коїться! Дядько Прокіп кинувся у воду, навперейми дівчаткам: — Та ви що, подуріли?.. Та ви куди?!. Він гнав дівчат до берега і хльоскав батогом, хльоскав не жаліючи, і на їхніх плечиках зав’юнилися криваві пасмуги. Дівчата втікали, прикриваючи руками свої дівочі ледь примітні ще принади, прикриваючи, бо то ж сором, що вони голі перед людиною. Хоч як важко, але вони вижили, ті дві семикласниці, Тоня і Варка. Я знав їх, вони потім закінчили Лохвицький педтехнікум, і обидві вчителювали на Львівщині, довго, до кінця свого життя... Окраєць від зайця Ви не знали нашого діда Дмитра? Звісно, бо то ж давно: колективізація, голодомор — не пережив він того.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин