Незабутні · “Даром Божим, благословенним був Ярема Гоян для України”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
Пам’ять роду
Слово Просвіти, №46 за 2018 рік
30 вересня ц. р. у Національному видавництві “Весел" ка” колеги, друзі, шанувальники прощалися з Людиною, котра понад 25 років була очільником одного з найзначні" ших культурних центрів у Києві. Журналіст, письменник, мистецтвознавець, видавець, палкий патріот України Ярема Гоян залишив видатну творчу спадщину. Свого часу, готуючи до ефіру літературно"драматичні передачі за творами Яреми Гояна, уважно вивчав автор" ську стилістику письменника і дійшов висновку, що він яскраво визначився з власним унікальним, експеримен" тальним стилем — художньо"молитовним письмом.
Василь МАРУСИК, заслужений журналіст України Світлина Яреми ГОЯНА-молодшого
Пам’ятаю, як, приміром, починалася його щотижнева авторська програма “Світочі землі української” на радіо “Культура” у Різдвяні дні 2000 року: “Віра християнська єднає рід наш і народ український. Я щасливий, що віра ця освятила мій рід і світить, мов слово молитви, в поколіннях, і не загубиться у віках наша віра, як і скарби духовні, що зароджуються в її сяйливому ореолі. ...Явився зі світанку двадцятого віку офорт “Голгофа”, відомий ще під назвою “Розп’яття” і дивом урятований як раритет української мистецької скарбниці. Його видобув із глибин душі ще зовсім молодим рідний брат моєї мами, а мій вуйко Василь Касіян. Художник виніс цей страдницький образ вселюдського болю, молитви і ридання над розіп’ятим Христом зі своєї християнської родини і селянського дитинства, зі сповнених горя фронтів світової війни, з синівської гіркоти та розіп’ятої на хресті громадянського братовбивства рідної України та її народу, замученого війнами, пошестями, голодом”. У такому ж мовно-стилістичному ключі автор подавав усі роздуми — тексти до книжкового фоліанта “Воскреснемо!”, перегукуючись із Євангелієм. Ілюстрована унікальними графічними творами В. Касіяна, ця книжка постала з коріння роду і продовжилась у родовому дереві життя. У цьому подарунковому ошатному томі з доброю сотнею вдало дібраних ілюстрацій талановито поєднано письменницьке слово і графічний касіянівський штрих. Свій літературно-мистецтвознавчий серіал про видатного митця, академіка Василя Касіяна письменник і видавець Ярема Гоян розпочав із академічного видання “Кобзаря” (1998) з ілюстраціями Василя Касіяна. Згодом з’явився том “Автопортрет” із малюнками та біографічними роздумами В. Касіяна і літературним дослідженням Я. Гояна, що осмислює життєпис видатного художника та один із його творчих напрямів — автопортретування, що пройшло крізь усе життя художника. Він доходить висновку, що художник — один із тих учителів, у котрого “треба вчитися любові до України”. Книга “Світло з неба” вийшла з посвятою мамі Олені і татові Петрові: “Стою на колінах у світ> лу пам’ять Вашу, Мамо і Тату, і бачу сяйво з небес любові — то світять зорями непогасними Ва> ші праведні душі”. У цих словах
— загадка любові автора до рід> них людей, яких він вважає свя> тими. То свята синівська любов, що переходить у правдиву молит> ву до тих, хто дав йому життя: “Дякую Вам, Тату, за слово прав> диве, як сповідь. Знаю, це з Ва> шого поетичного слова, виколи> ханого на піснях народу й не згрубілого на твердих гонах жит> тя, зродилися і йдуть у світ мої книжки, ідуть доброї години, ко> ли Україна здобуває волю, щастя і добру долю. І я молюся, щоб ду> ша і цієї книжки була так чисто настроєна, як струни і душа Ва> шої, Тату, скрипки, яка вміла від> гукнутись навіть на тихенько мовлене слово і в тон йому забри> ніти-заговорити, бо скрипка жи> ва”. І далі: “Дякую, Вам, Мамо, за рідну українську мову. Вона засвітилася мені у Вашому слові, як цілий світ у ранковому сонці. Слово Ваше осяяло нас, дітей, любов’ю — великою, як сонце, святою, як небо, рідною, як земля. Слово Ваше являлося з пісні, усмішки і сльози, а сльоза скропила надію: з роси і води морем-океаном розіллється рідною землею наша мова. Слово Ваше святе стало святим Заповітом: не зрадиш маминої мови — не зрадиш Матері, не зрадиш України”. Усі тексти Яреми Гояна, переповнені любов’ю до матері-батька, родини і України, треба читати речитативом, це поеми в прозі про осмислення свого Роду. Ось деякі розділи: “Світло з неба” (що сяє з небес в українських іконах), “Молитва за Шевченка”, “Корінь Роду”, “Диво Касіяна”, “Титани нації” (Пророк — Т. Шевченко, Ясновидець — І. Франко, Провісниця — Леся Українка), “Вірую”, “Сповідь перед Мамою”, “Молитва в родинному храмі”, “Клянуся Вам, Україно!”, поезії-посвяти родині, дружині Оленці, синам Олесеві та Яремі. Ярема Гоян: “Я поріднив у книзі-птахові “Воскреснемо!”, які книгах “Автопортрет”, “Про> рок” і в цій — “Світло з неба”, своє щире слово і живий касія> нівський штрих, як зріднені в ме> ні два крила і серце мого любого роду. Буду щасливий, якщо світ> линку воскресіння залишить у душах читачів і ця книга з родин> ного кореня”. Книжку есеїв “Пророк”, як літератор і митець, Ярема Гоян присвятив життєвій долі Тараса Шевченка та художньому інтерпретаторові його життя і творчості Василеві Касіяну. Автор знову виступає тут поетом прози: “Як у вічно живому слові Шевченка, так і в живому графічному штриху Касіяна чуємо, бачимо, впізнаємо Україну, бо і в слові, і в графічному штриху сяють безсмертні душі Поета і Художника”.
Працю Яреми Гояна — книжку есеїв про двох геніїв — Шевченка і Касіяна — було гідно вшановано на Українському радіо “Культура” в авторській програмі письменника “Шевченкіана Василя Касіяна”. Протягом трьох років була озвучена вся книга у 20 передачах. Читали її автор та артисти Зінаїда Журавльова і Петро Бойко. У цих п’ятдесятихвилинних радіопрограмах композиційно вмонтовувались пісні на слова Тараса Григоровича у виконанні Б. Гмирі, І. Козловського, Д. Гнатюка та інших геніальних українських співаків. Будучи присутнім на одному з записів як редактор цих передач, одного разу почув, як заслужений артист України, протоієрей Пет> ро Бойко говорив автору: “Вам треба було стати священиком, і ви б значно збагатили українське богослов’я. Ось як у таких ряд> ках: “Молитва і слово прийшли разом, як Бог, і Небо, і Мама, і Тато, і Мова, і Україна”. Якби моя воля, я навчав би української мови за вашими творами!” Ярема Гоян як майбутній майстер рідного слова виріс у мовному середовищі класиків української літератури — краян Юрія Федьковича, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Леся Мартовича, Марка Черемшини, Наталії Кобринської. Як літератор і публіцист, виріс у “Франковій кузні” Львівського університету. Саме цим класикам Я. Гоян, як видавець веселчанської серії “Урок літератури”, присвятив свої літературознавчі дослідження з позицій сьогоднішньої незалежної України. Як літератор і публіцист, Ярема Гоян належить до львівської школи майстрів слова. Там він закінчив університет, потім працював журналістом у “Вільній Україні”. Звідти почав дописувати до київських газет, отож незабаром став власкором по Львівській області, а згодом і завідувачем відділу культури газети “Радянська Україна”, якій віддав двадцять літ життя. А понад чверть віку Ярема Гоян — у щоденній подвижницькій праці над творенням книжок для дітей України у видавництві
