Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“У вибраному Василя Григоровича — Шевченків · дух: громадянська, лірична та дитяча поезія”. Літературні новини · с. 12сторінка оригіналу ↗

Віднайдення Змісту

Слово Просвіти, №46 за 2019 рік

Ганна АНТИПОВИЧ, журналіст, член правління Полтавської обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” І ось — одне з найсвітліших вражень полтавського дня. Ця маленька книгарнякав’ярня виявилася скарбницею найкращих українських і перекладених українською книжок — бестселерів для дорослих і дітей. “Все, пропала, ви мене розорите!” — сміялась я, притискаючи до серця “Листи в Україну” Юрія Андруховича, “Поезію Келії” Костянтина Москальця, три томи “Котів-вояків” Еріна Гантера (буде подарунок на виріст найменшому внукові) і більш ніж сімсотсторінковий томило абабагаламагівського Шерлока Голмса на подарунок одній дивовижній дівчинці-восьмикласниці, котра закохана в Шерлока та його метод і розмірковує як справжній детектив і філософ, про те, що не можна будувати теорію, не знаючи всіх фактів, інакше факти будеш підлаштовувати під теорію, а не навпаки… Потім було авторське лате — щось непередавано прекрасне, ніжне і смачне. Коли платила і за книжки, і за каву, то дали п’яти-і двогривневі жетони, які треба було кинути в коробочки, обравши ті благодійні проєкти, які воліла б підтримати. А проєкти такі, що не можна не підтримати: відбудова хати-музею Патріарха Мстислава Скрипника, туристичне спорядження для літнього патріотичного табору, вольєр для бездомних котів у притулку “Мокрі носи” і т. ін. Відтепер до обласної бібліотеки я їжджу, але від неї додому ходжу, щоб зазирнути до “Змісту”. За другим заходом моя домашня книгозбірня поповнилася книгою “найкращого москаля в українській літературі” Андрія Куркова “Сірі бджоли”, де відбилися реалії російсько-української війни, а також романом бельгійської письменниці Амелі Нотомб “Подив і тремтіння” у чудовому перекладі Віктора Шовкуна. За наступними відвідинами не могла обминути серію “Творці державного престижу”, купила книжечки про Пилипа Орлика і В’ячеслава Чорновола. Окрасою моєї домашньої книгозбірні стали також “Старовинні герби українських міст” Володимира Панченка. І — о щастя! — знайшовся на полицях “Змісту” примірник “Помирани” мого сина Тараса Антиповича, яку ніде не могла знайти, роздарувавши всі домашні запаси книги. Авторське лате знову було втіленою ніжністю. Аж подобрішала до світу, на якийсь час забувши про “хакнутих тварин” і вату, що заворушилася, намагаючись затягти моє місто у своє болото. До стенду з книгами та коміксами для дітей не підходила, щоб не спокушатися. Але за наступним заходом не встояла перед “Чудовим чудовиськом” Сашка Дерманського. Знову ж — подарунок найменшому внукові, хоча гадаю, що і дехто зі старших не встоїть, бо й сама збираюся прочитати цю четверту книжку талановитого дитячого письменника. Історичний роман Юрія Коцегуба про Леонтія Христового і його побратимівпов­станців “З Україною в серці, з шаблею в руці” буде цікавим і мені, і всім моїм родичам, бо йдеться про наші рідні краї. Підійшла до поличок з поетичними збірками — і мов блискавкою сяйнуло: Грицько Чубай, “П’ятикнижжя”! Я читала поезії Чу­ Коли у тебе артроз і цейтнот, то навіть дві зупинки від дому до обласної бібліотеки ти намагатимешся проїхати маршруткою чи тролейбусом. І в результаті того неходіння вулицями рідного міста можеш багато втратити. У цьому я переконалася, коли на ділову зустріч волонтер і правозахисник Анатолій Банний запросив мене до книгарні-кав’ярні “Зміст” — навпроти театру імені Гоголя, на вулиці Небесної Сотні, 12. Я й не знала, що там ще торік запрацювала книгарня…

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин