“Нова українська влада у мовній політиці, на жаль, повторює помилки своїх попередників” · 5 Мова єдина · с. 5сторінка оригіналу ↗
Вітаємо, Україно!
Слово Просвіти, №46 за 2019 рік
— Радянський та пострадянский періоди позначилися на становищі національних мову колишніх радянських республіках. Чим вони характерні для України?
— Питання української мови і в СРСР,
і в часи Російської імперії завше було політичним. У XVIII та XIX сторіччях царська Росія неодноразово видавала укази, які забороняли книгодрукування, навчання в школі українською мовою та використання її під час богослужінь. За часів СРСР наша мова пережила різні періоди. Процес так званої українізації 1923—1933 років змінився відвертим курсом на “зближення” української мови з російською, інакше кажучи, політикою відвертої русифікації України. Переглядали словники, правопис, зростала кількість російських шкіл, викладачам російської мови запроваджували спеціальні надбавки за роботу. Внаслідок такої політики людей, які володіли українською мовою, протягом десятиріч ставало дедалі менше, її витісняли з виробничої та наукової сфер. Кількість книжок, що видавали наприкінці 1970- х рр. українською мовою, впала до рівня середини 1920-х років, тобто до рівня переддня “українізації”, а співвідношення російських і українських книжок, виданих в УРСР, становило 3:157. Переважна більшість газет і книг, що їх читали в Україні, надходила з Росії. Серед книг, що друкували в УРСР, більшість була російськомовною. У середині 1980-х років у класах з українською мовою навчання налічувалася тільки п’ята частина київських учнів. У педагогічних училищах столиці до 70% лекцій читали російською мовою. У Київському дежавному університеті імені Тараса Шевченка національною мовою викладали менше третини природничих і менше половини суспільних та гуманітарних дисциплін.
1985 року в СРСР розпочалася так звана
“перебудова”, завдяки якій з’явилася змога привернути увагу суспільства до справжнього стану національних культур та мов. Уже 1986 р. започаткували дискусії про стан української мови. Шанувальники української мови в різних областях УРСР почали засновувати громадські організації на її підтримку. Наприкінці 1980-х проблему української мови поступово включили в політичний дискурс. Не випадково питання збереження української мови стало однією з важливих політичних вимог під час руху за проголошення Україною незалежності 1991 року.
— Які нові підходи з’явилися в Україні щодо мовного питання після розвалу СРСР, коли національні цінності переживали повсюдний підйом?
— Процес зросійщення в Україні за
СРСР набув такого розмаху, що тривав за інерцією і після проголошення незалежності. Кроки української влади щодо її захисту були переважно декларативного характеру, як, наприклад, лише закріплення
Михайлина БОДНАР, організатор та ведуча заходу
Про давність української мови розповів заступник голови обласної “Просвіти”, заслужений лікар України Євген Романишин. Цього дня урочисто щороку приймають і в члени “Просвіти” найдостойніших, національно свідомих, авторитетних людей. Так було і цього разу. Це Любомира Калуська — доцент кафедри педагогіки та психології Івано-Франківського інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук, доктор філософії, автор понад 600 видів науково-педагогічної діяльності, понад 100 посібників, 10 авторських програм. Понад 200 публікацій у пресі.
Це і Романія Гайдейчук яка належить до спільноти “Матері в молитві”, часто бере участь у паломницьких подорожах, молиться за здоров’я всіх дітей.
Це і Соломія Любінецька — студентка
Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, національно свідома, з захопленням пізнає нашу історію, володіє чудовими ораторськими здібностями.
за нею державного статусу в Конституції. Щоправда, з урахуванням важливої ролі мови в об’єднанні суспільства на державному рівні було встановлено День української писемності та мови, який відзначають щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця. Цього дня Українське радіо традиційно проводить радіодиктант національної єдності. Акцію започатковано 2000 року. Відтоді щороку всі охочі можуть взяти участь у написанні радіодиктанту, засвідчивши в такий спосіб єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово.