“Веселка”, спочатку як головний редактор, а потім веселчани обрали його своїм директором. Саме тут найбільше розкрився його талант як літературознавця і мистецтвознавця і, що не менш важливо для видавця, — чутливого до цінного літературного слова менеджера. У велику публіцистику і літературу Ярему Гояна привели книжки нарисів та оповідань 70— 80-х років: “Вогні яворові”, “Перстень верховинця”, “Рушники”, “Славичі” та ін. Уже в зрілому віці цілком свідомо він визначився у художньо-молитовному стилі своїх головних книг. Це завдяки старанням Яреми Гояна у серії “Урок літератури” вийшли адаптовані для дитячого сприйняття есе про світочів української культури Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Маркіяна Шашкевича, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного. Йому випало творче щастя інтерпретувати у нарисах і повістях життєві долі видатних сучасників, що стали вже класиками, подвижників української культури — художників Олени Кульчицької, Марії Приймаченко та Михайла Дерегуса, композиторів Станіслава Людкевича, Миколи Колесси, Анатолія Кос- Анатольського, Платона Майбороди, артистів Наталії Ужвій, Анатолія Мокренка, Богдана Ступки... За повість “Таємниця Лесикової скрипки” Ярема Гоян з рук Олеся Гончара (1993 р.) отримав Шевченківську премію. Символічно: Учневі від Вчителя. При цьому зауважу — більшість книг О. Гончара публікувалися у “Веселці”. Дружина Олеся Терентійовича Валентина Данилівна кілька років тому видала, знову ж-таки у “Веселці”, тритомний і нині вже раритетний “Щоденник” цього українського класика і великого патріота-громадянина України. Олесь Терентійович зазначив у своїй книзі “Письменницькі розду> ми”: “Найважливіше, здається мені, для письменника протягом усього його життя не втратити чуття єдності, спільності своєї особистої долі з долею народ> ною”. У часи скрути, неуваги збоку влади до українського слова, в час економічної кризи незабут> ній директор видавництва “Ве> селка” довів українському світо> ві, що патріотична книжка для ді> тей і юнацтва живе. Багато хто знає, що Ярема Петрович умів гарно співати, знав сотні пісень від початку до кінця, з варіантами. Я ще нічого не сказав про нього як про організатора книговидавничої справи, особливо для дітей і юнацтва, крім того — великого пропагандиста і захисника української книжки, активного громадського діяча, палкого просвітянина. Численними літературними преміями увінчано його письменницькі досягнення. Він став заслуженим діячем мистецтв України. Якщо ви бачили Ярему Петровича у вишиванці серед школярів чи на зустрічах із учителями, учасниками ансамблів “Зернятко” (Київ) і “Калинонька” (Немішаєве на Київщині), у бібліотеках, на виставках, то точно знали: він іде до людей, як на свято. Він був щасливий. Якщо людина винесла з дитинства молитву та казку і пронесла їх через усе життя аж до високих своїх літ, — ця людина щаслива, бо в ній живе пам’ять Роду! В останні роки, перебуваючи на пенсії, незважаючи на хвороби, Ярема Гоян створив величний пам’ятник-фоліант у трьох томах про Маркіяна Шашкевича: “Апостол Духа. Портрет”, “Читанка для дъточокъ” та “Читанка для діточок”, у котрих довів духовну спорідненість наддніпрянця Тараса Шевченка і галичанина Маркіяна Шашкевича, які творили в один історичний час одну українську культуру і літературу. Завдяки диво-малюнкам Василя Касіяна, які вдало лягли у тканину тритомника, та мислительському слову Яреми Гояна ця літературно-історична пам’ятка стала чудовим подарунком університетським бібліотекам. …Даром Божим, благословенним був Ярема Гоян для України.
У гостях у краянина Яреми Гояна 7 квітня 2017 року. Праворуч Василь Пилип’юк, Ярема Гоян та Василь Марусик
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
