«Просвіта сьогодні» · “Тут і слова — справжні, і мова — мелодійна, і спілкування — високе”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Бажанський не зраджував школі, а ми – заповітам славного краянина
Слово Просвіти, №46 за 2020 рік
“Я би розказав вам, яка то в нас сила, Якби у нас єдність, як би жилось нам…” Цей вірш написаний понад 100 років тому поетом, якого подарувала нам Дорошовецька земля, що на Буковині.
нас буквально заполонило чоло# віче багатоголосся церковного хору. Ми слухали і погоджувалися зі своїм серцем: такі заходи треба робити в храмі. Тут і слова — справжні, і мова — мелодійна, і спілкування — високе. А спогадів про заходи, які три# вають із 2001 року (саме тоді була заснована літературна премія), назбиралося чимало… Василь Джуран — голова Чернівецької обласної організації Національ# ної спілки письменників України згадав її ініціаторів і засновників — працівників газети “Голос краю”, а ще газети “Буковина”, письменників та Дорошовецької сільської ради. За цей час зробле# но чимало для популяризації творчості славного земляка. Він себе називав “Мужик”, бо тяжко торував стежину життя, аби вести простих людей до світла… Ни# нішня 100#та премія ім. Бажан# ського — почесна, вручається си# нові Марії Бажанської. Василь Джуран побажав панові Івану, усій родині долучатися до под# вижницької праці з популяризації творчості славного земляка#педа# гога. Далі передав слово профе# сору Чернівецького Національ# ного університету ім. Ю. Федько# вича, заступнику голови обласної “Просвіти” Володимиру Анто# фійчуку, з яким мають спільний задум — повний випуск творів Ба# жанського. Володимир Іванович розповів про свою дослідницьку працю хронології роду Бажан# ських, зупинився, зокрема, на творчості ще одного дорошівча# нина Дениса Онищука, тітка кот#
рого Вероніка була другою дру# жиною (перша померла) Івана Бажанського. Пан Антофійчук впорядкував творчість Онищука, яка 44 роки пролежала в архівах, і, коротко презентуючи, подарував видання Іванові Бажанському. Ві# таючи усіх зі святом спогадів, на# голосив, що зараз дуже важливо воскресити в пам’яті тих, хто бо# ровся за незалежність нашої дер# жави і всім стати під покров справжньої української, єдиної Церкви. Одним із путівників має стати нова дослідницька праця педагогічно#просвітницької твор# чості Бажанського, яка досі в ру# кописах — 50#ти товстих зоши# тах, які зберігалися в домашніх архівах доньки Ольги й онука Яс# нозора (нині теж покійних). Микола Лисич, заступник го# лови ГО “Митці Буковини”, по# ет, волонтер який є меценатом заходу (премії) щиро дякував усім за подвижницьку працю, заува# жуючи, що наші захисники на Сході України є гідними послі# довниками таких велетів з духу як Іван Бажанський. Ще одна цікава гостя імпрези завітала із Вашківців, що на Виж# ниччині, тамтешня директорка гімназії Лілія Гуйванюк. На честь Бажанського споруджено і пог# руддя, і меморіальні дошки, а ось у Вашківцях три роки тому поса# дили сад його імені… Воістину “життя не кінчається смертю, ко# ли залишається сад”. І ось ми куштуємо яблука із Вашківецько# го саду — смачні й соковиті, як творчість нашого мудрого нас# тавника.
Голова села Іван Димко при# гадав, що 87 років тому закінчи# лося життя Івана Бажанського, 9 років тому — його правнука — Івана, 3 місяці — дружини прав# нука — Марії. Але залишилася пам’ять. Вона — у подібних зіб# раннях, у заходах, які організову# ють численні шанувальники, утому числі й Дорошовецька шко# ла. А там, де є діти — там пам’ять — на віки! Важко було стримати непро# хану сльозу Іванові, котрий, роз# чулившись повагою до його по# кійних батьків, щиро дякував за вшанування його матері дипло# мом лауреата. Запевнив, що про# довжуватиме справу популяриза# ції свого славного предка і добро# чинності мудрих і світлих роди# чів. Живе спілкування у колі од# нодумців, названих вище, а ще — історика#краєзнавця, лауреата премії ім. Бажанського 2019 року Юрія Кушніра, голови районної “Просвіти” Світлани Маслов#
ської, начальника відділу освіти та культури Юрковецької ОТГ Ярослава Котика про те, чи були б ми такими, як є, якби не Фран# ко, Шевченко, Бажанський?.. Завжди треба пам’ятати кому ма# ємо завдячувати, що цей шлях розпочали вони —духовні світочі, патріоти, літературні жертовни# ки. Маємо пишатися, що стали їхніми послідовниками! Квіти до пам’ятника Учителю Бажанському, до могил Марії й Івана Бажанських, меморіальної дошки загиблому на Сході Украї# ни герою Андрію Василишину, пам’ятні фото — то данина па# м’яті водночас скромній й велич# ній Людині, якій достатньо було торкнутися слова, промовити йо# го — і воно світилося в тих, кого він так щемно й наполегливо навчав. Він був рятівником укра# їнського слова. Не згубімо цю зо# лоту нитку, продовжуймо її своєю небайдужістю та щирим, народ# ним, просвітницьким, проник# ливим словом
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