Однак несміливі спроби уряду після здобуття незалежності запровадити обов’язкове вживання української мовив державних та інших закладах зустрічали шалений опір проросійських сил всередині країни та з боку Росії. Москва через свої ЗМІ чинила постійний тиск на українську владу, звинувачуючи її в потуранні націоналістам, навішуючи на всіх і вся ярлики “фашистів” і “бандерівців”. І, як виявилося, поряд з економічним і політичним тиском це стало досить ефективною зброєю в руках Росії, враховуючи повсюдне на той час поширення російського телебачення.
Домінування російської мови в Україні особливо помітно за становищем в українській періодиці. Так 2003 року на українськомовні газети припадало лише 31% разового накладу, а на російськомовні — 64%. На сто українців виходило 46 примірників газет рідною мовою, а на сто росіян, які проживали в Україні, — 386 примірників або у 8,4 раза більше. Відсоток річного накладу українськомовних журналів скоротився з 70% в 1995-му до 19% в 2005 р. Мережа розповсюдження російськомовної преси охоплює всі без винятку області України, тоді як у деяких регіонах півдня та сходу українськомовна преса майже відсутня. Подібна ситуація спостерігалася також у сфері книгорозповсюдження: відсоток російських книжок на українському ринку складав на той час приблизно 80% до 20 % українських.
Ситуація поліпшилася після революції
2014 року. У відповідь на захоплення Росією Криму і введення російських військ на Донбас було обмежено ввезення в Україну надрукованих у Росії книжок. Це привело до пожвавлення українського книгодрукування. Випуск українськомовних книг, зокрема й перекладних, зріс до 76%, значно знизилися обсяги імпорту російськомовної літератури.
Верховна Рада України попереднього скликання ухвалила цього року новий мовний закон, де запроваджувалися дієві механізми захисту української мови. Вже другий рік поспіль діють обов’язкові мовні квоти на українському радіо та телебаченні. Завдяки цьому частка української мови на телеканалах зросла за рік з 39% до 64%, а російської — впала з 32% до 7%. Решту часу посідають двомовні російсько-українські програми. Тож можна сказати, що українська мова вперше за багато років превалює на телебаченні. Зазначимо також, що 54% усіх пісень у загальнонаціональних і 48% — на місцевих та регіональних радіостанціях лунають українською мовою. Щодо кіно, то в українському прокаті понад 90% фільмів демонструються українською мовою. В галузі шкільництва частка учнів, які здобувають освіту українською мовою, зросла після 2014 р. до 91%, а кількість першокласників — до 95%.
Побутує думка, що якби такі кроки українська влада здійснила ще на початку 90-х років, то сьогодні Росія не мала б можливості розігрувати “мовну карту” і не наважилася б на агресію в Криму та на Донбасі під приводом “захисту російськомовного населення”.
— Яким чином відстежується мовна ситуація у вашій країні?
— Однією з причин неефективної мовної політики української влади стала її непослідовність у визначенні інституції, яка була б відповідальна за її реалізацію. Протягом останніх двадцяти семи років цей орган діяв то в структурі секретаріату Кабміну, то в Комітеті з радіо і телебачення, то в Міністерстві культури, то в Державному комітеті у справах національностей. Діяльність його була скоріше декларативною, бо реальних важелів на проведення ефективної мовної політики він не мав… Після приходу до влади Володимира Зеленського в структурі уряду створено Національну комісію із стандартів державної мови і прийнято рішення про призначення уповноваженого з питань державної мови. Проте сплило вже кілька місяців після цього рішення, але досі уряд так і не визначив ні того, хто стане цим уповноваженим, ані джерел фінансування Національної комісії… Скидається на те, що нова україн
9 листопада відзначається День української писемності та мови. З цієї нагоди співробітниця Комітету з питань мови мала бесіду з Олександром Божком — Надзвичайним і Повноважним послом України у Вірменії в 1996— 2001, 2005—2010 рр., секретарем Національної спілки письменників України, вірменознавцем, перекладачем вірменської літератури, почесним “Послом вірменської мови у світі”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
